Деякі з цих відповідей уже стали справжніми політичними анекдотами. Як, скажімо, наказ Путіна поставити новорічну ялинку на головній площі далекосхідного Біробіджану – дівчинка, що телефонувала президенту, переконувала його, що у місті немає справжнього дерева, є тільки штучне. Але виявилося, що насправді ялинка вже була. Втім, місцева влада президента послухалася: на Новий рік на площі можна було побачити аж дві ялинки, «губернаторську» і «путінську»...
У ролі прем’єра чи справжнього лідера держави?
Проте ця пряма лінія має для Путіна особливе значення. Це перша його зустріч, як прем’єра, із глядачами. До цього моменту були певні очікування: хто ж проводитиме традиційний пропагандистський захід — Путін чи новий президент Дмитро Медвєдєв? Своєю появою на екрані телебачення, хай в ефірі тільки одного федерального каналу «Росія», Путін ніби фіксує, що справжнім лідером країни залишається саме він.
Однак у цій фіксації є свої ризики. Появою на екрані Путін бере на себе відповідальність за всі соціальні проблеми і негаразди, що пов’язані із фінансовою і економічною кризою в Росії. Він намагається бути «телевізійним президентом» – звично відповідає на запитання, пов’язані із українською заборгованістю за газ чи із стосунками з новим американським президентом.
Однак разом із цим змушений бути «телевізійним прем’єром» – відповідати на запитання, пов’язані зі звільненнями, підвищеннями цін, закриттям підприємств. І хоча продовжує, як у старі добрі роки, обіцяти, обіцяти, обіцяти, іноді проскакує збентежене: «треба подивитися, чи вистачить грошей». Це логічна відповідь, проте Путін часу зростання нафтових цін ніколи не дозволяв собі сумніватися, чи вистачить грошей. Він грав роль доброго царя для своїх підданих, а тепер має виступати зовсім у іншому амплуа – професійного керівника уряду. Однак виникає запитання: якщо соціальні обіцянки, які бере на себе Володимир Путін, не будуть виконані, хто за це відповідатиме?
Це і є головна інтрига телевізійної лінії з прем’єром і серйозне питання усієї російської політики. Адже виконати більшість соціальних зобов’язань, і тим більш взяти на себе нові, в теперішніх економічних умовах Російська держава буде не здатною. І тоді хто кого звинуватить у нездатності відповісти на вимоги людей? Путін своїх чиновників чи вони його? Прем’єр — президента чи президент — прем’єра?
Суперечка біля порожнього горщика ще попереду, а поки що прем’єр Володимир Путін може продовжувати вірити, що функції телевізійного батька нації є набагато важливішими за компетентну копітку роботу з подолання кризових проблем – роботу, майже неможливу для виконання у економічно нерозвиненій державі, вибудованій за часи президента Володимира Путіна.
У ролі прем’єра чи справжнього лідера держави?
Проте ця пряма лінія має для Путіна особливе значення. Це перша його зустріч, як прем’єра, із глядачами. До цього моменту були певні очікування: хто ж проводитиме традиційний пропагандистський захід — Путін чи новий президент Дмитро Медвєдєв? Своєю появою на екрані телебачення, хай в ефірі тільки одного федерального каналу «Росія», Путін ніби фіксує, що справжнім лідером країни залишається саме він.
Однак у цій фіксації є свої ризики. Появою на екрані Путін бере на себе відповідальність за всі соціальні проблеми і негаразди, що пов’язані із фінансовою і економічною кризою в Росії. Він намагається бути «телевізійним президентом» – звично відповідає на запитання, пов’язані із українською заборгованістю за газ чи із стосунками з новим американським президентом.
Однак разом із цим змушений бути «телевізійним прем’єром» – відповідати на запитання, пов’язані зі звільненнями, підвищеннями цін, закриттям підприємств. І хоча продовжує, як у старі добрі роки, обіцяти, обіцяти, обіцяти, іноді проскакує збентежене: «треба подивитися, чи вистачить грошей». Це логічна відповідь, проте Путін часу зростання нафтових цін ніколи не дозволяв собі сумніватися, чи вистачить грошей. Він грав роль доброго царя для своїх підданих, а тепер має виступати зовсім у іншому амплуа – професійного керівника уряду. Однак виникає запитання: якщо соціальні обіцянки, які бере на себе Володимир Путін, не будуть виконані, хто за це відповідатиме?
Це і є головна інтрига телевізійної лінії з прем’єром і серйозне питання усієї російської політики. Адже виконати більшість соціальних зобов’язань, і тим більш взяти на себе нові, в теперішніх економічних умовах Російська держава буде не здатною. І тоді хто кого звинуватить у нездатності відповісти на вимоги людей? Путін своїх чиновників чи вони його? Прем’єр — президента чи президент — прем’єра?
Суперечка біля порожнього горщика ще попереду, а поки що прем’єр Володимир Путін може продовжувати вірити, що функції телевізійного батька нації є набагато важливішими за компетентну копітку роботу з подолання кризових проблем – роботу, майже неможливу для виконання у економічно нерозвиненій державі, вибудованій за часи президента Володимира Путіна.
