Доступність посилання

logo-print
27 Березень 2017, Київ 19:55

Київ – На олтар народної пам’яті жертв Голодомору свій музичний вінок принесли композитори України.

В їхній музиці сплелися інтонації українських дум, народних плачів, реквіємів, літургій. Ось слова відомої композиторки Лесі Дичко: «Трагічні сюжети найбільше передаються через музику. Трагедійні літургії, трагедійні реквієми завжди мали дуже великий доступ до людського серця. Тільки музика може подати цінність людського життя, його неповторне значення і те, що може трагізм відійшов, але космос цінності людського життя назавжди залишається».

Трагічні образи 33-го зазвучали в музиці ще на початку 90-их років. А до 60-річчя Голодомору відомі американські українці Іванна та Мар’ян Коці ініціювали у Львові музичну панораму «Пам’яті жертв Голодомору». Це були твори Івана Карабиць, Мирослава Скорика, Євгена Станковича, Лесі Дичко, Віктора Камінського, Валентина Бібика, Геннадія Саська, багатьох інших українських композиторів.

Ось що з приводу цього сказав один із авторів, Геннадій Сасько: «Пам’ять народу була, є до того, як почали цікавитися і офіційні органи, почали відзначати це на офіційному рівні. Не тільки я, а й багато моїх колег прийшли, коли дістали інформацію повнішу про ті трагічні події, виникло бажання висловити своє враження. То музична пам’ять, закладена на генетичному рівні».

Рана, що ніколи не заживе

«Панахида за померлими з голоду» Євгена Станковича прозвучала нині в семи країнах світу. Але свій твір композитор написав 16 років тому.

Як сказав Станкович, про Голодомор він дізнався за кордоном, коли в Україні не було ще й мови про це і коли Президент України Леонід Кравчук підняв цю тему.: «І тоді вперше прозвучало слово Голодомор. Вперше відзначалася ця страшна дата. Це такі дати в історії людства за всі віки, рана, яка навряд чи коли заживе, особливо тоді, коли про неї не згадувати. Кожна душа має бути відспівана».

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG