Про це йдеться у поширеному в п’ятницю зверненні, яке підписали керівники Української Православної Церкви (Київського Патріархату), Української Греко-Католицької Церкви, Римо-Католицької Церкви в Україні, Всеукраїнського Союзу Об’єднань євангельських християн-баптистів, Всеукраїнського Союзу Церков християн віри євангельської-п’ятидесятників, Української Християнської Євангельської Церкви та Української Лютеранської Церкви.
«У День пам’яті жертв Голодомору ми закликаємо всіх узяти участь у заходах вшанування пам’яті померлих, у відповідності до своєї релігійної традиції згадати про всіх замучених голодом. Ми закликаємо кожного засвітити цього дня свічку пам’яті – знак нашої скорботи і світло нашої надії на краще майбутнє. Нехай у ці скорботні дні піднесеться наша щира молитва до Бога про збереження нашого народу від подібних лихоліть у майбутньому», – мовиться у зверненні.
Керівники християнських Церков вважають, що у 1932–1933 роках голод був організований штучно, за наказами державної влади, з метою не тільки провести колективізацію, але й зламати опір селянства – ідеологічний та національний.
«У селян забирали не тільки зерно, але й усі продукти харчування. Що не могли забрати – нищили на місці. Охоплені голодом українські області оточили військами, голодних селян-утікачів виганяли з міст і повертали в села – помирати. Причина таких дій – в ідеології, яку сповідувала радянська держава, спрямованій на винищення цілих класів і верств суспільства», – вважають керівники християнських Церков, які підтримали це звернення.
«У День пам’яті жертв Голодомору ми закликаємо всіх узяти участь у заходах вшанування пам’яті померлих, у відповідності до своєї релігійної традиції згадати про всіх замучених голодом. Ми закликаємо кожного засвітити цього дня свічку пам’яті – знак нашої скорботи і світло нашої надії на краще майбутнє. Нехай у ці скорботні дні піднесеться наша щира молитва до Бога про збереження нашого народу від подібних лихоліть у майбутньому», – мовиться у зверненні.
Керівники християнських Церков вважають, що у 1932–1933 роках голод був організований штучно, за наказами державної влади, з метою не тільки провести колективізацію, але й зламати опір селянства – ідеологічний та національний.
«У селян забирали не тільки зерно, але й усі продукти харчування. Що не могли забрати – нищили на місці. Охоплені голодом українські області оточили військами, голодних селян-утікачів виганяли з міст і повертали в села – помирати. Причина таких дій – в ідеології, яку сповідувала радянська держава, спрямованій на винищення цілих класів і верств суспільства», – вважають керівники християнських Церков, які підтримали це звернення.
