У тридцятих роках нацисти повісили на такі мистецькі твори ярлик «дегенеративного мистецтва». З музеїв і приватних збірок тоді вилучили близько 20 тисяч творів мистецтва. 1937 року провели виставку цієї колекції в Мюнхені, а потім частину її обміняли на тверду валюту, продавши закордон. Доля подальших об’єктів залишається невідомою. І от тепер ця знахідка.
Вісім робіт науковцям уже вдалося ідентифікувати. Вони справді належать до так званого «дегенеративного мистецтва».
«25 вересня, коли вже почистили всі знайдені скульптури, ми зібралися в майстерні, запросили реставратора. Цієї ночі ми ще довго не могли заснути, оскільки з‘ясували, які шедеври були серед знахідок, наприклад «Танцівниця» Марка Моля», – згадує головний археолог землі Бранденбург Маттіас Вемгоф.
До знайдених скульптур належить і робота одного з найвизначніших німецьких скульпторів початку 20-их років Едвіна Шарффа «Портрет актриси Анні Меверс», яку митець створив у період між 1917 та 1920 роками, а також скульпутри Отто Фрейндліха, Отто Баума, Рудольфа Белінга.
Виявити витвори мистецтва, що зникли понад 60 років тому, вдалося ж завдяки щасливому випадку. В центрі Берліна, поблизу Червоної ратуші, зараз прокладають продовження однієї з ліній метро. Лопата робітника якось наштовхнулася на металевий предмет, яким виявилася одна із скульптур. Згодом за десять метрів від місця знахідки помітили подальші об’єкти.
Тепер науковці розмірковують, яким чином ці твори мистецтва могли туди потрапити. Раніше на місці розкопок стояв будинок із квартирами й офісними приміщеннями. Швидше за все, статуетки перебували у власності одного з мешканців чотириповерхового будинку, який згорів наприкінці літа 1944-го року.
Хто ж був рятівником?
Уже є й перші припущення, в кого саме з мешканців зберігалися скульптури. Низка фактів говорить про те, що це міг бути юрист Ервін Овердік.
«Мушу водночас з усією чіткістю сказати, що ми не маємо доказів того, що скульптури справді були в руках Ервіна Овердіка. Ми маємо тільки таке припущення. Принаймні на місці розкопок знайшли також сейф із його офісу, який перебував на одному рівні зі скульптурами», – розповідає Маттіас Вемгоф.
До речі, керівництво меморіального центру «Яд Вашем» свого часу відзначило Овердіка за його внесок у порятунок євреїв під час нацистського режиму. Разом з дружиною Шарлотою він сховав у своїй квартирі свого працівника Мартіна Ланґе. Тепер науковці намагаються з‘ясувати, чи справді Овердік врятував від знищення й твори «дегенеративного мистецтва», і чи не було в його офісі, крім скульптур, ще й картин, які, однак, можливо згоріли під час пожежі.
Історикам і мистецтвознавцям доведеться ще чимало попрацювати, аби встановити шлях, який довелося пройти творам із колекції так званого «дегенеративного мистецтва».
