21-річний Олександр Калашников народився в Китаєвому. Коли на місці монастиря відновлювали першу церкву – він, тоді ще підліток, добровільно допомагав у цьому. А коли монастир почав діяти – ченці стали змушувати понад 100 родин, які мешкали поруч, віддати їм свої будинки.
«Почалося з погроз моїй матері. Згодом вона трагічно гине, невідомо, від чого. Після цього ченці захоплюють дім – приходять з дільничним міліціонером і просто просять зайти. А тоді виштовхують нас і говорять: «Ми будемо тут жити», –пояснює Олександр Калашников.
«Ми будемо молитися, аби ви швидше відійшли на інший світ!»
Дільничний відмовився допомогти Олександру, сказавши, що це не його компетенція. Допомогли сусіди. Місяць тому близько ста чоловік оточили будинок, і допомогли Олександру зламати та замінити двері. Ченці намагалися повернути будинок силою – але не змогли пройти крізь живий ланцюг. Олександр подав на ченців до суду – але розгляд справи затягується, нібито через неможливість викликати відповідачів – хоча є фото й відеозапис із ними, говорить Олександр.
Керівництво монастиря УПЦ Московського патріархату погрожує всім місцевим жителям, відгороджує сусідній парк колючим дротом, порушує роботу місцевої котельні, а крім того – зносить пам’ятки архітектури, і загалом поводиться недостойно свого сану, зазначає мешканець Китаєвого Іван Цурка.
«Вони говорять прямим текстом: ми будемо молитися, аби ви швидше відійшли на інший світ, і ми отримали те, що нам належить за указом Кабміну»
Держава дала землю в користування, а не у власність – адвокат громади
Свято-Троїцький монастир отримав землю та будівлі у 2002 році – але в тимчасове користування, без права зносити їх чи відселяти людей, пояснює суть конфлікту адвокат громади «Наше Китаєве» Олександр Данилюк.
«Відверта брехня поширюється представниками монастиря, що нібито вони мають документи на всі ці будинки, що вони - історична спадщина монастиря. Насправді більшість цього житлового фонду побудована у 1950-ті роки. І зрозуміло, що ніякого відношення до цього будівництва монастир не мав. За безчинствами в Китаєвому стоїть депутат Петро Лебідь, який є настоятелем Києво-Печерської Лаври, до якої належить і Китаєвська пустинь», – каже адвокат.
Акції протесту замовили – бо комусь потрібна земля?
Натомість юрист, що представляє інтереси монастиря, президент громадської організації «Православний правозахист» Олег Шелудченко вважає звинувачення з боку киян безпідставними, а їхній протест – спланованим тиском на монастир.
«Кілька років тому Київська міська влада віддала приватній структурі в оренду 59 гектарів безцінних земель: чотирьохсотлітній цвинтар монастирський, землі археологічного та архітектурного заповідників. Щодо виступів людей: у розмові з настоятелем монастиря представники приватної структури зізналися, що вони керують виступами місцевих жителів», – каже Олег Шелудченко.
Назвати цю приватну структуру Олег Шелудченко відмовився. Також він заявляє, що Свято-Троїцький монастир захищає й інтереси мешканців Китаєвого, зокрема, вимагає в київської міської влади надати їм квартири до відселення. Тим часом мешканка Китаєвого Наталя Гетьман надала копію позову настоятеля монастиря архімандрита Прохора з вимогою відселити її без надання житла.
Суди у справі тривають.
(Київ – Прага)
«Почалося з погроз моїй матері. Згодом вона трагічно гине, невідомо, від чого. Після цього ченці захоплюють дім – приходять з дільничним міліціонером і просто просять зайти. А тоді виштовхують нас і говорять: «Ми будемо тут жити», –пояснює Олександр Калашников.
«Ми будемо молитися, аби ви швидше відійшли на інший світ!»
Дільничний відмовився допомогти Олександру, сказавши, що це не його компетенція. Допомогли сусіди. Місяць тому близько ста чоловік оточили будинок, і допомогли Олександру зламати та замінити двері. Ченці намагалися повернути будинок силою – але не змогли пройти крізь живий ланцюг. Олександр подав на ченців до суду – але розгляд справи затягується, нібито через неможливість викликати відповідачів – хоча є фото й відеозапис із ними, говорить Олександр.
Керівництво монастиря УПЦ Московського патріархату погрожує всім місцевим жителям, відгороджує сусідній парк колючим дротом, порушує роботу місцевої котельні, а крім того – зносить пам’ятки архітектури, і загалом поводиться недостойно свого сану, зазначає мешканець Китаєвого Іван Цурка.
«Вони говорять прямим текстом: ми будемо молитися, аби ви швидше відійшли на інший світ, і ми отримали те, що нам належить за указом Кабміну»
Держава дала землю в користування, а не у власність – адвокат громади
Свято-Троїцький монастир отримав землю та будівлі у 2002 році – але в тимчасове користування, без права зносити їх чи відселяти людей, пояснює суть конфлікту адвокат громади «Наше Китаєве» Олександр Данилюк.
«Відверта брехня поширюється представниками монастиря, що нібито вони мають документи на всі ці будинки, що вони - історична спадщина монастиря. Насправді більшість цього житлового фонду побудована у 1950-ті роки. І зрозуміло, що ніякого відношення до цього будівництва монастир не мав. За безчинствами в Китаєвому стоїть депутат Петро Лебідь, який є настоятелем Києво-Печерської Лаври, до якої належить і Китаєвська пустинь», – каже адвокат.
Акції протесту замовили – бо комусь потрібна земля?
Натомість юрист, що представляє інтереси монастиря, президент громадської організації «Православний правозахист» Олег Шелудченко вважає звинувачення з боку киян безпідставними, а їхній протест – спланованим тиском на монастир.
«Кілька років тому Київська міська влада віддала приватній структурі в оренду 59 гектарів безцінних земель: чотирьохсотлітній цвинтар монастирський, землі археологічного та архітектурного заповідників. Щодо виступів людей: у розмові з настоятелем монастиря представники приватної структури зізналися, що вони керують виступами місцевих жителів», – каже Олег Шелудченко.
Назвати цю приватну структуру Олег Шелудченко відмовився. Також він заявляє, що Свято-Троїцький монастир захищає й інтереси мешканців Китаєвого, зокрема, вимагає в київської міської влади надати їм квартири до відселення. Тим часом мешканка Китаєвого Наталя Гетьман надала копію позову настоятеля монастиря архімандрита Прохора з вимогою відселити її без надання житла.
Суди у справі тривають.
(Київ – Прага)