Доступність посилання

ТОП новини

«Концептуальні мрії» українського непересічного студента


Прага-Київ – 17 листопада свій день відзначає університетська молодь у цілому світі. Цю дату Дня студента встановили 62 роки тому – 17 листопада 1946 року – на Всесвітньому конгресі студентів у Празі, віддаючи шану чеським студентам-патріотам, які в 1939 році в окупованій нацистською Німеччиною Чехословаччині вийшли на демонстрацію 28 жовтня, щоб відзначити річницю створення своєї держави. Тоді під час розгону демонстрації застрелили студента медичного факультету Яна Оплетала. Коли його ховали 15 листопада, на вулиці вийшли сотні людей. А вранці 17 листопада німці оточили гуртожитки і заарештували понад тисячу студентів. Їх відправили в концтабір, а дев’ятьох осіб есесівці стратили у празькій в’язниці. Такою є історія цього дня, який нині святкують у цілому світі як день солідарності студентів за свободу та демократію. А в Україні, окрім міжнародного, відзначають і український День студента. Одного з київських студентів Радіо Свобода запросило до розмови – це член колегії Всеукраїнської студентської ради при Міністерстві освіти та науки, виконавчий директор спілки ініціативної молоді Микита Полатайко.

Микита Полатайко

Микито, чи почувають себе українські студенти настільки міцними, щоб щось змінити в своїй державі?


– Молодь, у тому числі і студенти (студенти в першу чергу), є відображенням того, що, в принципі, існує в країні, і навіть більше того – що буде в найближчі часи відбуватись. Свого часу силами студентства і молоді загалом робили Помаранчеву революцію. Молодь чудово розуміє, що їхніми силами можна щось змінити, але, на жаль, молодь є ресурсом, тобто засобом, яким змінюють. На жаль, змінюють інші люди силами студентів, а не самі студенти.

– Якщо говорити про політичне життя України – чи Ви уявляєте собі ситуацію, в якій студенти знову можуть вийти на вулиці?

– Так, уявляю. Однак наші студенти дуже залежні від інформаційних війн і баталій, які ведуться в Україні, від того, що ми чуємо зі ЗМІ, в першу чергу з телебачення, хто «хороший», а хто «злий» – відповідно до цього вони сприймають ті новини, які нам показує телебачення і відповідно до цього ж діють. На жаль, проблема в тому, що дуже мало хто доходить до об’єктивної оцінки ситуації. Через це студентство, скоріш за все, знову буде ресурсом, ніж самостійним учасником будівництва нової політики в країні.

– Чи Ви можете назвати якісь, на Вашу думку, найефективніші акції студентів, які були проведені упродовж цього року?

– У Києві, наприклад, пройшла акція «Студенти – не вівці», зокрема її реалізовувала Студентська рада Києва, я був одним із організаторів. Акція була скерована на піар соціальних ідей. Вона говорила про те, що, на жаль, студентів «розводять» (саме так це називалося), тобто грубо кажучи, ними маніпулюють. Маніпулюють різноманітні сили – як бізнес, так і політика, і влада. Акція полягала в тому, що ми прийшли до київського зоопарку і написали заяви з проханням «прийняти нас у зоопарк під виглядом овець». Таких заяв було написано декілька сотень.... Також були акції «Молодіжної варти» – громадянської кампанії, яка стежила за виконаннями обіцянок перед молоддю політичних партій.

– Сьогодні у привітанні до Дня студента Президент Віктор Ющенко назвав студентів майбутньою елітою країни.. Чи студенти почувають себе в такій ролі?

– Переконаний, що кожен другий студент у місті Києві скаже, що він частина майбутньої еліти і відповість на таке запитання «так».

– Як би Ви продовжили речення «було б добре, якщо б....»?

– Знаєте, я є суспільно активним, я відчуваю відповідальність за свою країну, але так чи інакше ставлю важливим для себе і себе самого. Причому я себе не уявляю щасливим у нещасній державі. Я хотів би бути достатньо заможним, щоб допомогти своїй державі, хотів би бути успішним, щоб зробити успішною свою державу. А якщо говорити про мрії, які стосуються України, я хотів би, щоб наша держава не прямувала до Європи чи до Азії, а щоб Азія і Європа прямували до України. Я хотів би, щоб наша держава об’єднувалась у спільних цілях, а не ділилась в індивідуальних цілях. Це такі найбільш суттєві, на мою думку, концептуальні мрії.

(Прага – Київ)

  • Зображення 16x9

    Людмила Ваннек

    Людмила Ваннек На радіо Свобода від 1993 року, в українській редакції – від 1995 року. Закінчила Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого, працювала на сцені українських та німецьких театрів та на телебаченні. Переможниця міжнародного конкурсу поп-музики в Сараєво. Редакторка і ведуча програм «Світ у новинах», «Міжнародний щоденник», «Виклик», «Свобода сьогодні». Авторка і ведуча програми «Свобода за тиждень», яка виходила кілька років на «Радіо НВ». Авторка програми «Подкаст Свобода за тиждень із Людмилою Ваннек», яка виходить щосуботи. Цікавлюся соціальними темами та мистецтвом. Багато перекладаю з білоруської, англійської, німецької, сербської та болгарської.

XS
SM
MD
LG