Чи має «Газпром» підстави на всі ті претензії, які висуває Україні: щодо недобору газу, неможливості корекції раніше укладених угод тощо? Адже до інших своїх партнерів у Європі «Газпром» подібну політику не застосовує.
Які переміни на газовому ринку Європи та світу слід урахувати Україні, шукаючи порозуміння з російськими партнерами?
Питання ГТС – питання національної безпеки
Перший віце-прем’єр Андрій Клюєв нещодавно заявляв, що уряд ініціюватиме передачу газотранспортної системи в управління міжнародному консорціуму – за участю і самої України, і Росії, і Євросоюзу. ГТС при цьому залишиться власністю держави.
Що це дасть? На думку Клюєва, це збільшить транзит газу через Україну, оскільки потреба в обхідних газопроводах відпаде; дасть змогу модернізувати трубу; освоєні кошти підуть на зростання економіки, ціна на газ зменшиться, як і вартість палива для внутрішніх потреб.
Як може змінитися ціна на газ? – Нині вона становить (за формулою, закладеною в домовленостях Юлії Тимошенко з Володимиром Путіним) 305 доларів за 1000 кубометрів, а з 1 квітня може становити понад 320 доларів – враховуючи залежність цієї цифри від перманентного зростання світових цін на нафтопродукти. Віце-прем’єр Сергій Тігіпко має надії зменшити цю ціну до 168 доларів за 1000 кубометрів (таку ціну платить Росії за газ Білорусь; Молдова платить по 231 долару, Німеччина – по 270).
У зв’язку з можливою передачею ГТС виникло кілька питань, особливо гостре з них – чи становитиме цей варіант «порятунку країни» загрозу її національним інтересам? Радник Юлії Тимошенко Олександр Гудима вже заявив, що передача ГТС – зрада національних інтересів держави.
Поки що труба на місці. Газові переговори української делегації в Москві щодо перегляду чи іншої корекції існуючих контрактів не дали ніякого поступу. «Газпром» виявив готовність розглядати питання зменшення ціни на газ для України за умови збільшення обсягу його імпорту – принаймні, до 52 мільярдів кубометрів. При цьому було вказано на те, що в першому кварталі Україна купила замість 8,4 мільярда кубометрів лише 6, і цей суттєвий недобір «Газпром» вважає однією з причин понесених ним збитків. Киваючи на все той же раніше укладений, підписаний Юлією Тимошенко, договір. Змінювати його російська сторона не має найменшого бажання.
Аргументів для цінового диктату в «Газпрому» нема
В яких умовах і обставинах з’явилася потреба передачі української ГТС, і чи це справді насущна потреба? Чи мусить Україна йти на істотні поступки Росії в газовому питанні?
Протягом минулого року на енергетичному ринку Європи відбулися істотні зміни. Їх результатом стало значне падіння продажу «Газпрому». Частка російського газу скоротилася із 33 до 25 відсотків. Порівняно з 2008 роком, «Газпром» втратив у 2009 році 22 мільярди доларів виручки.
Основний споживач природного газу в світі – Сполучені Штати – у 2009 році забезпечили свої потреби видобутком сланцевого газу та завдяки технологічному прогресу скоротили частку імпорту в цьому сегменті до 16 відсотків. США відмовились від закупівель скрапленого катарського газу. Катар, втративши американський ринок, спрямував скраплений газ у Європу, чим суттєво змінив кон'юнктуру ринку. Відповідно ціна газу впала на спотовому ринку вдвічі – до 120 доларів за 1000 кубометрів. А це вплинуло на інтереси «Газпрому» – в першому кварталі цього року він перевів 25 відсотків поставок у Європу на спотові ціни. Тенденції збережуться. Цього року на ринок Євросоюзу може прийти лівійський газ, а наступного – і нігерійський.
Енергетичну незалежність експерти прогнозують услід за США і Європі, де ведеться копітка робота щодо перспектив видобутку сланцевого газу. За оцінками Міжнародного енергетичного агентства, європейські запаси нетрадиційного газу становлять до 35 трильйонів кубометрів. Великі поклади знайдені в Нідерландах, Франції, Швеції та інших розвинутих країнах.
За оцінками експертів, найбільші ресурси такого газу належать США (до 120 трильйонів кубометрів), Росії (до 100 мільярдів кубометрів), близькосхідному регіону (до 70 мільярдів), КНР (до 36 мільярдів) та Австралії (22 трильйони кубометрів).Значні запаси є теж у Канаді, Індії, Німеччині, ПАР, Казахстані та в Україні.
Видобуток сланцевого газу має свої особливості, обмеження тощо. Але не в Україні. Саме тут, як і в сусідній Польщі, умови для видобутку ідеальні. Запаси великі, густота населення – навпаки. Україна, отже, може стати інвестиційно привабливою для видобутку альтернативного газу, і зацікавлення в цьому плані вже виявлять окремі західні компанії.
Зменшення попиту на російський природний газ зробить «Північний потік» майже непотрібним. А будівництво «Південного потоку» – абсурдним. Хоча, за прогнозами аналітиків газового ринку, вперті чутки про недалеке вже банкрутство «Газпрому» перебільшені. Інша річ, що «Газпром» навряд чи зможе диктувати свої умови Європі.
Враховуючи минулорічні перебої з постачанням газу до Європи через протиріччя між Росією й Україною, Єврокомісія запропонувала посилити безпеку поставок до Євросоюзу й переглянути нинішню програму енергетичної безпеки. 5 березня цього року Єврокомісія ухвалила інвестувати 2,3 мільярда євро – профінансувати проекти підвищення енергобезпеки країн Євросоюзу. Із цих засобів, які планується освоїти терміново – впродовж 18 місяців – 1,39 мільярда піде на 31 проект будівництва нових газопроводів. Окрім цього, 200 мільйонів євро передбачено на проект газогону Nabucco. Це означає, що газова інфраструктура Європи цілісно переорієнтовується з російського газу на скраплений, а також на сланцевий газ власного видобутку.
Тобто, реальна ринкова ситуація засвідчує, що існуючі ціни на російський газ в Україні не адекватні. Вагомих аргументів у «Газпрому» для продовження цінового диктату немає.
Уся ця ситуація дає змогу переглянути газові угоди між Україною і Росією на взаємовигідних умовах. Була б тільки взаємна згода і таке ж розуміння того, що обидві країни перебувають у стані, коли найкраще – це домовлятися.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
Які переміни на газовому ринку Європи та світу слід урахувати Україні, шукаючи порозуміння з російськими партнерами?
Питання ГТС – питання національної безпеки
Перший віце-прем’єр Андрій Клюєв нещодавно заявляв, що уряд ініціюватиме передачу газотранспортної системи в управління міжнародному консорціуму – за участю і самої України, і Росії, і Євросоюзу. ГТС при цьому залишиться власністю держави.
Що це дасть? На думку Клюєва, це збільшить транзит газу через Україну, оскільки потреба в обхідних газопроводах відпаде; дасть змогу модернізувати трубу; освоєні кошти підуть на зростання економіки, ціна на газ зменшиться, як і вартість палива для внутрішніх потреб.
Як може змінитися ціна на газ? – Нині вона становить (за формулою, закладеною в домовленостях Юлії Тимошенко з Володимиром Путіним) 305 доларів за 1000 кубометрів, а з 1 квітня може становити понад 320 доларів – враховуючи залежність цієї цифри від перманентного зростання світових цін на нафтопродукти. Віце-прем’єр Сергій Тігіпко має надії зменшити цю ціну до 168 доларів за 1000 кубометрів (таку ціну платить Росії за газ Білорусь; Молдова платить по 231 долару, Німеччина – по 270).
У зв’язку з можливою передачею ГТС виникло кілька питань, особливо гостре з них – чи становитиме цей варіант «порятунку країни» загрозу її національним інтересам? Радник Юлії Тимошенко Олександр Гудима вже заявив, що передача ГТС – зрада національних інтересів держави.
Поки що труба на місці. Газові переговори української делегації в Москві щодо перегляду чи іншої корекції існуючих контрактів не дали ніякого поступу. «Газпром» виявив готовність розглядати питання зменшення ціни на газ для України за умови збільшення обсягу його імпорту – принаймні, до 52 мільярдів кубометрів. При цьому було вказано на те, що в першому кварталі Україна купила замість 8,4 мільярда кубометрів лише 6, і цей суттєвий недобір «Газпром» вважає однією з причин понесених ним збитків. Киваючи на все той же раніше укладений, підписаний Юлією Тимошенко, договір. Змінювати його російська сторона не має найменшого бажання.
Аргументів для цінового диктату в «Газпрому» нема
В яких умовах і обставинах з’явилася потреба передачі української ГТС, і чи це справді насущна потреба? Чи мусить Україна йти на істотні поступки Росії в газовому питанні?
Протягом минулого року на енергетичному ринку Європи відбулися істотні зміни. Їх результатом стало значне падіння продажу «Газпрому». Частка російського газу скоротилася із 33 до 25 відсотків. Порівняно з 2008 роком, «Газпром» втратив у 2009 році 22 мільярди доларів виручки.
Основний споживач природного газу в світі – Сполучені Штати – у 2009 році забезпечили свої потреби видобутком сланцевого газу та завдяки технологічному прогресу скоротили частку імпорту в цьому сегменті до 16 відсотків. США відмовились від закупівель скрапленого катарського газу. Катар, втративши американський ринок, спрямував скраплений газ у Європу, чим суттєво змінив кон'юнктуру ринку. Відповідно ціна газу впала на спотовому ринку вдвічі – до 120 доларів за 1000 кубометрів. А це вплинуло на інтереси «Газпрому» – в першому кварталі цього року він перевів 25 відсотків поставок у Європу на спотові ціни. Тенденції збережуться. Цього року на ринок Євросоюзу може прийти лівійський газ, а наступного – і нігерійський.
Енергетичну незалежність експерти прогнозують услід за США і Європі, де ведеться копітка робота щодо перспектив видобутку сланцевого газу. За оцінками Міжнародного енергетичного агентства, європейські запаси нетрадиційного газу становлять до 35 трильйонів кубометрів. Великі поклади знайдені в Нідерландах, Франції, Швеції та інших розвинутих країнах.
За оцінками експертів, найбільші ресурси такого газу належать США (до 120 трильйонів кубометрів), Росії (до 100 мільярдів кубометрів), близькосхідному регіону (до 70 мільярдів), КНР (до 36 мільярдів) та Австралії (22 трильйони кубометрів).Значні запаси є теж у Канаді, Індії, Німеччині, ПАР, Казахстані та в Україні.
Видобуток сланцевого газу має свої особливості, обмеження тощо. Але не в Україні. Саме тут, як і в сусідній Польщі, умови для видобутку ідеальні. Запаси великі, густота населення – навпаки. Україна, отже, може стати інвестиційно привабливою для видобутку альтернативного газу, і зацікавлення в цьому плані вже виявлять окремі західні компанії.
Зменшення попиту на російський природний газ зробить «Північний потік» майже непотрібним. А будівництво «Південного потоку» – абсурдним. Хоча, за прогнозами аналітиків газового ринку, вперті чутки про недалеке вже банкрутство «Газпрому» перебільшені. Інша річ, що «Газпром» навряд чи зможе диктувати свої умови Європі.
Враховуючи минулорічні перебої з постачанням газу до Європи через протиріччя між Росією й Україною, Єврокомісія запропонувала посилити безпеку поставок до Євросоюзу й переглянути нинішню програму енергетичної безпеки. 5 березня цього року Єврокомісія ухвалила інвестувати 2,3 мільярда євро – профінансувати проекти підвищення енергобезпеки країн Євросоюзу. Із цих засобів, які планується освоїти терміново – впродовж 18 місяців – 1,39 мільярда піде на 31 проект будівництва нових газопроводів. Окрім цього, 200 мільйонів євро передбачено на проект газогону Nabucco. Це означає, що газова інфраструктура Європи цілісно переорієнтовується з російського газу на скраплений, а також на сланцевий газ власного видобутку.
Тобто, реальна ринкова ситуація засвідчує, що існуючі ціни на російський газ в Україні не адекватні. Вагомих аргументів у «Газпрому» для продовження цінового диктату немає.
Уся ця ситуація дає змогу переглянути газові угоди між Україною і Росією на взаємовигідних умовах. Була б тільки взаємна згода і таке ж розуміння того, що обидві країни перебувають у стані, коли найкраще – це домовлятися.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
