Одночасно з оприлюдненням факту підписання Україною іракського контракту, засоби масової інформації поширили вістку про затримання в Таїланді транспортного літака Іл-76, який начебто перевозив 35 тонн зброї з Північної Кореї до України. Хоча подальші деталі щодо затриманого літака й екіпажу абсолютно не підтверджували цей «месидж», однак він і надалі активно підтримувався, в основному російськими ЗМІ.
«Українська» версія трималась на «неофіційних» заявах членів екіпажа Іл-76, які начебто повідомили слідству, що літак летів із Північної Кореї до України із зупинками в Бангкоці та Шрі-Ланці.
Щодо пункту призначення Іл-76, преса поширила вкрай суперечливу інформацію: місцем посадки повинна була стати одна з країн Південної Азії, можливо, Пакистан або Шрі-Ланка, або країни Близького Сходу.
Важко було визначити й належність літака. Від Іл-76 відмовились Казахстан, Грузія та Росія. Міністр закордонних справ України Петро Порошенко заявив, що «літак не є українським. У складі екіпажу немає українців. Цей літак прилетів у Гостомель без вантажу 13 жовтня й 8 грудня вилетів без вантажу».
Нарешті, 25 грудня Рада національної безпеки і оборони України оприлюднила попередні висновки щодо ситуації довкола літака Іл-76 за результатами роботи спеціальної робочої групи. РНБО стверджує, що цей літак не має стосунку до жодної з українських авіакомпаній та жодного з українських спецекспортерів. У заяві стверджується, що цьому літаку Державіаадміністрацією України був наданий дозвіл на виліт 8 грудня без вантажу з аеропорту «Київ-Антонов» лише до аеропорту «Насосна» (Баку). Заявки щодо його зворотного прильоту до України не надходили.
Чесно кажучи, мені особисто здавалось, що після цього «таїландський збройовий скандал» для України завершений. Однак, на моє щире здивування, вже під Новий Рік у російських ЗМІ пішла «друга хвиля»... Інтернет знову наповнився заголовками на кшталт «Затриманий у Таїланді літак міг базуватись в Україні». І стало зрозуміло, що на цей раз замовники просто так не заспокояться. Особливо, коли згадати про інший скандал, який розкручувався в російських ЗМІ у той же час, що і «таїландський».
Сказання про доблесну ФСБ і українських «шпигунів»
Мова йде про повідомлення інформаційних агенцій Росії про затримання офіцерами ФСБ Росії генерального директора української науково-виробничої фірми «Адрон» Миколу Архипова, який буцімто незаконно намагався вивезти до України технічну документацію й «зразок компоненту унікального російського комплексу протидії переносним зенітно-ракетним комплексам».
ЗМІ повідомляли, що Володарський районний суд Брянська визнав Архипова винним у контрабанді й засудив його на 5 місяців позбавлення волі з відбуванням покарання в колонії загального режиму.
Також російська преса писала про можливий зв’язок затриманого директора української фірми зі Службою безпеки України, за завданням якої начебто він і діяв.
Представники фірми «Адрон» у коментарі інформаційній агенції Defense Express заявили, що ця інформація «є погано зрежисованою провокацією». За словами представника «Адрон», Архипов дійсно був затриманий при митному огляді поїзду «Москва-Кишинів» 12 червня 2009 року. Але віз він не «унікальний зразок» російської військової науки, як зазначали ЗМІ Росії, а лампу 1989 року виробництва, роботи з якої у зв’язку з «безперспективністю» були закриті в Росії ще в 1991 році. Більше того, у 1993 році Росія продала технічну документацію щодо цієї лампи Китаю. При цьому Архипов придбав її в одній з російських компаній на цілком законних підставах за укладеним договором для апробації в станціях, які розробляє фірма «Адрон».
Головне у цій історії те, що Архипов давно вже перебуває в Києві й продовжує керувати фірмою. Чому російські ЗМІ вирішили саме так зобразити ситуацію, і чому про цей «скандал» вони вирішили повідомити через півроку після самої події? Здається, відповідь є досить простою.
Кульгава міфологія
Дійсно, навіть для більшості спеціалістів нещодавнє підписання Україною масштабного збройового контракту з Іраком стало сенсацією. Угода передбачає, що Київ упродовж 3 років поставить Багдаду 420 нових бронетранспортерів БТР-4, 6 військово-транспортних літаків Ан-32Б, а також здійснить комплекс послуг з ремонту військової техніки.
У майбутньому передбачено експортувати до Іраку і нові вітчизняні танки «Оплот». Іракська угода стане найбільшою за всю історію України й зможе вивести країну в число найбільших постачальників зброї у світі. Головна особливість контракту з Іраком полягає в тому, що Україна буде поставляти за кордон не застарілу радянську техніку зі складів, як це часто бувало до цього, а нове озброєння сучасного виробництва.
Ось це, мабуть, найбільше «зачепило за живе» давніх конкурентів українського ОПК з Росії. Справа в тому, що вже кілька років російська преса вперто пише про «економічний колапс помаранчевої України», про «український бардак» у промисловості, про повний занепад ОПК через намагання вступити до НАТО. На противагу цьому росіяни оспівували геній Путіна й Медвєдєва, які «жорстко», але, мабуть, «справедливо» все організували й встановили, хоча авторитарний, але ефективний устрій в країні. І російський ОПК швидко набирає обертів і скоро просто «вибухне» супертехнологічними новинками.
І тут такий негаразд...Україна, виявляється, до цього часу має оборонну промисловість, яка виробляє сучасні зразки військової техніки. Україна покращує своє місце на міжнародному ринку зброї. І це попри «помаранчевий бардак» і просування до НАТО!
А Росія зі своєю «суверенною демократією» ніяк не може примусити літати свою нову ракету «Булава», вже 20 років веде розмови про швидке створення винищувачів 5-го покоління, новітніх вертольотів. На міжнародному ринку теж не все гаразд. Алжир розірвав контракт щодо закупівлі літаків «Міг-29», на довгі роки розтягнувся процес модернізації авіаносця «Адмірал Горшков» для Індії. А переговори щодо закупівлі французького корабля для ВМФ Росії стало взагалі свідоцтвом зруйнованого російського кораблебудування.
Тому, здається, було досить логічним додати «ложку дьогтю» до української «збройової бочки меду». І розкрутити парочку скандалів довкола «нечистої на руку» України. Цільовою аудиторією цих інформаційних скандалів стали, звичайно, російські громадяни, які не повинні засумніватись у тому, що «Путін-Медвєдєв» щось роблять не так. Крім того, Росія начебто зверталась до адміністрації США, яка, до речі, буде фінансувати закупки української зброї для Іраку: «Подивіться, ви підтримуєте Україну, а вона замішана в темних схемах з Північною Кореєю та Шрі-Ланкою».
У всякому разі, так мені здається. Хоча, можливо, я помиляюсь, і всі ці «збройові скандали» в російській пресі – випадковість?
Михайло Самусь, Центр досліджень армії, конверсії та роззброєнь
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
«Українська» версія трималась на «неофіційних» заявах членів екіпажа Іл-76, які начебто повідомили слідству, що літак летів із Північної Кореї до України із зупинками в Бангкоці та Шрі-Ланці.
Щодо пункту призначення Іл-76, преса поширила вкрай суперечливу інформацію: місцем посадки повинна була стати одна з країн Південної Азії, можливо, Пакистан або Шрі-Ланка, або країни Близького Сходу.
Важко було визначити й належність літака. Від Іл-76 відмовились Казахстан, Грузія та Росія. Міністр закордонних справ України Петро Порошенко заявив, що «літак не є українським. У складі екіпажу немає українців. Цей літак прилетів у Гостомель без вантажу 13 жовтня й 8 грудня вилетів без вантажу».
Нарешті, 25 грудня Рада національної безпеки і оборони України оприлюднила попередні висновки щодо ситуації довкола літака Іл-76 за результатами роботи спеціальної робочої групи. РНБО стверджує, що цей літак не має стосунку до жодної з українських авіакомпаній та жодного з українських спецекспортерів. У заяві стверджується, що цьому літаку Державіаадміністрацією України був наданий дозвіл на виліт 8 грудня без вантажу з аеропорту «Київ-Антонов» лише до аеропорту «Насосна» (Баку). Заявки щодо його зворотного прильоту до України не надходили.
Чесно кажучи, мені особисто здавалось, що після цього «таїландський збройовий скандал» для України завершений. Однак, на моє щире здивування, вже під Новий Рік у російських ЗМІ пішла «друга хвиля»... Інтернет знову наповнився заголовками на кшталт «Затриманий у Таїланді літак міг базуватись в Україні». І стало зрозуміло, що на цей раз замовники просто так не заспокояться. Особливо, коли згадати про інший скандал, який розкручувався в російських ЗМІ у той же час, що і «таїландський».
Сказання про доблесну ФСБ і українських «шпигунів»
Мова йде про повідомлення інформаційних агенцій Росії про затримання офіцерами ФСБ Росії генерального директора української науково-виробничої фірми «Адрон» Миколу Архипова, який буцімто незаконно намагався вивезти до України технічну документацію й «зразок компоненту унікального російського комплексу протидії переносним зенітно-ракетним комплексам».
ЗМІ повідомляли, що Володарський районний суд Брянська визнав Архипова винним у контрабанді й засудив його на 5 місяців позбавлення волі з відбуванням покарання в колонії загального режиму.
Також російська преса писала про можливий зв’язок затриманого директора української фірми зі Службою безпеки України, за завданням якої начебто він і діяв.
Представники фірми «Адрон» у коментарі інформаційній агенції Defense Express заявили, що ця інформація «є погано зрежисованою провокацією». За словами представника «Адрон», Архипов дійсно був затриманий при митному огляді поїзду «Москва-Кишинів» 12 червня 2009 року. Але віз він не «унікальний зразок» російської військової науки, як зазначали ЗМІ Росії, а лампу 1989 року виробництва, роботи з якої у зв’язку з «безперспективністю» були закриті в Росії ще в 1991 році. Більше того, у 1993 році Росія продала технічну документацію щодо цієї лампи Китаю. При цьому Архипов придбав її в одній з російських компаній на цілком законних підставах за укладеним договором для апробації в станціях, які розробляє фірма «Адрон».
Головне у цій історії те, що Архипов давно вже перебуває в Києві й продовжує керувати фірмою. Чому російські ЗМІ вирішили саме так зобразити ситуацію, і чому про цей «скандал» вони вирішили повідомити через півроку після самої події? Здається, відповідь є досить простою.
Кульгава міфологія
Дійсно, навіть для більшості спеціалістів нещодавнє підписання Україною масштабного збройового контракту з Іраком стало сенсацією. Угода передбачає, що Київ упродовж 3 років поставить Багдаду 420 нових бронетранспортерів БТР-4, 6 військово-транспортних літаків Ан-32Б, а також здійснить комплекс послуг з ремонту військової техніки.
У майбутньому передбачено експортувати до Іраку і нові вітчизняні танки «Оплот». Іракська угода стане найбільшою за всю історію України й зможе вивести країну в число найбільших постачальників зброї у світі. Головна особливість контракту з Іраком полягає в тому, що Україна буде поставляти за кордон не застарілу радянську техніку зі складів, як це часто бувало до цього, а нове озброєння сучасного виробництва.
Ось це, мабуть, найбільше «зачепило за живе» давніх конкурентів українського ОПК з Росії. Справа в тому, що вже кілька років російська преса вперто пише про «економічний колапс помаранчевої України», про «український бардак» у промисловості, про повний занепад ОПК через намагання вступити до НАТО. На противагу цьому росіяни оспівували геній Путіна й Медвєдєва, які «жорстко», але, мабуть, «справедливо» все організували й встановили, хоча авторитарний, але ефективний устрій в країні. І російський ОПК швидко набирає обертів і скоро просто «вибухне» супертехнологічними новинками.
І тут такий негаразд...Україна, виявляється, до цього часу має оборонну промисловість, яка виробляє сучасні зразки військової техніки. Україна покращує своє місце на міжнародному ринку зброї. І це попри «помаранчевий бардак» і просування до НАТО!
А Росія зі своєю «суверенною демократією» ніяк не може примусити літати свою нову ракету «Булава», вже 20 років веде розмови про швидке створення винищувачів 5-го покоління, новітніх вертольотів. На міжнародному ринку теж не все гаразд. Алжир розірвав контракт щодо закупівлі літаків «Міг-29», на довгі роки розтягнувся процес модернізації авіаносця «Адмірал Горшков» для Індії. А переговори щодо закупівлі французького корабля для ВМФ Росії стало взагалі свідоцтвом зруйнованого російського кораблебудування.
Тому, здається, було досить логічним додати «ложку дьогтю» до української «збройової бочки меду». І розкрутити парочку скандалів довкола «нечистої на руку» України. Цільовою аудиторією цих інформаційних скандалів стали, звичайно, російські громадяни, які не повинні засумніватись у тому, що «Путін-Медвєдєв» щось роблять не так. Крім того, Росія начебто зверталась до адміністрації США, яка, до речі, буде фінансувати закупки української зброї для Іраку: «Подивіться, ви підтримуєте Україну, а вона замішана в темних схемах з Північною Кореєю та Шрі-Ланкою».
У всякому разі, так мені здається. Хоча, можливо, я помиляюсь, і всі ці «збройові скандали» в російській пресі – випадковість?
Михайло Самусь, Центр досліджень армії, конверсії та роззброєнь
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
