Книжка «Страсті за Бандерою» – це публічна дискусія про феномен провідника ОУН, який не залишає байдужими в Україні, Росії, Польщі. Її упорядники знайомлять читачів з думками професора Тімоті Снайдера, істориків Пера Андерса Рудлінґа, Ґжеґожа Россолінського,Зенона Когута, Івана Химки, професора Дейвіда Марплза, українського націоналістичного діяча Євгена Стахіва та багатьох інших. Це доволі різні, категоричні і ворожі думки людей, які вони озвучили під час трьох дискусій в Україні та з- поза неї.
Для автора, історика Ярослава Грицака, цінними у книжці є ті тексти, які виявились непередбачуваними. Скажімо, коли російський автор позитивно оцінює бандерівський рух, а львівський вважає, що Бандеру потрібно позбавити звання Героя України.
«Постать Бандери є дуже сильна у символічному сенсі, бо символ викликає завжди великі емоції і символ не можна рухати голими руками, – це як 10000 вольт. Нас за цю книжку б’ють і битимуть, бо думають, що ми мали умисел, коли її видавали. Жодного умислу не було, – зауважив професор Грицак. –Найважливіші статті людей, які пишуть несподівані речі».
Степан Бандера ділить істориків та суспільство
Українські історики, які займаються вивченням діяльності Степана Бандери, діляться на дві частини, як і українське суспільство, зауважив один з авторів, історик Василь Расевич. Одні сприймають Бандеру у чорних кольорах, як фашиста і колаборанта, а другі – як святу постать, критикувати, яку не має права жоден історик. Бандера став центральною фігурою новітньої української історії та політики. Бо жодне інше прізвище так не діє на українців.
«Творці історичної пам’яті пройшли кілька етапів. Починалось усе із не дражливих тем, з УСС та УГА. Потім наблизились до більш складних тем, ОУН, УПА. Тоді були задіяні усі радянські механізми з очорнення. В Україну був перенесений дискурс з діаспори і ми побачили акцент на бандерівському крилі в історії Другої Світової війни. Так і почалась політична боротьба, замість того, щоб зосередитись на Другій Світовій війні, коли всі архіви були доступні. Нині маємо результат внутрішньо - політичної боротьби навколо знакових фігур», – наголосив Василь Расевич.
Історики оминають тему про Степана Бандеру через її політизованість
Тим часом історик, голова вченої ради Центру досліджень визвольного руху Володимир В’ятрович каже, що книжка «Страсті за Бандерою» не змогла розвіяти жодного міфу про Степана Бандеру. Провідник ОУН надалі викликає захоплення і не меншу ненависть у суспільстві. До сьогодні, наголосив науковець, немає жодної наукової біографії провідника ОУН, незважаючи на те, що доступні архівні документи і видані численні збірки. Але так і не вдалося розвіяти жодного міфу про Бандеру. За словами Володимира В’ятровича, історики не пишуть на цю тему, бо вона надто політизована. Водночас українці не знають біографії Степана Бандери і ними легко маніпулюють польські та російські історики та публіцисти.
«Ми маємо те, що багато істориків долучаються до спровокованої політиками дискусії. На жаль, не презентуємо нині наукове дослідження про Бандеру, а «Страсті за Бандерою» – це дискусія довкола образів Бандери. З одного боку, безкомпромісний революціонер і борець за незалежність, а з другого – фашист, колаборант, антисеміт. Більшість авторів не цікавить конкретний фактаж з історії та життя Бандери чи ОУН, у більшості статей побіжний перегляд фактів. У читачів складається враження, що ця історія давно вивчена, але це не так. Вона потребує детального дослідження. Бандера досі залишається поза науковим дискурсом», – говорить Володимир В’ятрович.
Кожен автор у книжці висловлює свою позицію щодо образу Степана Бандери, пишуть про почуття, які викликає ця особа в суспільстві, і про те. чи можна в Україні створити спільну історичну пам’ять. Численні думки і висновки істориків та есеїстів сприяють переосмисленню власного ставлення до особи провідника ОУН, до глибшого пізнання його життя та діяльності.
Чим більше дізнаєшся, спілкуєшся з діячами націоналістичного руху, то виникають усе нові запитання, зауважив у розмові професор Ярослав Грицак. На сьогодні залишається нез’ясованим запитання про те, чи знав Бандера взагалі про створення Української Повстанської армії?
Для автора, історика Ярослава Грицака, цінними у книжці є ті тексти, які виявились непередбачуваними. Скажімо, коли російський автор позитивно оцінює бандерівський рух, а львівський вважає, що Бандеру потрібно позбавити звання Героя України.
«Постать Бандери є дуже сильна у символічному сенсі, бо символ викликає завжди великі емоції і символ не можна рухати голими руками, – це як 10000 вольт. Нас за цю книжку б’ють і битимуть, бо думають, що ми мали умисел, коли її видавали. Жодного умислу не було, – зауважив професор Грицак. –Найважливіші статті людей, які пишуть несподівані речі».
Степан Бандера ділить істориків та суспільство
Українські історики, які займаються вивченням діяльності Степана Бандери, діляться на дві частини, як і українське суспільство, зауважив один з авторів, історик Василь Расевич. Одні сприймають Бандеру у чорних кольорах, як фашиста і колаборанта, а другі – як святу постать, критикувати, яку не має права жоден історик. Бандера став центральною фігурою новітньої української історії та політики. Бо жодне інше прізвище так не діє на українців.
«Творці історичної пам’яті пройшли кілька етапів. Починалось усе із не дражливих тем, з УСС та УГА. Потім наблизились до більш складних тем, ОУН, УПА. Тоді були задіяні усі радянські механізми з очорнення. В Україну був перенесений дискурс з діаспори і ми побачили акцент на бандерівському крилі в історії Другої Світової війни. Так і почалась політична боротьба, замість того, щоб зосередитись на Другій Світовій війні, коли всі архіви були доступні. Нині маємо результат внутрішньо - політичної боротьби навколо знакових фігур», – наголосив Василь Расевич.
Історики оминають тему про Степана Бандеру через її політизованість
Тим часом історик, голова вченої ради Центру досліджень визвольного руху Володимир В’ятрович каже, що книжка «Страсті за Бандерою» не змогла розвіяти жодного міфу про Степана Бандеру. Провідник ОУН надалі викликає захоплення і не меншу ненависть у суспільстві. До сьогодні, наголосив науковець, немає жодної наукової біографії провідника ОУН, незважаючи на те, що доступні архівні документи і видані численні збірки. Але так і не вдалося розвіяти жодного міфу про Бандеру. За словами Володимира В’ятровича, історики не пишуть на цю тему, бо вона надто політизована. Водночас українці не знають біографії Степана Бандери і ними легко маніпулюють польські та російські історики та публіцисти.
«Ми маємо те, що багато істориків долучаються до спровокованої політиками дискусії. На жаль, не презентуємо нині наукове дослідження про Бандеру, а «Страсті за Бандерою» – це дискусія довкола образів Бандери. З одного боку, безкомпромісний революціонер і борець за незалежність, а з другого – фашист, колаборант, антисеміт. Більшість авторів не цікавить конкретний фактаж з історії та життя Бандери чи ОУН, у більшості статей побіжний перегляд фактів. У читачів складається враження, що ця історія давно вивчена, але це не так. Вона потребує детального дослідження. Бандера досі залишається поза науковим дискурсом», – говорить Володимир В’ятрович.
Кожен автор у книжці висловлює свою позицію щодо образу Степана Бандери, пишуть про почуття, які викликає ця особа в суспільстві, і про те. чи можна в Україні створити спільну історичну пам’ять. Численні думки і висновки істориків та есеїстів сприяють переосмисленню власного ставлення до особи провідника ОУН, до глибшого пізнання його життя та діяльності.
Чим більше дізнаєшся, спілкуєшся з діячами націоналістичного руху, то виникають усе нові запитання, зауважив у розмові професор Ярослав Грицак. На сьогодні залишається нез’ясованим запитання про те, чи знав Бандера взагалі про створення Української Повстанської армії?
