Київ – 10 жовтня розпочинається Франкфуртський міжнародний книжковий ярмарок. Його проводять уже 64 роки поспіль, і він вважається одним із найпрестижніших книжкових форумів світу. Українська книга займає на ньому 12 квадратних метрів експозиції, і, як стверджують видавці, Україна, дійсно, має що показати світові. Однак не варто очікувати, що успіх на ярмарку вплине на український стан книговидавництва і внутрішній ринок, вважають експерти. Адже цей та інші форуми створені для показу досягнень, а не для розв’язання проблем.
Цього року Україна привезла до Франкфурта новинки від провідних видавництв та низку книжок, виданих за держпрограмою «Українська книга». Вітчизняні книжки представлені єдиною експозицією, на її стендах можна побачити продукцію видавництв «Фоліо», «Кальварія», «Либідь», «Картографія» «Нора-друк» та інші. Велику частину серед них складають, зокрема, мапи, атласи і довідники – їх до Франкфурта привезли близько трьохсот.
«Веземо найновіші видання, ті, які завжди користуються попитом у відвідувачів: атласи автошляхів України, політико-адміністративні карти областей і тематичні наші атласи. Ми їдемо у Франкфурт, щоб подивитися, як змінюється картографічна мода, яка частка цифрової картографії порівняно з паперовою», – розповідає головний редактор «Картографії» Ірина Руденко.
Форуми створені винятково для демонстрації, серйозні питання там не вирішують – видавець
А от у видавництві «Кальварія» кажуть, що не відбирали окремо якісь книжки, а просто відправили певну кількість. На ярмарку важливий не контент, а саме загальна картинка, стверджує PR-директор видавництва «Кальварія» Ксенія Мацкевич. Бо ж ніхто не збирається купувати там українські книжки, вирішувати питання їх збуту та й взагалі займатись проблемами внутрішнього ринку.
«Зовнішні міжнародні форуми на кшталт Франкфурта, Лондона, Болоньї – це форуми для «точкової» роботи, окремих домовленостей, які насправді нічого не вирішують для внутрішньої галузі, хіба що для конкретних авторів і видавців можуть дати якийсь комерційний результат у майбутньому», – вважає Ксенія Мацкевич.
Маючи чудові видання, Україна часто везе на форум книжки на поганенькому папері – експерт
Зі внутрішніми проблемами треба працювати роками і комплексно, а не сподіватись на якийсь прорив після одного форуму, додає Ксенія Мацкевич. Втім, її колега, книжковий експерт Костянтин Родик не згодний з такою думкою і зауважує, що теоретично будь-який форум може допомогти українському книговидавництву. Але на практиці все залежить від зацікавленості інвесторів та чиновників, від того, чи регулюватимуть вони ринок. У будь-якому випадку видавці набираються досвіду і представники державних організацій також це роблять, каже експерт. А на минулих міжнародних ярмарках йому було прикро й соромно через те, які книжки час від часу презентували українці.
Костянтин Родик каже, що «туди потрапляють книжки, які на Заході книжками уже не вважають – на поганенькому папері, з примітивними ілюстраціями. На мене це справляло дуже неприємне враження, бо це свідчить про елементарну відсутність гарного смаку»
Ця ситуація виглядає ще більш сумно і дивно, якщо взяти до уваги той факт, що в Україні є дуже багато видавництв, які продукують дуже гарні і якісні книги. До таких Костянтин Родик відносить «А-ба-ба-га-ла-ма-га», «Старий Лев», «Теза», «Балтія-друк» та інші.
Українську літературу читають за кордоном – Капранов
Письменник і видавець Віталій Капранов вважає, що участь у подібних заходах потрібна Україні з точки зору елементарної самоповаги. Світові варто час від часу нагадувати, що існує така держава, як Україна, і що в ній роблять книжки.
«Звісно, участь у міжнародних ярмарках необхідна Україні бодай для того, щоб зрозуміти, що таке книжковий бізнес. Бо ми думаємо, що оці задрипані книгарні, що в нас є, яких на всю країну кілька сотень, це і є книжковий бізнес. А ми їдемо у Франкфурт і розуміємо, що ж таке насправді книжковий бізнес. Це орієнтир і дзеркало, в якому можна побачити, як наші книжки виглядають на фоні інших».
Втім, незважаючи на такий жалюгідний стан книговидавництва, попит на українську літературу у світі є, переконує Віталій Капранов. Українські автори упевнено виходять на ринок Німеччини, Франції і Англії, а ставати на ноги їм допомагають різні фундації, які фінансують переклади їх творів на свою мову. В Україні, наприклад, цим займається благодійний фонд Open Ukraine, за його підтримки нещодавно вийшов переклад угорською книжки Сергія Жадана.
Цього року Україна привезла до Франкфурта новинки від провідних видавництв та низку книжок, виданих за держпрограмою «Українська книга». Вітчизняні книжки представлені єдиною експозицією, на її стендах можна побачити продукцію видавництв «Фоліо», «Кальварія», «Либідь», «Картографія» «Нора-друк» та інші. Велику частину серед них складають, зокрема, мапи, атласи і довідники – їх до Франкфурта привезли близько трьохсот.
«Веземо найновіші видання, ті, які завжди користуються попитом у відвідувачів: атласи автошляхів України, політико-адміністративні карти областей і тематичні наші атласи. Ми їдемо у Франкфурт, щоб подивитися, як змінюється картографічна мода, яка частка цифрової картографії порівняно з паперовою», – розповідає головний редактор «Картографії» Ірина Руденко.
Форуми створені винятково для демонстрації, серйозні питання там не вирішують – видавець
А от у видавництві «Кальварія» кажуть, що не відбирали окремо якісь книжки, а просто відправили певну кількість. На ярмарку важливий не контент, а саме загальна картинка, стверджує PR-директор видавництва «Кальварія» Ксенія Мацкевич. Бо ж ніхто не збирається купувати там українські книжки, вирішувати питання їх збуту та й взагалі займатись проблемами внутрішнього ринку.
Зовнішні міжнародні форуми на кшталт Франкфурта, Лондона, Болоньї – це форуми для «точкової» роботи, окремих домовленостей, які насправді нічого не вирішують для внутрішньої галузіКсенія Мацкевич
Маючи чудові видання, Україна часто везе на форум книжки на поганенькому папері – експерт
Зі внутрішніми проблемами треба працювати роками і комплексно, а не сподіватись на якийсь прорив після одного форуму, додає Ксенія Мацкевич. Втім, її колега, книжковий експерт Костянтин Родик не згодний з такою думкою і зауважує, що теоретично будь-який форум може допомогти українському книговидавництву. Але на практиці все залежить від зацікавленості інвесторів та чиновників, від того, чи регулюватимуть вони ринок. У будь-якому випадку видавці набираються досвіду і представники державних організацій також це роблять, каже експерт. А на минулих міжнародних ярмарках йому було прикро й соромно через те, які книжки час від часу презентували українці.
Костянтин Родик каже, що «туди потрапляють книжки, які на Заході книжками уже не вважають – на поганенькому папері, з примітивними ілюстраціями. На мене це справляло дуже неприємне враження, бо це свідчить про елементарну відсутність гарного смаку»
Ця ситуація виглядає ще більш сумно і дивно, якщо взяти до уваги той факт, що в Україні є дуже багато видавництв, які продукують дуже гарні і якісні книги. До таких Костянтин Родик відносить «А-ба-ба-га-ла-ма-га», «Старий Лев», «Теза», «Балтія-друк» та інші.
Українську літературу читають за кордоном – Капранов
Письменник і видавець Віталій Капранов вважає, що участь у подібних заходах потрібна Україні з точки зору елементарної самоповаги. Світові варто час від часу нагадувати, що існує така держава, як Україна, і що в ній роблять книжки.
Ми їдемо у Франкфурт і розуміємо, що ж таке насправді книжковий бізнес. Це орієнтир і дзеркало, в якому можна побачити, як наші книжки виглядають на фоні іншихВіталій Капранов
Втім, незважаючи на такий жалюгідний стан книговидавництва, попит на українську літературу у світі є, переконує Віталій Капранов. Українські автори упевнено виходять на ринок Німеччини, Франції і Англії, а ставати на ноги їм допомагають різні фундації, які фінансують переклади їх творів на свою мову. В Україні, наприклад, цим займається благодійний фонд Open Ukraine, за його підтримки нещодавно вийшов переклад угорською книжки Сергія Жадана.
