Думка створити «Європейський валютний фонд» дуже швидко перейшла до практики: міністр фінансів Німеччини Вольфґанґ Шойбле вперше публічно висловив її лише три дні тому в газетному інтерв’ю, а вже нині її розглядають у Брюсселі на засіданні повного складу Європейської комісії.
За словами Шойбле, Європі потрібна інституція для боротьби з ситуаціями на кшталт грецької кризи, яка була б створена за зразком Міжнародного валютного фонду, але не була б йому суперником, бо стосувалася б тільки країн зони спільної валюти євро.
Такий «Європейський валютний фонд», як пропонував німецький міністр, став би джерелом «аварійних» позик для країн зони євро, які опиняться в кризі, і надавав би організаційну допомогу таким країнам у їхньому поверненні до норми. І, як і в випадку з МВФ, позичальники отримували б допомогу разом із твердими умовами її використання.
Речник ЄС Амадеу Алтафаж і Тардіу наголошує, що особливо важливо виявляти майбутні кризи, ще коли вони не виникли, і вживати заходів заздалегідь, щоб відвертати їх.
«Ми зараз ведемо дуже відверту дискусію й розглядаємо, як діяти ефективніше, і для втручання, коли відповідна ситуація вже виникла, і для попередження. І я хотів би наголосити, що другий елемент, попередження, надзвичайно важливий», – сказав він журналістам.
За його словами, такий фонд створюватимуть не для допомоги Греції – адже саме створення займе тривалий час, – а для відвернення майбутніх можливих проблем.
Створити новий фонд буде непросто
Один із головних гравців у зоні євро, канцлер Німеччини Анґела Меркель, уже висловилася на підтримку ідеї про «Європейський валютний фонд» і назвала її «доброю» й «цікавою».
Але, додала вона, потрібно ще багато роботи, щоб визначити, наприклад, де братимуться кошти такого фонду чи наскільки він буде незалежним від наявних структур ЄС – Єврокомісії й Європейського центробанку.
А ще, звернула увагу Меркель, створення такого фонду вимагатиме змін в основному документі про функціонування Євросоюзу, Лісабонському договорі, що його ухвалення вимагало так багато часу й сил. Нині Європейський Союз не має права колективно допомагати окремим країнам єврозони.
Тим часом підтримують нову ідею не всі. Наприклад, член виконавчої ради Європейського центрального банку Юрґен Штарк різко критикує її. На його думку, це стане «покаранням» для країн, фінанси яких у порядку, і, навпаки, заохочуватиме країни з безконтрольними витратами, бо вони знатимуть, що для них завжди є зовнішній останній порятунок.
За словами Шойбле, Європі потрібна інституція для боротьби з ситуаціями на кшталт грецької кризи, яка була б створена за зразком Міжнародного валютного фонду, але не була б йому суперником, бо стосувалася б тільки країн зони спільної валюти євро.
Такий «Європейський валютний фонд», як пропонував німецький міністр, став би джерелом «аварійних» позик для країн зони євро, які опиняться в кризі, і надавав би організаційну допомогу таким країнам у їхньому поверненні до норми. І, як і в випадку з МВФ, позичальники отримували б допомогу разом із твердими умовами її використання.
Речник ЄС Амадеу Алтафаж і Тардіу наголошує, що особливо важливо виявляти майбутні кризи, ще коли вони не виникли, і вживати заходів заздалегідь, щоб відвертати їх.
«Ми зараз ведемо дуже відверту дискусію й розглядаємо, як діяти ефективніше, і для втручання, коли відповідна ситуація вже виникла, і для попередження. І я хотів би наголосити, що другий елемент, попередження, надзвичайно важливий», – сказав він журналістам.
За його словами, такий фонд створюватимуть не для допомоги Греції – адже саме створення займе тривалий час, – а для відвернення майбутніх можливих проблем.
Створити новий фонд буде непросто
Один із головних гравців у зоні євро, канцлер Німеччини Анґела Меркель, уже висловилася на підтримку ідеї про «Європейський валютний фонд» і назвала її «доброю» й «цікавою».
Але, додала вона, потрібно ще багато роботи, щоб визначити, наприклад, де братимуться кошти такого фонду чи наскільки він буде незалежним від наявних структур ЄС – Єврокомісії й Європейського центробанку.
А ще, звернула увагу Меркель, створення такого фонду вимагатиме змін в основному документі про функціонування Євросоюзу, Лісабонському договорі, що його ухвалення вимагало так багато часу й сил. Нині Європейський Союз не має права колективно допомагати окремим країнам єврозони.
Тим часом підтримують нову ідею не всі. Наприклад, член виконавчої ради Європейського центрального банку Юрґен Штарк різко критикує її. На його думку, це стане «покаранням» для країн, фінанси яких у порядку, і, навпаки, заохочуватиме країни з безконтрольними витратами, бо вони знатимуть, що для них завжди є зовнішній останній порятунок.
