Російський президент Дмитро Медведєв знову виступив з гострою критикою української позиції з енергетичних питань – цього разу у інтерв'ю міжнародному телевізійному каналу Euronews.
У розмові із журналістом, яку можна вважати відповіддю на недавнє інтерв'ю Віктора Януковича газеті «Коммерсантъ-Украина», російський лідер зневажливо охарактеризував українські претензії – на думку Медведєва, вони «не лізуть ні в які ворота». Зупиняється російський президент і на інших резонансних питаннях російсько-українського співробітництва. Виявляється, що й тут він не довіряє жодному слову українського колеги. «Що ж до майбутнього, то я неодноразово про це говорив: ми з нашими українськими колегами готові обговорювати різноманітні схеми співпраці. Наприклад, пов‘язані з інтеграцією, приєднанням України до Митного союзу. Вони, щоправда, чомусь говорять, що СОТ перешкоджає їхній участі у Митному союзі, але це трохи дивно: чомусь Митний союз нам не заважає вступати у СОТ, а їм – заважає», – говорить Медведєв.
Взагалі, тональність цих висловлювань Медведєва дозволяє пригадати його знаменитий лист попередньому українському президенту, Віктору Ющенку. Саме такий зневажливий тон, саме така недовіра, саме такі попередження про негативні наслідки. Проте лист Ющенку з'явився вже наприкінці політичної кар'єри колишнього президента. При всій антипатії до «майданного президента», російські керівники зберігали до нього повагу досить довгий час. Будь-які корпоративні домовленості із ним – скажімо, про допуск на ринок РУЕ – сприймалися як велика перемога. Ющенка почали відверто зневажати лише тоді, коли він остаточно перетворився на «кульгаву качку», коли стало ясно, що його час закінчився. З Януковичем розмовляють в аналогічній тональності в перший період його перебування при владі, коли чинному президенту немає очевидних альтернатив.
А чому? А тому що і Ющенко, і Юлія Тимошенко, хто б там що не вигадував, були для Москви чужими людьми. Людьми, які ніколи не обіцяли виборцям інтеграції з Росією, державної російської мови та інших обов'язкових гасел Віктора Януковича. Це для українського Президента, може, були тільки слова – його московські партнери чекали справ. Митного союзу, контролю над трубою, мови... І коли виявилось, що нічого цього не буде, Янукович умить перетворився для них на зрадника. Бо з Януковичем, на відміну від Ющенка чи Тимошенко, не потрібно було домовлятися, шукати до нього якісь особливі підходи. Навпаки, це він з його проросійською позицією має шукати якісь підходи до Кремля, про що неодноразово висловлювався президент Росії, коли пропонував українцям висувати власні пропозиції.
Янукович із незрозумілих причин сподівався стати партнером Москви, – а сприймається як васал, який не дотримується своїх обов'язків щодо сеньйора. Ось чому ані Медведєв, ані Путін навіть на хвилину не замислюються над тим, як із ним домовитися, як знайти із ним компроміс. Навпаки, вони готові до загострення конфлікту, що для них є усього лиш «покаранням» гордовитого васала.
Віталій Портников – журналіст Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
У розмові із журналістом, яку можна вважати відповіддю на недавнє інтерв'ю Віктора Януковича газеті «Коммерсантъ-Украина», російський лідер зневажливо охарактеризував українські претензії – на думку Медведєва, вони «не лізуть ні в які ворота». Зупиняється російський президент і на інших резонансних питаннях російсько-українського співробітництва. Виявляється, що й тут він не довіряє жодному слову українського колеги. «Що ж до майбутнього, то я неодноразово про це говорив: ми з нашими українськими колегами готові обговорювати різноманітні схеми співпраці. Наприклад, пов‘язані з інтеграцією, приєднанням України до Митного союзу. Вони, щоправда, чомусь говорять, що СОТ перешкоджає їхній участі у Митному союзі, але це трохи дивно: чомусь Митний союз нам не заважає вступати у СОТ, а їм – заважає», – говорить Медведєв.
Взагалі, тональність цих висловлювань Медведєва дозволяє пригадати його знаменитий лист попередньому українському президенту, Віктору Ющенку. Саме такий зневажливий тон, саме така недовіра, саме такі попередження про негативні наслідки. Проте лист Ющенку з'явився вже наприкінці політичної кар'єри колишнього президента. При всій антипатії до «майданного президента», російські керівники зберігали до нього повагу досить довгий час. Будь-які корпоративні домовленості із ним – скажімо, про допуск на ринок РУЕ – сприймалися як велика перемога. Ющенка почали відверто зневажати лише тоді, коли він остаточно перетворився на «кульгаву качку», коли стало ясно, що його час закінчився. З Януковичем розмовляють в аналогічній тональності в перший період його перебування при владі, коли чинному президенту немає очевидних альтернатив.
А чому? А тому що і Ющенко, і Юлія Тимошенко, хто б там що не вигадував, були для Москви чужими людьми. Людьми, які ніколи не обіцяли виборцям інтеграції з Росією, державної російської мови та інших обов'язкових гасел Віктора Януковича. Це для українського Президента, може, були тільки слова – його московські партнери чекали справ. Митного союзу, контролю над трубою, мови... І коли виявилось, що нічого цього не буде, Янукович умить перетворився для них на зрадника. Бо з Януковичем, на відміну від Ющенка чи Тимошенко, не потрібно було домовлятися, шукати до нього якісь особливі підходи. Навпаки, це він з його проросійською позицією має шукати якісь підходи до Кремля, про що неодноразово висловлювався президент Росії, коли пропонував українцям висувати власні пропозиції.
Янукович із незрозумілих причин сподівався стати партнером Москви, – а сприймається як васал, який не дотримується своїх обов'язків щодо сеньйора. Ось чому ані Медведєв, ані Путін навіть на хвилину не замислюються над тим, як із ним домовитися, як знайти із ним компроміс. Навпаки, вони готові до загострення конфлікту, що для них є усього лиш «покаранням» гордовитого васала.
Віталій Портников – журналіст Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
