У Лондоні панує дивне відчуття віртуальної реальності, бо більшості людей важко повірити в те, що вони бачать і чують переважно з радіо і телебачення. Скажімо, на вулицях південносхідного Лондона чимало розбитих вітрин. Зокрема вибиті вікна в скромному бюро депутата парламенту від цього району британської столиці.
Але події охопили як правило не житлові, а окремі торговельні вулиці. Вечорами були чутні гучніші, ніж зазвичай сирени поліції і пожежних автомобілів, а також гуркіт вертольотів, що висіли над осередками заворушень.
Вертольоти використовує як поліція, так і засоби масової інформації для прямих телетрансляцій.
Але є опосередковані ознаки проблем: у вражених районах були закриті станції метро, через перекриті вулиці були перебої в русі міських автобусів, у вівторок був скасований футбольний матч тощо.
Це, звичайно, не применшує тих жахливих проблем, яких зазнали люди, що опинялися в епіцентрі заворушень – власники і працівники крамниць, що їх громили і грабували мародери. Були також люди, яким довелося рятуватися з палаючих будівель, які втратили житло.
Міністр внутрішніх справ Терезай Мей намагалася нині наголосити на рішучості влади захистити людей. «Немає виправдання насильству, немає виправдання мародерству і немає виправдання бандитизму», – наголосила вона.
Основу учасників заворушень складають підлітки
Масу учасників заворушень складають підлітки. Ці молоді люди не мають жодних сформульованих вимог чи гасел. Виглядає, що більшість із них розглядають вандалізм і сутички з поліцією як щось на зразок екстремальної розваги.
Хаосом користуються мародери, які розбивали вітрини крамниць і хапали усе, що могли.
Тобто ці люди не мають нічого спільного з демонстрацією у суботу на півночі Лондона, які були обурені діями поліції під час інциденту минулого тижня, в результаті якого загинув молодий чоловік.
Основу учасників заворушень складають підлітки з бідніших родин, які не мають можливості вивозити своїх дітей на відпочинок під час канікул.
Прем’єр-міністр Дейвід Камерон закликав їх спам’ятатися: «Ви відчуєте усю силу закону. Якщо ви достатньо дорослі, щоб чинити ці злочини, то ви достатньо дорослі, щоб отримати покарання. І я скажу цим людям: ви не лише руйнуєте життя іншим, ви також руйнуєте громади і потенційно ваше власне життя також!»
Бюро депутата британського парламенту Гейді Алекзандер, Лондон, 9 серпня 2011 року
Як влада дає собі раду
У деяких частинах Лондона крамниці та офіси у вівторок не відчинялася взагалі, або зачинялися задовго до вечора, дехто закривав їх металевими ґратами та віконницями, або й навіть забивав вікна фанерою.
Поліція сподівається поступово перебрати ситуацію під контроль, перечекати апогей заворушень, нарощуючи сили для запобігання новим проблемам.
Батьків закликають більше цікавитися, де вечорами перебувають їхні діти. На перший погляд схоже, що поліція у Лондоні була не готова до таких одночасних подій. Стверджують, що учасники заворушень використовували мобільні телефони для швидкої координації дій і могли пересуватися швидше, ніж поліція у важких обладунках.
У вівторок зранку лунали навіть заклики вивести на вулиці військові підрозділи для допомоги поліції.
Заарештовані сотні людей, але досі застосування жорсткої сили поліцією майже не було. Є враження, що британський уряд та влада у Лондоні намагаються не придушувати, а м’яко гасити заворушення.
Але події охопили як правило не житлові, а окремі торговельні вулиці. Вечорами були чутні гучніші, ніж зазвичай сирени поліції і пожежних автомобілів, а також гуркіт вертольотів, що висіли над осередками заворушень.
Вертольоти використовує як поліція, так і засоби масової інформації для прямих телетрансляцій.
Але є опосередковані ознаки проблем: у вражених районах були закриті станції метро, через перекриті вулиці були перебої в русі міських автобусів, у вівторок був скасований футбольний матч тощо.
Це, звичайно, не применшує тих жахливих проблем, яких зазнали люди, що опинялися в епіцентрі заворушень – власники і працівники крамниць, що їх громили і грабували мародери. Були також люди, яким довелося рятуватися з палаючих будівель, які втратили житло.
Міністр внутрішніх справ Терезай Мей намагалася нині наголосити на рішучості влади захистити людей. «Немає виправдання насильству, немає виправдання мародерству і немає виправдання бандитизму», – наголосила вона.
Масу учасників заворушень складають підлітки. Ці молоді люди не мають жодних сформульованих вимог чи гасел. Виглядає, що більшість із них розглядають вандалізм і сутички з поліцією як щось на зразок екстремальної розваги.
Хаосом користуються мародери, які розбивали вітрини крамниць і хапали усе, що могли.
Тобто ці люди не мають нічого спільного з демонстрацією у суботу на півночі Лондона, які були обурені діями поліції під час інциденту минулого тижня, в результаті якого загинув молодий чоловік.
Основу учасників заворушень складають підлітки з бідніших родин, які не мають можливості вивозити своїх дітей на відпочинок під час канікул.
Прем’єр-міністр Дейвід Камерон закликав їх спам’ятатися: «Ви відчуєте усю силу закону. Якщо ви достатньо дорослі, щоб чинити ці злочини, то ви достатньо дорослі, щоб отримати покарання. І я скажу цим людям: ви не лише руйнуєте життя іншим, ви також руйнуєте громади і потенційно ваше власне життя також!»
У деяких частинах Лондона крамниці та офіси у вівторок не відчинялася взагалі, або зачинялися задовго до вечора, дехто закривав їх металевими ґратами та віконницями, або й навіть забивав вікна фанерою.
Поліція сподівається поступово перебрати ситуацію під контроль, перечекати апогей заворушень, нарощуючи сили для запобігання новим проблемам.
Батьків закликають більше цікавитися, де вечорами перебувають їхні діти. На перший погляд схоже, що поліція у Лондоні була не готова до таких одночасних подій. Стверджують, що учасники заворушень використовували мобільні телефони для швидкої координації дій і могли пересуватися швидше, ніж поліція у важких обладунках.
У вівторок зранку лунали навіть заклики вивести на вулиці військові підрозділи для допомоги поліції.
Заарештовані сотні людей, але досі застосування жорсткої сили поліцією майже не було. Є враження, що британський уряд та влада у Лондоні намагаються не придушувати, а м’яко гасити заворушення.
