– Микито, чи почувають себе українські студенти настільки міцними, щоб щось змінити в своїй державі?
– Молодь, у тому числі і студенти (студенти в першу чергу), є відображенням того, що, в принципі, існує в країні, і навіть більше того – що буде в найближчі часи відбуватись. Свого часу силами студентства і молоді загалом робили Помаранчеву революцію. Молодь чудово розуміє, що їхніми силами можна щось змінити, але, на жаль, молодь є ресурсом, тобто засобом, яким змінюють. На жаль, змінюють інші люди силами студентів, а не самі студенти.
– Якщо говорити про політичне життя України – чи Ви уявляєте собі ситуацію, в якій студенти знову можуть вийти на вулиці?
– Так, уявляю. Однак наші студенти дуже залежні від інформаційних війн і баталій, які ведуться в Україні, від того, що ми чуємо зі ЗМІ, в першу чергу з телебачення, хто «хороший», а хто «злий» – відповідно до цього вони сприймають ті новини, які нам показує телебачення і відповідно до цього ж діють. На жаль, проблема в тому, що дуже мало хто доходить до об’єктивної оцінки ситуації. Через це студентство, скоріш за все, знову буде ресурсом, ніж самостійним учасником будівництва нової політики в країні.
– Чи Ви можете назвати якісь, на Вашу думку, найефективніші акції студентів, які були проведені упродовж цього року?
– У Києві, наприклад, пройшла акція «Студенти – не вівці», зокрема її реалізовувала Студентська рада Києва, я був одним із організаторів. Акція була скерована на піар соціальних ідей. Вона говорила про те, що, на жаль, студентів «розводять» (саме так це називалося), тобто грубо кажучи, ними маніпулюють. Маніпулюють різноманітні сили – як бізнес, так і політика, і влада. Акція полягала в тому, що ми прийшли до київського зоопарку і написали заяви з проханням «прийняти нас у зоопарк під виглядом овець». Таких заяв було написано декілька сотень.... Також були акції «Молодіжної варти» – громадянської кампанії, яка стежила за виконаннями обіцянок перед молоддю політичних партій.
– Сьогодні у привітанні до Дня студента Президент Віктор Ющенко назвав студентів майбутньою елітою країни.. Чи студенти почувають себе в такій ролі?
– Переконаний, що кожен другий студент у місті Києві скаже, що він частина майбутньої еліти і відповість на таке запитання «так».
– Як би Ви продовжили речення «було б добре, якщо б....»?
– Знаєте, я є суспільно активним, я відчуваю відповідальність за свою країну, але так чи інакше ставлю важливим для себе і себе самого. Причому я себе не уявляю щасливим у нещасній державі. Я хотів би бути достатньо заможним, щоб допомогти своїй державі, хотів би бути успішним, щоб зробити успішною свою державу. А якщо говорити про мрії, які стосуються України, я хотів би, щоб наша держава не прямувала до Європи чи до Азії, а щоб Азія і Європа прямували до України. Я хотів би, щоб наша держава об’єднувалась у спільних цілях, а не ділилась в індивідуальних цілях. Це такі найбільш суттєві, на мою думку, концептуальні мрії.
(Прага – Київ)