Перед відвідувачами відкривається дві можливості: або здійснити класичну екскурсію, уважно вивчаючи експонати й дрібно написану інформацію до них, або самому, так би мовити, тряхнути сивиною і спробувати свої сили, зігравши в ту чи іншу електронну гру. Двадцять один із приблизно 300 експонатів Музею комп’ютерних ігор у Берліні віддані в розпорядження відвідувачів: на них можна не лише дивитися – до них можна доторкнутися й грати.
Уперше берлінський Музей комп’ютерних ігор відкрив двері для відвідувачів 1997 року. Але через чотири роки йому знову довелося закритися – приміщення стало замалим. Розширившись і перебравшись до нового приміщення, музей не змінив своєї концепції, зазначає директор Петер Ланґе. У свої 43 роки він значно молодший за своїх колег з інших музеїв.
«Ми заснували музей з думкою, що комп’ютерні ігри – це більше, ніж дитячі іграшки, – зауважує Ланґе. Вони є своєрідним містком між комп’ютерниками й необізнаними користувачами. І власне комп’ютерні ігри стали першими застосуваннями, які дозволили нефахівцям скористатися цифровими технологіями».
Рідкісні експонати
Із еволюцією комп’ютерних ігор якраз і знайомить цей берлінський музей. Тут можна й послухати відео-інтерв’ю з росіянином Олексієм Пажитніковим, який 1984 року написав «Тетріс» на комп’ютері «Електроніка-60», і ознайомитися з такими історичними експонатами як єдиний у колишній НДР автомат для відеоігор Polyplay, або подивитися як функціонує легендарний гральний автомат Compterspace, який зібрали 40 років тому.
Чимало експонатів, які ще два десятиліття тому стояли в десятках тисяч кімнат, сьогодні вважаються справжньою рідкістю. До речі, найперший виключно гральний комп’ютер організаторам виставки знайти так і не вдалося. Замість оригіналу довелося виставити копію Nimrod’и, так називався цей комп’ютер. Його було виготовлено у Великобританії, а вперше його виставили на Берлінському індустріальному ярмарку 1951 року.
Захоплення – комп’ютерна гра
Інтерес до комп’ютерних ігор з часом не згас, а навпаки зріс. Чим же приваблює цей відносно новий вид розваг? Навіть затятим гравцям, яким є наприклад, 19-річний Маркус, не легко відповісти на це запитання. «Складно сказати. Можливо, це виклик, який роблять тобі певні ігри. Чи вдасться тобі піднятися на вищий рівень... Для мене вже це є великою мотивацією, особливо коли змагаєшся з іншою людиною», – поділився своїми враженнями Маркус.
Експозиція змушує відвідувачів також замислитися і демонструє в тому числі й негативну сторону комп’ютерних розваг. Тут варто згадати про гру Pain-Station. Перш, ніж у неї грати, відвідувач має довести, що йому щонайменше 18 років і дати підписку про те, що не подаватиме на музей до суду за завдання тілесних пошкоджень. Ця гра вимагає від її учасника рішення, скільки болю він здатен витримати заради перемоги. За кожну поразку гравець отримує або удар струмом у руку, або плита, на якій лежить рука, нагрівається до високої температури. Порушується в музеї комп’ютерних ігор і така тема, як залежність від ігор.
Уперше берлінський Музей комп’ютерних ігор відкрив двері для відвідувачів 1997 року. Але через чотири роки йому знову довелося закритися – приміщення стало замалим. Розширившись і перебравшись до нового приміщення, музей не змінив своєї концепції, зазначає директор Петер Ланґе. У свої 43 роки він значно молодший за своїх колег з інших музеїв.
«Ми заснували музей з думкою, що комп’ютерні ігри – це більше, ніж дитячі іграшки, – зауважує Ланґе. Вони є своєрідним містком між комп’ютерниками й необізнаними користувачами. І власне комп’ютерні ігри стали першими застосуваннями, які дозволили нефахівцям скористатися цифровими технологіями».
Рідкісні експонати
Із еволюцією комп’ютерних ігор якраз і знайомить цей берлінський музей. Тут можна й послухати відео-інтерв’ю з росіянином Олексієм Пажитніковим, який 1984 року написав «Тетріс» на комп’ютері «Електроніка-60», і ознайомитися з такими історичними експонатами як єдиний у колишній НДР автомат для відеоігор Polyplay, або подивитися як функціонує легендарний гральний автомат Compterspace, який зібрали 40 років тому.
Чимало експонатів, які ще два десятиліття тому стояли в десятках тисяч кімнат, сьогодні вважаються справжньою рідкістю. До речі, найперший виключно гральний комп’ютер організаторам виставки знайти так і не вдалося. Замість оригіналу довелося виставити копію Nimrod’и, так називався цей комп’ютер. Його було виготовлено у Великобританії, а вперше його виставили на Берлінському індустріальному ярмарку 1951 року.
Захоплення – комп’ютерна гра
Інтерес до комп’ютерних ігор з часом не згас, а навпаки зріс. Чим же приваблює цей відносно новий вид розваг? Навіть затятим гравцям, яким є наприклад, 19-річний Маркус, не легко відповісти на це запитання. «Складно сказати. Можливо, це виклик, який роблять тобі певні ігри. Чи вдасться тобі піднятися на вищий рівень... Для мене вже це є великою мотивацією, особливо коли змагаєшся з іншою людиною», – поділився своїми враженнями Маркус.
Експозиція змушує відвідувачів також замислитися і демонструє в тому числі й негативну сторону комп’ютерних розваг. Тут варто згадати про гру Pain-Station. Перш, ніж у неї грати, відвідувач має довести, що йому щонайменше 18 років і дати підписку про те, що не подаватиме на музей до суду за завдання тілесних пошкоджень. Ця гра вимагає від її учасника рішення, скільки болю він здатен витримати заради перемоги. За кожну поразку гравець отримує або удар струмом у руку, або плита, на якій лежить рука, нагрівається до високої температури. Порушується в музеї комп’ютерних ігор і така тема, як залежність від ігор.
