Доступність посилання

ТОП новини

«Мій син не бандит. Його Ступка називав сином. Це політичне переслідування» – Олена Данилів


Київ – Матір Василя Даниліва, затриманого за підозрою в організації замаху на віце-президента «Родовід-банку», стверджує, що справу проти її сина фабрикують. За її словами, Даниліва перевозили з Києва до Кривого Рогу у 30-ти градусну спеку у залізному боксі й «помістили у камеру, де сплять по черзі». Адвоката відсторонили, слідчі дії не проводилися, а «слідчий уперше побачив мого сина в суді, коли просив не відпускати його під заставу», – повідомила Олена Данилів.

– Доля так склалася, що я сьогодні у 65 років мушу захищати сина, якого з невідомих мені причин було затримано у Києві 15 липня 2012 року.

Він приїхав на прохання Богдана Ступки. Богдан Сильвестрович помер у суботу, а Василь уже був затриманий і тяжко переживав ту втрату. Бо Богдан Ступка був для нього, як рідний батько. Він і звертався завжди до мого Василя – «синку».

Богдан Ступка та його невістка Ірина працювали разом з моїм сином у благодійному фонді «Світло мрій». Із цього благодійного фонду було перераховано у дитячий будинок «Теплий дім» у Долині, що на Івано-Франківщині, 3 мільйони 200 тисяч гривень. Ступка разом із Василем відкривали той дитячий будинок. Також у Миколаївську спеціалізовану школу-інтернат для дітей сиріт з вадами розвитку Донецької області фонд перерахував майже 580 тисяч гривень. Мій син завжди мріяв, щоб схід і захід були разом, бо казав, що «ми – діти однієї української землі».

Так само були перераховані кошти тоді, коли Івано-Франківська, Закарпатська і Чернівецька області попали у 2008 під стихійне лихо – повінь. Теж 300 тисяч доларів було перераховано – по 100 тисяч у кожну область – на підтримку людей, які потерпіли від повені. Перераховані були гроші на спорудження пам’ятника Тарасу Шевченку у Празі, у Хорватії – на пам’ятник Івану Франку.

Загальна сума благодійної допомоги склала 1 мільйон 200 тисяч доларів США. На це є усі підтверджуючі документи.

– А звідки ці гроші у Вашого сина?

– Він працював президентом фірми Korlea Invest. Це фірма, яка займалася енергетикою, енергетичними контрактами у Празі. Потім він вийшов зі складу цієї компанії. Продав свої акції.

– Як Ви дізналися про арешт Вашого сина?

– Мені не повідомили, що він затриманий. Я дізналася від зовсім інших людей.
Я спочатку думала, що це через те, що я вийшла на Майдан на підтримку української мови

Я ж брала участь у голодуванні разом зі студентами проти того безглуздого мовного закону. І після того, як мене записали журналісти і показав 5 канал, мені почали погрожувати. Мені подзвонили й сказали: «Якщо ти хочеш жити, замовкни, і якщо хочуть жити твої діти!». Я приїхала 20 липня у Київ, а син уже був затриманий.

Відколи я приїхала, я вже зверталася до слідчого, в Генеральну прокуратуру, до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини з єдиним проханням – дати мені побачення з сином. Я ж не втручаюся у розслідування, я лише прошу побачення й можливість передати одяг і їжу. Але мені не дозволили це зробити до сьогодні й не пояснили, чому.

У четвер 13 вересня відбувся суд у Шевченківському суді Києва. Мій син просив суддю Степана Кравця, щоб його відпустили під заставу, запевняв, що він нікуди не збирається втікати. Але слідчий сказав: під заставу не відпускати, тому що «він є особливо небезпечний злочинець».

Як це можна вішати такий ярлик на людину, яка стільки зробила для України?! Рідні наші були репресовані й загинули у Караганді. Я 40 років пропрацювала вчителькою, була депутатом. Мої батьки, я, мій син стільки зробили для незалежної України (У 2008 році Василя Даниліва нагородили орденом «За заслуги» III ступеня), а тепер сина вже назвали злочинцем без суду?!

– Пані Данилів, можливо, Ви знаєте, скільки разів Ваш син був на допиті у слідчого?

– Наскільки мені відомо, то ніяких допитів й ніяких слідчих дій не проводилося. Від мого сина було відсторонено адвоката Козія без ніяких пояснень і, фактично 1,5 місяця він був без захисника. Тож я теж не мала ніякого зв’язку.

Слідчий, заступник начальника слідчого відділу Брюхаль Роман Степанович сказав, що «я вашого сина ще не бачив, я поїду до вашого сина». Так він і не поїхав у Кривий Ріг, куди сина відразу перевели з Лук’янівського СІЗО. Хоча у законі чітко написано, що утримується затриманий там, де був скоєний злочин.

У постанові написано, що він «організовував замах», не брав участь, а «організовував замах на керівника банку «Родовід» Дядечка». Оце все, що я дізналася із цієї постанови. Я цієї людини (Дядечка) не знаю і мій син не знайомий особисто з ним.

– Тобто, за Вашими даними, з Василем Даниловим за час тримання під вартою слідчих дій не проводили?

– Так було сказано на суді адвокатом. Він сказав:«...як ви можете пояснювати, чому цю людину не можна відпустити, якщо ви зовсім не проводили ніяких слідчих дій?». То для чого ж його утримувати в СІЗО, коли він нікуди не збирається тікати і не збирався нікуди тікати?
Слідчий сказав: під заставу не відпускати, тому що «він є особливо небезпечний злочинець». Як це можна вішати такий ярлик на людину, яка стільки зробила для України?!

Василь же декілька разів був у Києві від того часу, як той напад стався. Він декілька разів був у Верховній Раді, бо працює помічником депутата Миколи Мартиненка. Мій син не отримував за це гроші, він цю роботу виконував безкоштовно. Але він завжди виконував доручення, допомагав в утверджені за кордоном іміджу нашої держави, робив усе для проходження її в ЄС.

А тепер мені ніхто нічого не пояснює. Я через два місяці перший раз побачила сина у суді. Мені не дали підійти до нього й слова сказати.

Я як його побачила – це жах був на нього дивитися! Я не можу Вам це передати. Він дуже схуд. Василь має тяжкі хвороби, йому потрібна дієта. А мені не дають навіть щось передати.

Але він коли, коли його виводили, сказав: «Мамо, не переживайте, все буде добре».

– Чи порушувалися проти Вашого сина якісь справи раніше?

– Ніколи. Не було жодних.

– Як Ви думаєте, з чим пов’язано те, що трапилося з Вашим сином?

– Я спочатку думала, що це через те, що я вийшла на Майдан на підтримку української мови. А потім я зрозуміла, що йому це «віддяка» за те, що він у другому турі президентських виборів у західній Україні проводив роботу на підтримку Юлії Тимошенко.
Наскільки мені відомо, ніяких допитів і ніяких слідчих дій не проводилося. Від мого сина відсторонили адвоката

Я особисто возила в Донецьку область 200 людей, які були членами дільничних комісій по всій Донецькій області. Особисто я була в Донецьку. Ми були в Артемівську, в Донецьку і в Красному Лимані. І що характерно, і по сьогодні їм ніхто не заплатив гроші за те, що вони працювали в комісіях.

А знаєте, як я дізналася, що я отримала гроші? Мені зменшили пенсію. Я питаю: яка причина? А дівчата пояснюють: ви ж працювали, ви отримали зарплату. А я кажу: яку зарплату? А вони мені кажуть: ви були членом дільничної комісії дільниці №44 і отримали зарплату. А я по сьогоднішній день, і ті інші люди не отримали жодної копійки. Хто забрав ті кошти?!

– Ваш син разом із колишнім міністром економіки Богданом Данилишиним, який отримав притулок у Чехії, є засновниками громадської організації «Українська європейська перспектива».

– Мій син справді працює з Данилишиним в організації «Європейська перспектива». І вони дуже велику роботу роблять. Ця організація створена два роки тому. У цій організації працює більше ніж 20 людей. Вони роблять величезну роботу. Вони хочуть допомогти тим українцям, що працюють закордоном.

Я не можу твердити, але вони, представники влади, так кажуть, що Василь допоміг Богдану Данилишину отримати притулок. Особисто мені це ніхто не казав, але читаю у статтях.

Я думаю, що ця справа політична й політичне переслідування. Я вважаю, що це тільки відплата за те, що він не працював з Партією регіонів, не підтримував Януковича, а підтримував Юлію Тимошенко. І за те, що ми патріоти, ми завжди на націоналістичних позиціях.

– Скажіть, а до кого Ви зверталися зі скаргами та поясненнями?

– Я зверталася, до кого тільки могла. Хотіла зустрітися з Турчиновим, Мартиненком, Яценюком, Катеринчуком. Та не вийшло. Ніхто зі мною не хоче говорити.
Мій син справді працює з Данилишиним в організації «Європейська перспектива». І вони дуже велику роботу роблять

Я два рази зверталася в ГПУ. І в п’ятницю, 7 вересня, я віднесла звернення в ГПУ особисто до Віктора Пшонки. Я просила у листі, щоб він знайшов час зустрітися зі мною особисто. Може, я від нього почую хоч якусь відповідь.

Я зверталася до Уповноваженого з прав людини Валерії Лутковської. Я їй вдячна, що вона мене особисто прийняла, вислухала й відправила свого співробітника у Кривий Ріг, щоб подивитися, в яких умовах утримується мій син. Там був страшний переполох – все мили. Його перевели у помиту камеру. І відразу, тільки поїхав представник, забрали назад у ту камеру, де 8 чоловік на 6 ліжок, де двоє людей по черзі сплять, а для того, щоб подихати повітрям, лягають під двері, бо з дверей трошки дує повітря. Лягають під двері і так дихають повітрям.

Один з ув’язнених у камері втратив свідомість, то кликали лікаря. Але ніхто навіть не зайшов і не подивився.

Харчування ніяке. Ні сніданків, ні вечері немає. Я представила документи в пенітенціарну службу, що йому треба дієта, бо він хворий, але…

– А звідки Ви про це знаєте?

– З листів, які мені вдалося отримати. Він написав, як його везли при 30-ти градусній спеці до Кривого Рогу у будці, оббитій всередині залізом. Не дали ні води, ні в туалет сходити. Він написав про утримання в СІЗО, що тварин краще годують, ніж людей там. А там багато хворих на ВІЛ, на туберкульоз, багато наркозалежних. З тими людьми утримується й він. І ті люди нікому не потрібні. Абсолютно. Ніхто не дбає.

Замість того, щоб думати, як врятувати кожну дитину, яка, може, й невинна зовсім або й може оступилася – їх там утримують! Ні одна тюрма не виправила ще ні однієї дитини. А з таким ставленням – гіршим, аніж до худоби, кого можна виправити!

Умови катастрофічні! Мої батьки не повернулися з Караганди, брат працював прокурором Івано-Франківської області, робив розкопки у «Дем’яновому Лазу» – і я ніколи не думала, що у нас в незалежній Україні таке утримання ще не засуджених людей, таке ставлення до людей. І це таке на 21-й рік нашої незалежної України! Це для мене жахливо!

І я досі ще не вірю, що мого сина – людину, яка користується авторитетом в інших країнах, яка працює на імідж нашої країни, яка стільки зробила для України, яку нагороджували орденами, – затримали за такими абсурдними звинуваченнями!
  • Зображення 16x9

    Ірина Штогрін

    Редактор інформаційних програм Радіо Свобода з жовтня 2007 року. Редактор спецпроектів «Із архівів КДБ», «Сандармох», «Донецький аеропорт», «Українська Гельсінська група», «Голодомор», «Ті, хто знає» та інших. Ведуча та редактор телевізійного проекту «Ми разом». Автор ідеї та укладач документальної книги «АД 242». Автор ідеї, режисер та продюсер документального фільму «СІЧ». Працювала коментатором редакції культура Всесвітньої служби Радіо Україна Національної телерадіокомпанії, головним редактором служби новин радіостанції «Наше радіо», редактором проекту Міжнародної організації з міграції щодо протидії торгівлі людьми. Закінчила філософський факультет Ростовського університету. Пройшла бімедіальний курс з теле- та радіожурналістики Інтерньюз-Україна та кілька навчальних курсів «IREX ПроМедіа». 

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG