У перебігу обговорення проекту резолюції, голова цієї комісії, конгресмен Говард Берман заявив: «Туреччина є важливим і здебільшого лояльним союзником Сполучених Штатів у нестабільному регіоні. Ми також є лояльними союзниками Туреччини, і повинні надалі залишатися такими. Але при всьому тому, ніщо не виправдує небажання Туреччини визнати реальність геноциду вірмен».
Конгрес неодноразово розглядав резолюцію щодо цього питання, останнього разу – три роки тому. Білий дім досі успішно переконував законодавців утриматися від застосування терміну «геноцид». Президент Джордж Буш навіть погрожував накласти вето, якщо резолюцію ухвалять.
Знищення півтора мільйона турецьких вірмен почалося 1915 року, за Оттоманської імперії. Туреччина, як її спадкоємиця, енергійно протестує проти наміру американських законодавців визнати убивство вірмен актом геноциду, стверджуючи, що подія була спричинена трагічними обставинами вигнання вірменського населення під час війни.
Сучасна Туреччина – ключовий союзник Америки на Близькому Сході, член НАТО, а визнання геноциду вірмен, як стверджує Анкара, розгніває турецький народ і погіршить відносини між двома державами. Резолюція не має зобов’язуючої сили, вона має надійти для обговорення й голосування усієї Палати представників.
Зміна позиції США
За президента Барака Обами, Білий дім вже не займає активно негативної позиції. Коли у представника держдепартаменту запитали, яким чином ухвалення резолюції про геноцид може вплинути на взаємини з Туреччиною, Філіп Краулі відповів ухильно: «Ми добре усвідомлюємо, як усі ставляться до цього питання».
Гілларі Клінтон, державний секретар США, висловилася відвертіше, заявивши: «Ми зацікавлені у цілковитому, відвертому і справедливому визнанні фактів стосовно тих історичних подій».
А конгресмен Берман нагадав колегам, що «майже дві дюжини інших держав, включно з Францією, Канадою, Росією, Швейцарією та Чилі формально визнали геноцид вірмен. Так само зробив Європейський парламент. Як світовий лідер в обстоюванні прав людини, США морально зобов’язані приєднатися до них».
Конгрес неодноразово розглядав резолюцію щодо цього питання, останнього разу – три роки тому. Білий дім досі успішно переконував законодавців утриматися від застосування терміну «геноцид». Президент Джордж Буш навіть погрожував накласти вето, якщо резолюцію ухвалять.
Знищення півтора мільйона турецьких вірмен почалося 1915 року, за Оттоманської імперії. Туреччина, як її спадкоємиця, енергійно протестує проти наміру американських законодавців визнати убивство вірмен актом геноциду, стверджуючи, що подія була спричинена трагічними обставинами вигнання вірменського населення під час війни.
Сучасна Туреччина – ключовий союзник Америки на Близькому Сході, член НАТО, а визнання геноциду вірмен, як стверджує Анкара, розгніває турецький народ і погіршить відносини між двома державами. Резолюція не має зобов’язуючої сили, вона має надійти для обговорення й голосування усієї Палати представників.
Зміна позиції США
За президента Барака Обами, Білий дім вже не займає активно негативної позиції. Коли у представника держдепартаменту запитали, яким чином ухвалення резолюції про геноцид може вплинути на взаємини з Туреччиною, Філіп Краулі відповів ухильно: «Ми добре усвідомлюємо, як усі ставляться до цього питання».
Гілларі Клінтон, державний секретар США, висловилася відвертіше, заявивши: «Ми зацікавлені у цілковитому, відвертому і справедливому визнанні фактів стосовно тих історичних подій».
А конгресмен Берман нагадав колегам, що «майже дві дюжини інших держав, включно з Францією, Канадою, Росією, Швейцарією та Чилі формально визнали геноцид вірмен. Так само зробив Європейський парламент. Як світовий лідер в обстоюванні прав людини, США морально зобов’язані приєднатися до них».
