Москва – Упродовж семи десятиліть радянської влади слова «благодійність» і «меценатство» на території СРСР були забуті. І лише на початку 90-х років минулого століття про них згадали.
Важливою рисою ділового світу в Росії XIX століття була ідея служіння своїм багатством справі милосердя і просвіти. Світ можливо б не почув багатьох творів Чайковського, якби не Надія фон Мекк, а без підтримки Сави Мамонтова і Сави Морозова не з’явилися б театральні постановки і живописні полотна. Цей перелік можна продовжити іменами Рябушинського, Бахрушина та інших російських багатіїв, які жертвували чималі кошти на підтримку своїх талановитих сучасників.
Відомий філантроп, російський лікар німецького походження Федір Гааз боровся за поліпшення умов життя в’язнів, із його ініціативи були відкриті тюремна лікарня і школа для дітей арештантів. Крім того він купував ліки для бідних хворих. У радянський час ці імена були відомі, але про меценатство та доброчинність забули. З появою багатих російських бізнесменів ці традиції почали відроджуватися.
Навіщо багаті люди займаються доброчинністю
Відомий російський бізнесмен Олександр Лебедєв займався відновленням Музею Чехова і чеховського театру в Ялті, багато років він фінансує фонд Раїси Горбачової і побудував у Петербурзі дитячий онкологічний центр. Лебедєв каже, що займається благодійністю не для того, щоб про це розповідати і оприлюднювати.
«Знаєте, це одна з найкращих справ у житті, поряд з тим, що ти робочі місця створюєш. Але це суто добровільна справа. Мені якось ця справа подобається набагато більше, ніж витрачати гроші на особисте споживання. Придбати третю яхту ще довшу – у мене, до речі, немає яхти… Або якийсь наступний маєток на півдні Франції. Може це пов’язано з інстинктом самозбереження, що після тебе залишиться. Це довга філософська суперечка, навіщо люди створюють лікарні, допомагають дітям або відновлюють та будують театри, зберігають історичну культурну спадщину. Радянська влада і більшовики просто знищили більшу частину культурного шару. Багато людей не дуже люблять про це розповідати, а багато – просто нічого не роблять. Такі теж є. Але це в кожного свій вибір, хоча є і дуже багато людей, які не люблять про це розповідати», – сказав російський бізнесмен Олександр Лебедєв.
На дітей гроші дають охочіше
Воліють не афішувати свої добродіяння й інші російські олігархи. Наприклад, Михайло Прохоров і Алішер Усманов. Виконавчий директор доброчинного зібрання «Всі разом», що об’єднує 34 благодійні організації, Катерина Мілова говорить, що гроші на різні соціальні програми вдається збирати, проте є напрямки, яким допомогу виділяють охочіше.
«Мені здається, що все активніше народ включається в допомогу іншим. Хтось через фонди, починаючи їм довіряти. Хтось сам організовуючи волонтерські групи. Звичайно, хотілося б, щоб більше людей включалося. Великі суми перераховують великі корпорації, якщо говорити про простих людей, то, мені здається залучення людей – це насамперед заходи. Найчастіше збирають гроші на маленьких діток. На дорослих і літніх людей – це наша проблема. Дуже складно збирати гроші. І ще складно збирати гроші на програми фондів, наприклад, на навчання лікарів. У нас поки ще всі хочуть давати гроші адресно», – говорить Катерина Мілова.
Хто допоможе ув’язненим?
Якщо на доброчинні медичні програми гроші в Росії ще можна знайти, то благодійні організації, що займаються допомогою засудженим, змушені звертатися за підтримкою до закордонних дарувальників. Так, наприклад, одна з французьких організацій підтримує Центр сприяння реформі кримінального правосуддя. За словами координатора програми сприяння супроводу неповнолітніх засуджених та молоді Олени Гордєєвої, російські громадяни допомагають лише одягом і книгами.
«На жаль, тут ми не знайшли таких благодійників. У Росії ми лише в Москві організували збір речей. Речі на звільнення, речі, які ми надсилаємо в колонії жінкам і неповнолітнім. Просто люди приносять нам свої речі, які їм не потрібні, одяг, це одяг в хорошому стані, навіть новий буває. І ми цей одяг розподіляємо по тих адресатах наших, які мають потребу в цьому. Крім того, ми давали оголошення в журналах про книги, які необхідні в колоніях. Звичайна художня література – дефіцит. Бібліотеки колоній бідні і літератури, особливо хорошої, просто не вистачає», – зазначає Олена Гордєєва.
Сьогодні в Росії доброчинність і меценатство відроджуються. Однак, за пострадянське двадцятиріччя в країні з’явилися багаті і бідні. І перших явно менше, ніж других. Та й звичка витрачати гроші не на себе, а на добру справу поки ще не настільки міцно вкоренилася у свідомості російських громадян.
Важливою рисою ділового світу в Росії XIX століття була ідея служіння своїм багатством справі милосердя і просвіти. Світ можливо б не почув багатьох творів Чайковського, якби не Надія фон Мекк, а без підтримки Сави Мамонтова і Сави Морозова не з’явилися б театральні постановки і живописні полотна. Цей перелік можна продовжити іменами Рябушинського, Бахрушина та інших російських багатіїв, які жертвували чималі кошти на підтримку своїх талановитих сучасників.
Відомий філантроп, російський лікар німецького походження Федір Гааз боровся за поліпшення умов життя в’язнів, із його ініціативи були відкриті тюремна лікарня і школа для дітей арештантів. Крім того він купував ліки для бідних хворих. У радянський час ці імена були відомі, але про меценатство та доброчинність забули. З появою багатих російських бізнесменів ці традиції почали відроджуватися.
Навіщо багаті люди займаються доброчинністю
Відомий російський бізнесмен Олександр Лебедєв займався відновленням Музею Чехова і чеховського театру в Ялті, багато років він фінансує фонд Раїси Горбачової і побудував у Петербурзі дитячий онкологічний центр. Лебедєв каже, що займається благодійністю не для того, щоб про це розповідати і оприлюднювати.
Радянська влада і більшовики просто знищили більшу частину культурного шаруОлександр Лебедєв
На дітей гроші дають охочіше
Воліють не афішувати свої добродіяння й інші російські олігархи. Наприклад, Михайло Прохоров і Алішер Усманов. Виконавчий директор доброчинного зібрання «Всі разом», що об’єднує 34 благодійні організації, Катерина Мілова говорить, що гроші на різні соціальні програми вдається збирати, проте є напрямки, яким допомогу виділяють охочіше.
Все активніше народ включається в допомогу іншимКатерина Мілова
Хто допоможе ув’язненим?
Якщо на доброчинні медичні програми гроші в Росії ще можна знайти, то благодійні організації, що займаються допомогою засудженим, змушені звертатися за підтримкою до закордонних дарувальників. Так, наприклад, одна з французьких організацій підтримує Центр сприяння реформі кримінального правосуддя. За словами координатора програми сприяння супроводу неповнолітніх засуджених та молоді Олени Гордєєвої, російські громадяни допомагають лише одягом і книгами.
«На жаль, тут ми не знайшли таких благодійників. У Росії ми лише в Москві організували збір речей. Речі на звільнення, речі, які ми надсилаємо в колонії жінкам і неповнолітнім. Просто люди приносять нам свої речі, які їм не потрібні, одяг, це одяг в хорошому стані, навіть новий буває. І ми цей одяг розподіляємо по тих адресатах наших, які мають потребу в цьому. Крім того, ми давали оголошення в журналах про книги, які необхідні в колоніях. Звичайна художня література – дефіцит. Бібліотеки колоній бідні і літератури, особливо хорошої, просто не вистачає», – зазначає Олена Гордєєва.
Сьогодні в Росії доброчинність і меценатство відроджуються. Однак, за пострадянське двадцятиріччя в країні з’явилися багаті і бідні. І перших явно менше, ніж других. Та й звичка витрачати гроші не на себе, а на добру справу поки ще не настільки міцно вкоренилася у свідомості російських громадян.
