У той час, як у Печерському суді не видно найменшого просвіту у кримінальних справах проти «жінки з косою» і ще кількох представників колишньої влади, у Тернополі – перемога. Її після кількох років знущань правоохоронних органів здобув Віталій Сороколіт, про якого я розповідав у своєму блозі кілька місяців тому.
Суть справи кількома словами: підприємця Сороколіта звинуватили у злочині, який передбачав 10-річне ув’язнення. Однак через три роки мордувань кримінальну справу закрили. Та підприємця, який всі ці роки вперто боровся за справедливість, це ніскільки не влаштувало. Він хотів, аби суд чітко визнав – злочинець він чи ні…
І ось суд відбувся.
«Визнати невинним і по суду виправдати за відсутності події злочину», – заявила суддя Гусятинського райсуду Тернопільскої області Ірина Лисюк.
«Я радий, – cказав пізніше Сороколіт, – що суддя не піддалась на тиск, який, я переконаний, на неї здійснювали. Насправді це вчинок гідний захоплення, бо всім відомо що незалежні, об’єктивні судді – «червонокнижна рідкість». Такий вирок – повне фіаско прокуратури і податківців, які більше трьох років мене мордували тільки за те, що вмію працювати та чесно заробляти але з ними не ділюся».
Підприємець переконаний, що Україна «є правовою лише у висловлюваннях політиків».
«Насправді ж є система, яка готова «душити» невинних, а також корпоративна солідарність, зважаючи на яку, причетні до системи люди прикривають одне одного. Це не мене, а прокурора потрібно судити за фальсифікацію доказів, за викривлення та незнання законів. Ця кримінальна справа – типовий приклад групового злочину службових осіб. Це приклад приниження людини, щоб пригнути її перед тими, хто має владу. Мені дуже цікаво, чи подаватиме прокуратура апеляцію? Якщо так, тоді навіть про мізер моральності у них, говорити не доведеться», – каже Сороколіт.
Отже, хоч і маленька, але перемога. Місцевого, так би мовити, значення. Але, як відомо, вода камінь точить. Проблема лише в тому, що той камінь величезних розмірів. Очевидно, в країні має бути більше таких, як Сороколіт. Людей, готових відстояти справедливість, свою честь і гідність.
Суть справи кількома словами: підприємця Сороколіта звинуватили у злочині, який передбачав 10-річне ув’язнення. Однак через три роки мордувань кримінальну справу закрили. Та підприємця, який всі ці роки вперто боровся за справедливість, це ніскільки не влаштувало. Він хотів, аби суд чітко визнав – злочинець він чи ні…
І ось суд відбувся.
«Визнати невинним і по суду виправдати за відсутності події злочину», – заявила суддя Гусятинського райсуду Тернопільскої області Ірина Лисюк.
«Я радий, – cказав пізніше Сороколіт, – що суддя не піддалась на тиск, який, я переконаний, на неї здійснювали. Насправді це вчинок гідний захоплення, бо всім відомо що незалежні, об’єктивні судді – «червонокнижна рідкість». Такий вирок – повне фіаско прокуратури і податківців, які більше трьох років мене мордували тільки за те, що вмію працювати та чесно заробляти але з ними не ділюся».
Підприємець переконаний, що Україна «є правовою лише у висловлюваннях політиків».
«Насправді ж є система, яка готова «душити» невинних, а також корпоративна солідарність, зважаючи на яку, причетні до системи люди прикривають одне одного. Це не мене, а прокурора потрібно судити за фальсифікацію доказів, за викривлення та незнання законів. Ця кримінальна справа – типовий приклад групового злочину службових осіб. Це приклад приниження людини, щоб пригнути її перед тими, хто має владу. Мені дуже цікаво, чи подаватиме прокуратура апеляцію? Якщо так, тоді навіть про мізер моральності у них, говорити не доведеться», – каже Сороколіт.
Отже, хоч і маленька, але перемога. Місцевого, так би мовити, значення. Але, як відомо, вода камінь точить. Проблема лише в тому, що той камінь величезних розмірів. Очевидно, в країні має бути більше таких, як Сороколіт. Людей, готових відстояти справедливість, свою честь і гідність.
