За словами Миколи Гоголя, Рим був для нього батьківщиною душі, а Чехію без вагань можна назвати краєм його інспірацій. Уперше письменник приїхав до Маріанських Лазень у 1839 році. Дорога тяглась нестерпно довго, треба було перепочити. Він зупиняється в Празі на Малій Страні в готелику «Стара пошта». Прага здалась Гоголеві містичною й холодною: темні вузькі вулиці, протяги…
Він чимскоріше поспішив до Марієнбаду – так панівною тоді в офіційному вжитку в Чехії німецькою мовою називались Маріанські Лазні. Курорт не розчарував, було затишно і нарешті тепло. Доцент празького Карлового університету, відома україністка Алена Моравкова стверджує, що саме там і тоді народились образи «Мертвих душ».
«Микола Гоголь написав своєму другові Миколі Шеверьову, що був у Маріанських Лазнях, а далі пише таке: «Бог знає, чи то мені краще, чи ні, це буде видно з часом. Говорять, вплив курорту проявляється завжди пізніше. Та що головне, і що тебе напевно зацікавить, – це те, що мене відвідала муза. Перед очима виступають і в поетичній формі переді мною розкриваються образи з історії козацтва, і я мав би бути зовсім безголовий, якби з цього щось не сотворив. Не знаю, чи образи викликані малоруськими піснями, якими тепер займаюсь, чи це сама моя душа віднайшла такі ясні образи минулого», – розповідає дослідниця.
У Маріанках, як лагідно називають курорт чехи, настрій Гоголеві підтримав і часопис «Кв’єти» – «Квіти», який друкував у перекладі чеською «Тараса Бульбу». У Маріанках Гоголь уперше дізнався про курорт, відомий тепер як Єсенік, а в ті часи як Фрайвальдау німецькою чи Фривальдов чеською, – зокрема, про санаторій лікаря Вінценца Прісніца, чудодійні води якого знімають усі болі й приносять спокій.
Курорт дав щастя й натхнення
Про своє відкриття Гоголь відразу написав в Україну до мами Марії Іванівни і друзям до Петербурга. Та мине майже 6 років блукань Європою, поки втілиться мрія Миколи Гоголя. Тільки в серпні 1845 він нарешті дістався до санаторію Вінценца Прісніца.
Натхненню Гоголя не було меж: перед очима розгорнулись казкові гірські краєвиди, серед яких били десятки джерел. Гоголь пробув у санаторії місяць. Болі суглобів, депресивні настрої як рукою зняло. Ще й нині в Єсеніку розповідають, наскільки щасливим був тут Микола Гоголь, як його обступали дивовижні українські духи і як вони надихали до творчості.
«Про пана Прісніца і його водолікування Микола Гоголь сказав, що його вода творить чудеса і лікує всі хвороби, окрім туберкульозу. Гоголь говорив, що сам Прісніц має проникливий погляд і так добре знає людський характер: «Мушу визнати: нікому більше на світі я б не довірився у випадку тяжкої хвороби. Ця людина командує водою, як Наполеон військом».
Наступного року Микола Гоголь приїхав до Єсеніка-Фривальдова-Фрайвальдау знову, але цього разу подолати внутрішній холод не допомогли навіть Прісніцові джерела. Він поспішив назад. Знову зупинився в Празі, зайшов до Національного музею до знайомого бібліотекаря Вацлава Ганки.
Про зустріч нагадує побажання Ганці дожити століття – нині безцінний експонат музею, яким чехи пишаються. Про великого письменника у Чехії пам'ятають - про це свідчить гоголівська стежка в Карлових Варах, пам’ятні таблиці на будинках у Єсеніку, де Гоголь зупинявся, і фестивалі «Гоголівське культурне літо».
(Прага – Київ)
Він чимскоріше поспішив до Марієнбаду – так панівною тоді в офіційному вжитку в Чехії німецькою мовою називались Маріанські Лазні. Курорт не розчарував, було затишно і нарешті тепло. Доцент празького Карлового університету, відома україністка Алена Моравкова стверджує, що саме там і тоді народились образи «Мертвих душ».
«Микола Гоголь написав своєму другові Миколі Шеверьову, що був у Маріанських Лазнях, а далі пише таке: «Бог знає, чи то мені краще, чи ні, це буде видно з часом. Говорять, вплив курорту проявляється завжди пізніше. Та що головне, і що тебе напевно зацікавить, – це те, що мене відвідала муза. Перед очима виступають і в поетичній формі переді мною розкриваються образи з історії козацтва, і я мав би бути зовсім безголовий, якби з цього щось не сотворив. Не знаю, чи образи викликані малоруськими піснями, якими тепер займаюсь, чи це сама моя душа віднайшла такі ясні образи минулого», – розповідає дослідниця.
У Маріанках, як лагідно називають курорт чехи, настрій Гоголеві підтримав і часопис «Кв’єти» – «Квіти», який друкував у перекладі чеською «Тараса Бульбу». У Маріанках Гоголь уперше дізнався про курорт, відомий тепер як Єсенік, а в ті часи як Фрайвальдау німецькою чи Фривальдов чеською, – зокрема, про санаторій лікаря Вінценца Прісніца, чудодійні води якого знімають усі болі й приносять спокій.
Курорт дав щастя й натхнення
Про своє відкриття Гоголь відразу написав в Україну до мами Марії Іванівни і друзям до Петербурга. Та мине майже 6 років блукань Європою, поки втілиться мрія Миколи Гоголя. Тільки в серпні 1845 він нарешті дістався до санаторію Вінценца Прісніца.
Натхненню Гоголя не було меж: перед очима розгорнулись казкові гірські краєвиди, серед яких били десятки джерел. Гоголь пробув у санаторії місяць. Болі суглобів, депресивні настрої як рукою зняло. Ще й нині в Єсеніку розповідають, наскільки щасливим був тут Микола Гоголь, як його обступали дивовижні українські духи і як вони надихали до творчості.
«Про пана Прісніца і його водолікування Микола Гоголь сказав, що його вода творить чудеса і лікує всі хвороби, окрім туберкульозу. Гоголь говорив, що сам Прісніц має проникливий погляд і так добре знає людський характер: «Мушу визнати: нікому більше на світі я б не довірився у випадку тяжкої хвороби. Ця людина командує водою, як Наполеон військом».
Наступного року Микола Гоголь приїхав до Єсеніка-Фривальдова-Фрайвальдау знову, але цього разу подолати внутрішній холод не допомогли навіть Прісніцові джерела. Він поспішив назад. Знову зупинився в Празі, зайшов до Національного музею до знайомого бібліотекаря Вацлава Ганки.
Про зустріч нагадує побажання Ганці дожити століття – нині безцінний експонат музею, яким чехи пишаються. Про великого письменника у Чехії пам'ятають - про це свідчить гоголівська стежка в Карлових Варах, пам’ятні таблиці на будинках у Єсеніку, де Гоголь зупинявся, і фестивалі «Гоголівське культурне літо».
(Прага – Київ)
