Доступність посилання

ТОП новини

В Україні байдужі до світового українства


Фото Ірини Ключковської з офіційного сайту
Фото Ірини Ключковської з офіційного сайту
Львів – 20 мільйонів українців, у тому числі і трудових мігрантів з України, проживають за кордоном. Найбільше українців, за різними даними, виїхали в Італію, Німеччину і Росію. Попри велику кількість українців у світі, держава їх не підтримує, зазначила в інтерв’ю Радіо Свобода керівник Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка» (МІОК) Ірина Ключковська. Це єдиний в Україні інститут, який рівно 20 років співпрацює з українською діаспорою, без жодного державного фінансування.

– Інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою створений за ініціативи відомої письменниці, політв’язня радянських таборів Ірини Калинець. Тоді спраглі за батьківщиною українці з діаспори почали активно приїжджати в Україну, налагоджували співпрацю. Але чи за цей час українське суспільство зрозуміло свою діаспору?

Немає зараз українська діаспора потужної підтримки з боку держави, яка має одну з найбільших діаспор у світі!.. Водночас і українське суспільство не готове сприймати українську діаспору позитивно
– На початках, коли створювався наш інститут, коли народжувалась незалежна держава, громадські діячі розуміли необхідність співпраці з українською діаспорою. Для мене шлях нашого інституту – це водночас і шлях розвитку нашої держави. Немає зараз українська діаспора потужної підтримки з боку держави, яка має одну з найбільших діаспор у світі!.. Водночас і українське суспільство не готове сприймати українську діаспору позитивно, як демографічний, інтелектуальний, культурний, економічний, політичний ресурси держави поза її межами.

Діаспорі, особливо у пострадянських країнах, бракує контактів з молоддю і навчально-методичної літератури. Тому ми видали підручник з української мови, як іноземної
Спершу були роки пізнання один одного. З 1998 року інститут перестав бути окремою структурою та увійшов до університету «Львівська політехніка». Для нас це просто порятунок. Бо у цих умовах, коли ми немає фінансування, університет розуміє нашу роботу, є спілкування з науковим середовищем світу. Наша діяльність є відповіддю на потреби світового українства. Кожні два роки ми збираємось на конгреси, щоб не лише поспілкуватись і побачитись, але напрацьовуємо цілий пакет потреб, які мають українці за кордоном. Маємо організаційний відділ і відділ українознавства. Діаспорі, особливо у пострадянських країнах, бракує контактів з молоддю і навчально-методичної літератури. Тому ми видали підручник з української мови, як іноземної, при підтримці відомого економіста і мецената Богдана Гаврилишина. Ми не мали ані підтримки держави, ані державної сертифікації. Втім спрацювали на випередження і вже сьогодні Міносвіти просить перевидати цей підручник, бо він потрібен для біженців.

Молоді українці з Росії приїжджають до нас вивчати українську мову і це дало поштовх для розвитку україністики у Росії, почали відкривати суботні українські школи. Ми не можемо зупинятись, які б закони на шкоду українській мові не ухвалювали депутати, маємо працювати на майбутнє. Бо прийде час, я в це вірю, що українську мову, як іноземну, вивчатиме багато людей у світі.

– За роки незалежності держави українські громади народились у багатьох пострадянських країнах, з’явилось нове явище – трудові мігранти, за різними даними це до семи мільйонів українців. Чому досі немає законодавчої бази у сфері міграції?

Трудова міграція лише зростатиме, бо більше половини молодих українців, за нашими даними, здобувши освіту в Україні, заявляють про своє бажання виїхати за кордон
– Маю мрію створити відділ міграційних процесів і ми вже їх досліджуємо, щоб якомога глибше зрозуміти проблеми наших мігрантів. Адже трудова міграція лише зростатиме, бо більше половини молодих українців, за нашими даними, здобувши освіту в Україні, заявляють про своє бажання виїхати за кордон. Вже почався процес творення української діаспори серед мігрантів.

Сфера міграції – це так, як живий організм, вона змінюється, її треба системно вивчати, щоб аналітичні дані представити до органів влади для формування державної політики у сфері міграції. У нас цього немає, тобто законодавчої бази. Врешті за останні роки нам вдалося позбутись отого негативного образу трудового мігранта.

Спілкуючись з мігрантами, ми побачили активних людей, які вміють і готові відповідати на виклики життя. Наш проект «Діти мігрантів про себе» був дуже великим кроком у висвітленні цієї проблеми. Маємо сьогодні десятки громадських організацій, які займаються проблема мігрантів і це дуже добре, це свідчення творення громадянського суспільства. Адже частина мігрантів повернеться, але інша частина залишиться за кордоном.

– І проблемою мігрантів ви займаєтесь, практично не буваючи у відрядженнях за кордоном. Оскільки немає фінансування…

– Зараз це не проблема. Звісно, це погано, що ми не їздимо, бо не маємо таких можливостей. Але завдяки сучасним технологіям вдається спілкуватись з діаспорою і мігрантами в усьому світі. Невдовзі матимемо дослідження у фокус групах через скайп. Без поїздок можна обійтись і це ще одна відповідь на наші реалії, в яких ми живемо.

– Велика заслуга світового українства у тому, що воно зберегло національну пам’ять, культурну і духовну спадщину українського народу. Але чи цікавляться і знають про неї в Україні?

Є електронна бібліотека, де можна скачати фантастичні книжки. Це свідчення того, що зберігалося і творилося в діаспорі
– Не мали б ми незалежної України, якби роками, століттями українці за кордоном не берегли наші духовні й культурні скарби, те, що вдалося вивезти і що творили. Є електронна бібліотека, створена у Запоріжжі, де можна скачати фантастичні книжки, в яких безмежні думки. Це свідчення того, що зберігалося і творилося в діаспорі. У вільному світі люди могли вільно думати .

На днях відкриватимемо українцям в Україні ім’я Едварда Козака (ЕКО). Це дивовижна особистість, письменник, гуморист, який присвятив себе Україні і про яку так мало тут знають
Українці за кордоном зберегли пам’ять про голодомор, про історію УПА, підпілля УГКЦ, заборонені і репресовані пласти культури і духовності. Але це мало кому відомо в Україні, бо це не поціновано і немає розуміння. Ми маємо проект «Відкриймо для України українську діаспору», де представляємо окремих людей чи громади діаспори. Співпрацюємо з Харковом і Донецьком. На днях відкриватимемо українцям в Україні ім’я Едварда Козака (ЕКО). Це дивовижна особистість, письменник, гуморист, який присвятив себе Україні і про яку так мало тут знають…

– Чому високоосвічених людей, представників української діаспори, які виросли і вивчились у вільному світу, українська влада, навіть найбільш патріотична, не запрошувала на керівні посади? Чому належно не цінить держава своїх людей за кордоном, які мають вплив на формування іміджу України?

До влади прийшла стара номенклатура, для якої світова діаспора мала негативне забарвлення, трактувались націоналістами
– Не запрошували так, якби цього хотілося. Окремі люди, як Богдан Гаврилишин, працювали радниками чи консультантами у президентів чи прем’єрів. Треба зрозуміти, що до влади прийшла стара номенклатура, для якої світова діаспора мала негативне забарвлення, трактувались націоналістами. Коли почали приїжджати люди з-за кордону відбувся і певний конфлікт, що держава не може так швидко постати, а діаспора не могла цього зрозуміти, бо вважала, що потрібно швидко будувати Україну. Поради українців з-за кордону розцінювались владою, як намагання повчити, не знаючи реалій. І досі немає належного сприйняття і розуміння, що 20 мільйонів людей за межами України це просто наш золотий фонд.

В Україні влада не хоче усвідомити, що українці у світі мають великий вплив на імідж нашої держави
До того ж світове українство має свою чітку позицію щодо нинішньої влади, української мови, культури і історичного минулого. В Україні влада не хоче усвідомити, що українці у світі мають великий вплив на імідж нашої держави.

Для мене став відкриттям Казахстан, куди їздила. У цій державі реалізується програма повернення казахів на етнічні землі і вони повертаються. Їм створюють умови щодо вивчення мови, розвитку. Там дбають про національно-етнічну складову і це колишня радянська країна.

Коли у 2004 році я очолила Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою університету «Львівська політехніка», то мені казали, що ця галузь вже себе вичерпала, а сьогодні я бачу, скільки ще і ще потрібно зробити і що можна засіяти дуже добрі зерна на майбутнє.
  • Зображення 16x9

    Галина Терещук

    В ефірі Радіо Свобода – з 2000 року. Закінчила факультет журналістики Львівського національного університету імені Франка. Маю досвід роботи на телебаченні і в газеті.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG