– Пане Вейводо, майже 10 років тому союз НАТО здійснив одну з перших великих воєнних операцій, коли протягом двох з половиною місяців бомбардував Югославію. Чи це забулося? Чи погляди сербів змінилися щодо альянсу?
– Звичайно, це специфічна ситуація. Військові дії прискорили падіння режиму Слободана Милошевича. Бо він ув’язався у військові дії проти найпотужнішого військового альянсу, не маючи союзників. У результаті він мусив фактично капітулювати, що не могло не позначитися на громадській думці.
Але новому урядові на чолі з президентом Коштуніцею та прем’єром Джинджичем вдалося багато що змінити, проголосивши курс на євроатлантичну інтеграцію. Потім, 2006 року під час Ризького саміту НАТО Сербія долучилася до програми «Партнерства заради миру». Тепер військові НАТО і Сербії активно співпрацюють в рамках цієї програми.
– Ця програма користується підтримкою тільки нової владної еліти чи населення в цілому?
– Так, програма «Партнерства заради миру» має повну підтримку, на відміну від самого членства, яке все ще залишається суперечливим питанням. За членство виступає близько чверті населення, майже половина проти і решта не визначилися, що не так уже й погано. Гадаю, серби прекрасно розуміють геополітичне розташування своєї країни в Європі.
Упродовж найближчих місяців країна планує подати офіційну заявку на вступ до Європейського Союзу. Вони розуміють, що наші сусіди, румуни і болгари, вже є членами НАТО, Хорватія і Албанія стануть членами незабаром, і Чорногорія очевидно збирається подати заявку. Попередній парламент проголосував за нейтральний статус Сербії, але це ще не остаточне рішення країни.
– Як вплинуло на ставлення сербів до НАТО проголошення незалежності Косова?
– Звичайно, незалежність Косова не додала симпатій альянсові, бо серби розглядали провінцію як таку, що перебуває під протекторатом НАТО, не помічаючи, що насправді вона була під протекторатом ООН. Крім того, це було перше відділення території від суверенної країни за всю післявоєнну історію Європи. Я не буду зупинятися на причинах, але це є серйозним викликом.
Але 70% сербів підтримують європейську інтеграцію. Є міцна співпраця між військовими з країн НАТО і з Пентагоном. Нещодавно Сербію відвідав голова об'єднаного комітету начальників штабів, адмірал Майкл Мулен. Багато наших офіцерів проходять підготовку в Сполучених Штатах, Британії, Франції.
– Чи розглядають у Сербії можливість членства в НАТО?
– Консенсус полягає у тому, що якщо ми вирішимо вступати в НАТО, а поки що це питання не стоїть на порядку денному, то воно вирішуватиметься на референдумі. Розглядається також приклад таких країн, як Австрія, чи Швеція, які не є членами НАТО, але є повністю інтегрованими у безпекову систему Європи.
Головним пріоритетом для Сербії є отримання статусу кандидата на вступ до ЄС, отримання безвізового режиму з Європою. Ми вже зробили біометричні паспорти, виконали інші вимоги, і, здається, країни ЄС уже самі відчули, що це найкращий спосіб подолати відчуття ізоляції в країні. Вони зрозуміли, що потрібно відкрити двері у тій стіні, що нас ще відділяє. Адже досвід безвізового режиму Болгарії і Румунії показав, що це є поворотним пунктом, після якого змінюється багато речей, включно зі ставленням до НАТО.
(Прага – Київ)
