До книги увійшла добірка публікацій автора у газеті «Дзеркало тижня» за сім років: із 2000 до 2006 року.
Віталій Портников пояснює, чому саме він видав цю збірку: «Я насамперед хотів, щоб в Україні з’явився жанр особистих реакцій на політичні і суспільні події, щоб ми б побачили, що люди можуть не просто переповідати новини, не просто коментувати новини, а переосмислювати те, що відбувається навколо них».
На думку автора, в кожній книзі варто ще раз нагадувати, що людина може жити в тому дивовижному світі гармонійним життям, що в неї можуть бути свої емоції, свої переживання, свої відчуття, «а журналіст має ще й додавати власний вимір політичних і суспільних уявлень».
А у нас усе ще буде…
«Такі щоденники не можна писати в шухляду, тому що це не особисті щоденники. Такі щоденники так чи інакше розраховані на читача як споживача продукції», – пояснює Віталій Портников.
Автор збірки переконаний, що в українській публіцистиці вже виник новий жанр, який за кордоном представлений широким спектром видатних авторів. Але, каже він, важливо, щоб подібні твори в українському середовищі відповідали високим стандартам якості: «В такому жанрі робити неякісні речі набагато більш ризиковано, ніж у звичайній журналістиці, тому що вони очевидні читачеві».
«Я хочу, щоб Україна увійшла в європейський контекст, а не лишалася на його периферії», – наголошує Портников.
Віталій Портников пояснює, чому саме він видав цю збірку: «Я насамперед хотів, щоб в Україні з’явився жанр особистих реакцій на політичні і суспільні події, щоб ми б побачили, що люди можуть не просто переповідати новини, не просто коментувати новини, а переосмислювати те, що відбувається навколо них».
На думку автора, в кожній книзі варто ще раз нагадувати, що людина може жити в тому дивовижному світі гармонійним життям, що в неї можуть бути свої емоції, свої переживання, свої відчуття, «а журналіст має ще й додавати власний вимір політичних і суспільних уявлень».
А у нас усе ще буде…
«Такі щоденники не можна писати в шухляду, тому що це не особисті щоденники. Такі щоденники так чи інакше розраховані на читача як споживача продукції», – пояснює Віталій Портников.
Автор збірки переконаний, що в українській публіцистиці вже виник новий жанр, який за кордоном представлений широким спектром видатних авторів. Але, каже він, важливо, щоб подібні твори в українському середовищі відповідали високим стандартам якості: «В такому жанрі робити неякісні речі набагато більш ризиковано, ніж у звичайній журналістиці, тому що вони очевидні читачеві».
«Я хочу, щоб Україна увійшла в європейський контекст, а не лишалася на його периферії», – наголошує Портников.
