Усе відбулося вишукано просто: без помпи й пустих слів. Катерина Ющенко, голова наглядової ради Фонду «Україна 3000», у присутності колишніх політв’язнів – Ірини Калинець, письменниці та літературознавця, й Юрія Шухевича, Героя України, сина головнокомандувача УПА, – передала сертифікат на 160 тисяч гривень директорові Меморіалу.
Окрім журналістів, у церемонії ще взяли участь голова Служби безпеки України Валентин Наливайченко та начальник Галузевого державного архіву СБУ Володимир В’ятрович.
Директор Меморіалу Руслан Забілий подякував за підтримку ініціативи львівської громади та наголосив, що ця справа є важливою і для пам’яті жертв, і для майбутніх поколінь.
«У 1939–1941 роках через цю тюрму пройшло 1 мільйон 173 тисячі депортованих. А за тиждень, із 22 по 28 червня 1941 року, радянські каральні органи знищили 1 тисячу 681 людину. Потім у цій же тюрмі розміщалося фашистське гестапо – загинуло 600 тисяч українців та представників інших національностей», – нагадав Забілий.
Треба будити відповідальність і щирість
Ірина Калинець під час слідства вже у 1970-ті роки перебувала у застінках «Тюрми на Лонцького». Тепер вона член Наглядової ради Меморіалу й розповідає, як нелегко було змінити рішення міської ради про надання дозволу будувати території в’язниці готель та ресторан.
«Ми сподіваємося, що цей Меморіал буде будити те, що нам зараз найбільше потрібне – почуття відповідальності й щирості. Меморіал стереже майбутнє, щоб ніколи шизофренія вищості – етнічної, расової чи партійної – не охопила більше суспільство», – сказала Ірина Калинець.
Такої ж думки і Юрій Шухевич, який провів у концтаборах 46 років свого життя. Він зазначив, що «Тюрма на Лонцького» – «це свідчення того страдницького шляху, по якому пройшов український народ, щоб стати вільним і незалежним».
«Це не львівський музей – це загальнонаціональний музей, це центр, який має показати усьому людству, через що пройшли українці для здобуття своєї держави», – сказав Юрій Шухевич.
В'язницю збережуть в автентичному стані
Президент Віктор Ющенко наприкінці серпня ухвалив рішення надати Меморіалові «Тюрма на Лонцького» статус Національного та передати і приміщення, і територію в’язниці в розпорядження Українського інституту національної пам’яті.
Голова СБУ Валентин Наливайченко підтвердив, що Меморіал отримає всі документи з архівів СБУ, щоб встановити повну історичну правду щодо жертв репресій, яких карали у стінах в’язниці.
Саме на впорядкування експозицій і приміщень для них і підуть кошти, направлені Фондом «Україна 3000».
Передаючи сертифікат, голова наглядової ради Фонду Катерина Ющенко наголосила, наскільки «важливо знати минуле», і згадала свого діда Андрія Чумаченка, батька 12 дітей, якого репресували ще під час хлібозаготівель 1929 року.
«Коли ми знаємо генетичний код народу, ми краще розуміємо психологію суспільства і краще уявляємо майбутнє», – сказала дружина Президента.
Також Катерина Ющенко розповіла про інші справи Фонду «Україна 3000», спрямовані на поширення знань про справжню історію України.
На сьогодні колишня в’язниця «Тюрма № 1 на вулиці Лонцького» збереглася у такому стані, як і за радянських часів. Зі 117 років існування будівлі майже 100 років вона використовувалася саме як в’язниця.
Наглядова рада Меморіалу має намір максимально зберегти і зовнішній, і внутрішній вигляд будівлі. На стінах тюрми «на Лонцького» історія писалася кров’ю – у прямому розумінні цього слова.
(Львів – Київ – Прага)
Окрім журналістів, у церемонії ще взяли участь голова Служби безпеки України Валентин Наливайченко та начальник Галузевого державного архіву СБУ Володимир В’ятрович.
Директор Меморіалу Руслан Забілий подякував за підтримку ініціативи львівської громади та наголосив, що ця справа є важливою і для пам’яті жертв, і для майбутніх поколінь.
«У 1939–1941 роках через цю тюрму пройшло 1 мільйон 173 тисячі депортованих. А за тиждень, із 22 по 28 червня 1941 року, радянські каральні органи знищили 1 тисячу 681 людину. Потім у цій же тюрмі розміщалося фашистське гестапо – загинуло 600 тисяч українців та представників інших національностей», – нагадав Забілий.
Треба будити відповідальність і щирість
Ірина Калинець під час слідства вже у 1970-ті роки перебувала у застінках «Тюрми на Лонцького». Тепер вона член Наглядової ради Меморіалу й розповідає, як нелегко було змінити рішення міської ради про надання дозволу будувати території в’язниці готель та ресторан.
«Ми сподіваємося, що цей Меморіал буде будити те, що нам зараз найбільше потрібне – почуття відповідальності й щирості. Меморіал стереже майбутнє, щоб ніколи шизофренія вищості – етнічної, расової чи партійної – не охопила більше суспільство», – сказала Ірина Калинець.
Такої ж думки і Юрій Шухевич, який провів у концтаборах 46 років свого життя. Він зазначив, що «Тюрма на Лонцького» – «це свідчення того страдницького шляху, по якому пройшов український народ, щоб стати вільним і незалежним».
«Це не львівський музей – це загальнонаціональний музей, це центр, який має показати усьому людству, через що пройшли українці для здобуття своєї держави», – сказав Юрій Шухевич.
В'язницю збережуть в автентичному стані
Президент Віктор Ющенко наприкінці серпня ухвалив рішення надати Меморіалові «Тюрма на Лонцького» статус Національного та передати і приміщення, і територію в’язниці в розпорядження Українського інституту національної пам’яті.
Голова СБУ Валентин Наливайченко підтвердив, що Меморіал отримає всі документи з архівів СБУ, щоб встановити повну історичну правду щодо жертв репресій, яких карали у стінах в’язниці.
Саме на впорядкування експозицій і приміщень для них і підуть кошти, направлені Фондом «Україна 3000».
Передаючи сертифікат, голова наглядової ради Фонду Катерина Ющенко наголосила, наскільки «важливо знати минуле», і згадала свого діда Андрія Чумаченка, батька 12 дітей, якого репресували ще під час хлібозаготівель 1929 року.
«Коли ми знаємо генетичний код народу, ми краще розуміємо психологію суспільства і краще уявляємо майбутнє», – сказала дружина Президента.
Також Катерина Ющенко розповіла про інші справи Фонду «Україна 3000», спрямовані на поширення знань про справжню історію України.
На сьогодні колишня в’язниця «Тюрма № 1 на вулиці Лонцького» збереглася у такому стані, як і за радянських часів. Зі 117 років існування будівлі майже 100 років вона використовувалася саме як в’язниця.
Наглядова рада Меморіалу має намір максимально зберегти і зовнішній, і внутрішній вигляд будівлі. На стінах тюрми «на Лонцького» історія писалася кров’ю – у прямому розумінні цього слова.
(Львів – Київ – Прага)
