Андрій, мешканець Запоріжжя, працював у Польщі садівником понад 6 років. Він один із небагатьох, хто повернувся додому.
«Умови були хороші. Жити можна було. Повернувся – бо через деякий час почалися снитися наші степи й розбиті дороги. Зі мною працював хлопчина з Донеччини, який ніколи не був особливим патріотом, – пригадує колишній заробітчанин. – Але одного разу він прийшов до мене просити української музики. А тоді зізнався, що слухав і плакав. Однак більшість залишається: в Україні одній людині практично нереально прогодувати родину. За кордоном це цілком можливо».
Україна породила цілі «заробітчанські династії»
На сьогодні півтора мільйона українців працюють за кордоном близько року, ще 3 мільйони – упродовж декількох років. Такі дані наводить Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України.
Директор інституту, академік Елла Лібанова наводить схему структури української трудової міграції.
«Половина українських трудових мігрантів їде до Росії, це здебільшого Східна Україна. Решта – до країн ЄС; переважно це Італія та Чехія, рідше – Польща, Греція, Португалія та Угорщина, – каже вона. – Для більшості мігрантів це не лише спосіб заробляти гроші. Передовсім це вже спосіб життя. До нього звикають і їхні діти, а це – загрозлива тенденція».
Елла Лібанова визнає, що заробляти гроші за кордон їде найбільш освічена та ініціативна частина українського народу. Причому найближчим часом масового повернення не буде, передбачає фахівець.
Українці не мають економічних стимулів повертатися з-за кордону – експерти
Є декілька причин того, що українці воліють не повертатися з-за кордону, вважає керівник соціологічної служби Центру Разумкова Андрій Биченко.
«Україна чи не по всіх параметрах – найгірша в Європі. Тут найнижчі зарплатня та ВВП на душу населення, одні з найважчих умови ведення бізнесу. Люди тікатимуть і надалі. Зараз дуже складно отримати робочу візу до Європи. Інакше масштаби були б набагато більшими», – наголошує Биченко.
Державна міграційна служба України виступила одним з ініціаторів Державного плану заходів суспільної інтеграції мігрантів, які повернулися, зазначає директор департаменту цього відомства Ігор Чебан.
«План ухвалено два тижні тому, він розрахований на 2011–2015 роки. Зараз усі міністерства готують конкретні дії для його реалізації. Ідеться про курси перекваліфікації та вивчення української мови, визнання дипломів, отриманих за кордоном, працевлаштування», – каже Ігор Чебан.
Урядовець очікує, що завдяки цим крокам потік українців на батьківщину збільшиться. Однак спрогнозувати кількість тих, хто повернеться, в Державній міграційній службі не можуть.
Утім, незалежні експерти вважають, що не варто очікувати змін на краще доти, доки в Україні не почнуться реформи, спрямовані на те, щоб роботодавцеві було вигідно підвищувати платню працівникам.
Лише за останні чотири роки з України виїхали жити та працювати за кордон майже 90 тисяч громадян, за цей же період повернулися 5 тисяч. Такими є підрахунки Державної служби міграції, – тоді як незалежні експерти називають набагато більші цифри. Фахівці Держміграції прогнозують, що така динаміка не зміниться і в найближчі роки.
«Умови були хороші. Жити можна було. Повернувся – бо через деякий час почалися снитися наші степи й розбиті дороги. Зі мною працював хлопчина з Донеччини, який ніколи не був особливим патріотом, – пригадує колишній заробітчанин. – Але одного разу він прийшов до мене просити української музики. А тоді зізнався, що слухав і плакав. Однак більшість залишається: в Україні одній людині практично нереально прогодувати родину. За кордоном це цілком можливо».
Україна породила цілі «заробітчанські династії»
На сьогодні півтора мільйона українців працюють за кордоном близько року, ще 3 мільйони – упродовж декількох років. Такі дані наводить Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України.
Директор інституту, академік Елла Лібанова наводить схему структури української трудової міграції.
«Половина українських трудових мігрантів їде до Росії, це здебільшого Східна Україна. Решта – до країн ЄС; переважно це Італія та Чехія, рідше – Польща, Греція, Португалія та Угорщина, – каже вона. – Для більшості мігрантів це не лише спосіб заробляти гроші. Передовсім це вже спосіб життя. До нього звикають і їхні діти, а це – загрозлива тенденція».
Елла Лібанова визнає, що заробляти гроші за кордон їде найбільш освічена та ініціативна частина українського народу. Причому найближчим часом масового повернення не буде, передбачає фахівець.
Українці не мають економічних стимулів повертатися з-за кордону – експерти
Є декілька причин того, що українці воліють не повертатися з-за кордону, вважає керівник соціологічної служби Центру Разумкова Андрій Биченко.
«Україна чи не по всіх параметрах – найгірша в Європі. Тут найнижчі зарплатня та ВВП на душу населення, одні з найважчих умови ведення бізнесу. Люди тікатимуть і надалі. Зараз дуже складно отримати робочу візу до Європи. Інакше масштаби були б набагато більшими», – наголошує Биченко.
Державна міграційна служба України виступила одним з ініціаторів Державного плану заходів суспільної інтеграції мігрантів, які повернулися, зазначає директор департаменту цього відомства Ігор Чебан.
«План ухвалено два тижні тому, він розрахований на 2011–2015 роки. Зараз усі міністерства готують конкретні дії для його реалізації. Ідеться про курси перекваліфікації та вивчення української мови, визнання дипломів, отриманих за кордоном, працевлаштування», – каже Ігор Чебан.
Урядовець очікує, що завдяки цим крокам потік українців на батьківщину збільшиться. Однак спрогнозувати кількість тих, хто повернеться, в Державній міграційній службі не можуть.
Утім, незалежні експерти вважають, що не варто очікувати змін на краще доти, доки в Україні не почнуться реформи, спрямовані на те, щоб роботодавцеві було вигідно підвищувати платню працівникам.
Лише за останні чотири роки з України виїхали жити та працювати за кордон майже 90 тисяч громадян, за цей же період повернулися 5 тисяч. Такими є підрахунки Державної служби міграції, – тоді як незалежні експерти називають набагато більші цифри. Фахівці Держміграції прогнозують, що така динаміка не зміниться і в найближчі роки.
