Виходить так, що Кремлю можна все, однак Захід має проявляти обережність, коли мова заходить про втручання держави в економіку. У кожному разі, виступаючи 28 січня на Економічному форумі в Давосі, російський прем’єр-міністр Володимир Путін суворо попередив щодо, як він сказав, «сліпої віри у всемогутність держави».
Кадебіст дорікає Заходові
«Замість того, – сказав голова російського уряду, – щоб зайнятися вдосконаленням ринкових механізмів, з’явилася спокуса максимально розширити безпосередню участь держави в економіці. Зворотна сторона антикризових заходів майже в усіх країнах – це концентрація в руках держави надлишкових активів».
Для аудиторії, яка зібралася в Давосі, було дещо дивним почути такі слова від колишнього офіцера КДБ. Саме Кремль часів керівництва Путіна взяв під свій контроль чималу частину економіки. Причому цей процес тривав і до, і після початку кризи.
Цікаво, що саме в той час, коли у Давосі Путін виступав проти зла націоналізації, його уряд здійснював 200-мільярдне вливання в проблемні банки і ще критичніші галузі, такі, наприклад, як металургійна промисловість.
Довічна приватизація по-російськи
Оскільки глобальна фінансова криза справді загрожує поховати банки, а також інші види бізнесу, західні уряди неохоче вдалися до націоналізації – повернення частини приватних активів і галузей промисловості під державний контроль.
Росія також прагне більшого втручання держави. Однак оглядачі при цьому висловлюють припущення, що на Заході це втручання буде короткотривалим.
Путін же, мабуть, хоче повернути ключові галузі економіки – від банків до природних ресурсів – під державний контроль на постійній основі.
Російська держава може зробити це, кажуть аналітики, або шляхом прямої націоналізації, або ж шляхом перерозподілу власності серед близьких до Кремля магнатів – такої собі «кумівської націоналізації».
Євген Ясін, міністр економіки часів Бориса Єльцина, каже, що досвід правління Путіна показує, що держава не обов’язково повинна націоналізувати підприємства для того, щоб їх контролювати. Точніше так: щоб нав’язувати їм якісь свої форми поведінки. Тому треба дивитися, про яке підприємство йде мова. Якщо це підприємство, якому можна позаздрити, то від цього залежатиме і форма націоналізації, вважає Ясін.
Банківська галузь – під особливою опікою Путіна
Однією з галузей, які держава вже висловила своє бажання контролювати, є банківський сектор країни. Саме банки в Росії зазнали надзвичайно серйозної кризи.
Національна російська валюта швидко досягла нижньої межі, окресленої Центробанком. А в середу провідне рейтингове агентство «Fitch» знизило кредитний рейтинг Росії до рівня BBB.
Таким чином, російська економіка зробила ще один крок на шляху до прірви. Варто зауважити, що впродовж 2008 року російський фондовий ринок втратив майже 70 відсотків своєї вартості. Це – найрізкіше падіння в світі.
Прем’єр Путін, будучи головною людиною, що ухвалює рішення з економічних проблем, сказав днями, що він схвалює консолідацію банків. Уряд уже пообіцяв банкам 28 мільярдів доларів позики, а зараз розглядає можливість додаткового вливання в сумі 33 мільярдів доларів.
Керівник аналітичного управління інвестиційної групи «Ренесанс Капітал» Роланд Неш захищає деякі кроки Путіна. За його словами, Москва, так само, як і західні уряди, шукає можливість пережити кризу з найменшими втратами для економіки.
Водночас Роланд Неш не приховує, що «економічна криза» дає Кремлю «прекрасну можливість», щоб повернути банки та інші стратегічні компанії «під контроль держави».
Націоналізація має бути тимчасовим заходом
Оглядачі звертають увагу на все більші апетити російської влади на металургійну промисловість країни. Багатьом це нагадує конфіскацію Кремлем енергетичних компаній країни, які були приватизовані ще за Єльцина в 1990-ті роки.
А розпочався цей процес відновлення державного контролю з арешту в жовтні 2003 року президента ЮКОСа Михайла Ходорковського і подальшого розпаду його компанії. Все закінчилося тим, що більшість активів перейшла до нафтового гіганту «Роснєфть». Він, звичайно ж, перебуває під контролем держави.
Втім, нічого катастрофічного в тому, що в часи «шаленої» кризи держава бере під свій контроль частину економіки немає. Справа в іншому, каже екс-міністр економіки Росії Євген Ясін.
«Я впевнений, що в Сполучених Штатах чи Великій Британії після кризи те, що націоналізували, поступово розпродадуть. Твердої впевненості, що так само буде в Росії, в мене, звичайно, немає», – заявив екс-міністр часів президентства Бориса Єльцина.
Аналізуючи нинішні процеси в російській економіці, оглядачі згадують про «великий стрибок» Мао Цзедуна.
Згадують лише для того, щоб сказати: Путін теж здійснює «великий стрибок».
Стрибок назад, у минуле...
(Прага – Київ)
Кадебіст дорікає Заходові
«Замість того, – сказав голова російського уряду, – щоб зайнятися вдосконаленням ринкових механізмів, з’явилася спокуса максимально розширити безпосередню участь держави в економіці. Зворотна сторона антикризових заходів майже в усіх країнах – це концентрація в руках держави надлишкових активів».
Для аудиторії, яка зібралася в Давосі, було дещо дивним почути такі слова від колишнього офіцера КДБ. Саме Кремль часів керівництва Путіна взяв під свій контроль чималу частину економіки. Причому цей процес тривав і до, і після початку кризи.
Цікаво, що саме в той час, коли у Давосі Путін виступав проти зла націоналізації, його уряд здійснював 200-мільярдне вливання в проблемні банки і ще критичніші галузі, такі, наприклад, як металургійна промисловість.
Довічна приватизація по-російськи
Оскільки глобальна фінансова криза справді загрожує поховати банки, а також інші види бізнесу, західні уряди неохоче вдалися до націоналізації – повернення частини приватних активів і галузей промисловості під державний контроль.
Росія також прагне більшого втручання держави. Однак оглядачі при цьому висловлюють припущення, що на Заході це втручання буде короткотривалим.
Путін же, мабуть, хоче повернути ключові галузі економіки – від банків до природних ресурсів – під державний контроль на постійній основі.
Російська держава може зробити це, кажуть аналітики, або шляхом прямої націоналізації, або ж шляхом перерозподілу власності серед близьких до Кремля магнатів – такої собі «кумівської націоналізації».
Євген Ясін, міністр економіки часів Бориса Єльцина, каже, що досвід правління Путіна показує, що держава не обов’язково повинна націоналізувати підприємства для того, щоб їх контролювати. Точніше так: щоб нав’язувати їм якісь свої форми поведінки. Тому треба дивитися, про яке підприємство йде мова. Якщо це підприємство, якому можна позаздрити, то від цього залежатиме і форма націоналізації, вважає Ясін.
Банківська галузь – під особливою опікою Путіна
Однією з галузей, які держава вже висловила своє бажання контролювати, є банківський сектор країни. Саме банки в Росії зазнали надзвичайно серйозної кризи.
Національна російська валюта швидко досягла нижньої межі, окресленої Центробанком. А в середу провідне рейтингове агентство «Fitch» знизило кредитний рейтинг Росії до рівня BBB.
Таким чином, російська економіка зробила ще один крок на шляху до прірви. Варто зауважити, що впродовж 2008 року російський фондовий ринок втратив майже 70 відсотків своєї вартості. Це – найрізкіше падіння в світі.
Прем’єр Путін, будучи головною людиною, що ухвалює рішення з економічних проблем, сказав днями, що він схвалює консолідацію банків. Уряд уже пообіцяв банкам 28 мільярдів доларів позики, а зараз розглядає можливість додаткового вливання в сумі 33 мільярдів доларів.
Керівник аналітичного управління інвестиційної групи «Ренесанс Капітал» Роланд Неш захищає деякі кроки Путіна. За його словами, Москва, так само, як і західні уряди, шукає можливість пережити кризу з найменшими втратами для економіки.
Водночас Роланд Неш не приховує, що «економічна криза» дає Кремлю «прекрасну можливість», щоб повернути банки та інші стратегічні компанії «під контроль держави».
Націоналізація має бути тимчасовим заходом
Оглядачі звертають увагу на все більші апетити російської влади на металургійну промисловість країни. Багатьом це нагадує конфіскацію Кремлем енергетичних компаній країни, які були приватизовані ще за Єльцина в 1990-ті роки.
А розпочався цей процес відновлення державного контролю з арешту в жовтні 2003 року президента ЮКОСа Михайла Ходорковського і подальшого розпаду його компанії. Все закінчилося тим, що більшість активів перейшла до нафтового гіганту «Роснєфть». Він, звичайно ж, перебуває під контролем держави.
Втім, нічого катастрофічного в тому, що в часи «шаленої» кризи держава бере під свій контроль частину економіки немає. Справа в іншому, каже екс-міністр економіки Росії Євген Ясін.
«Я впевнений, що в Сполучених Штатах чи Великій Британії після кризи те, що націоналізували, поступово розпродадуть. Твердої впевненості, що так само буде в Росії, в мене, звичайно, немає», – заявив екс-міністр часів президентства Бориса Єльцина.
Аналізуючи нинішні процеси в російській економіці, оглядачі згадують про «великий стрибок» Мао Цзедуна.
Згадують лише для того, щоб сказати: Путін теж здійснює «великий стрибок».
Стрибок назад, у минуле...
(Прага – Київ)
