Прага – Якщо 2012 рік був роком сподівань на зміни в Росії, але так і не виправдав сподівань на це, то 2013 рік може стати роком активізації боротьби поколінь у російській правлячій еліті, частина якої невпинно старіє, кажуть одні експерти. А може, російська опозиція перегрупується і об’єднається, висловлюють сподівання інші аналітики. Як би там не було, але у 2012 році все починалося зі шторму, а завершилося єхидним хихиканням. Що ж вимальовується в Росії у 2013-му?
Після завершення 2012 року стало зрозуміло, що очікування, які прийшли до росіян на самому його початку, на тлі громадянського пробудження, масових протестів, змінилися розчаруваннями кінця року. Хоча соціально-економічні та політичні сили, що породжували шторм початку 2012-го продовжують формувати пейзаж 2013-го.
Ще не до кінця сформований середній клас Росії активно бажає політичних змін, розкол поколінь відбувається в правлячій еліті, та й сварлива російська опозиція намагається повернути собі гучний голос.
Міжнародний редактор лондонського «Економіста» Едвард Лукас зауважує: «Ми перебуваємо тепер якщо не перед кінцем ери Путіна, то перед початком такого кінця».
«Є широке соціальне незадоволення. Я б не називав це таким уже відкритим невдоволенням, але є ознаки, що ваги захиталися між застоєм і стабільністю. Упродовж перших 10 років влади Путіна люди більше хвилювалися через нестабільність… Тепер ваги нахиляються в інший бік. Люди ситі по горло. Вони вже хочуть завтра жити ліпше, ніж учора», – вважає Лукас.
«Нафтове прокляття» знову нависає над Кремлем
Російська економіка вже більше півстоліття (ще з часів СРСР) базує своє життя на двох опорах – нафта і газ. Обидві «палички-виручалочки» перебувають під усе більшою напругою, і перспективи 2013-го для них нічого доброго не віщують. Світові ціни на нафту коливаються нині в межах 90-100 доларів за барель, для бюджету Росії було б оптимально, щоб вони коливалися в межах 100-110 доларів. Панування Москви на світовому газовому ринку також слабне через революцію зі сланцевим газом.
Ніколас Ґвоздєв, професор з енергетичних питань із Військово-морського коледжу США, каже, що зміни у світовій енергетиці можуть мати далекосяжні наслідки для Росії. «Росіяни знову постають перед неминучим фактом того, як це зробила Саудівська Аравія у 80-і, можливістю зниження цін на енергоносії», – зазначає Ґвоздєв.
У Москві влада все це нібито розуміє, але реальних запобіжних кроків із реформуванням економіки там не роблять. Стара енергетична еліта чинить різкий спротив, бо боїться, що з реформами в економіці прийде децентралізація влади.
Батьки і діти: визрівають обриси конфлікту поколінь у Кремлі
Путін прийшов до влади у 2000-му, йому було трохи більше ніж 40 років, і він уже мав неабиякий шпигунський досвід. Путін був енергійним, молодим у порівнянні зі старіючим і хворобливим Борисом Єльциним. Але минуло вже понад 10 років, Путіну вже 60, а до 2018 і 2024-го, куди заглядають у Кремлі, більшій частині його команди буде вже за 70. Той же Ніколас Ґвоздєв каже, що не дивлячись на те, що Путін розуміє наростання конфлікту поколінь у Кремлі, все ж це породжує наростання напруження. Це було видно вже довкола президента Дмитра Медведєва.
Частина молодшої владної еліти в Москві орієнтується на невдоволення в опозиції. Це видно зі співпраці блогера Олексія Навального і колишнього міністра фінансів Олексія Кудріна, з перетворення «радянської активістки» Ксенії Собчак на опозиціонера. Технократи в Росії бояться повторення 1991 року. Підприємці, Олександр Винокуров (власник телеканалу «Дождь») та олігарх-мільярдер Михайло Прохоров, все більше схильні вкладати свої кошти у політичний плюралізм.
Експерти очікують також змін і в строкатій опозиції Росії. Вони кажуть, що у 2013 році опозиція стане більш зрілою, хоча це буде досить болючим процесом.
Матеріал підготували Василь Зілгалов і Brian Whitmore
Після завершення 2012 року стало зрозуміло, що очікування, які прийшли до росіян на самому його початку, на тлі громадянського пробудження, масових протестів, змінилися розчаруваннями кінця року. Хоча соціально-економічні та політичні сили, що породжували шторм початку 2012-го продовжують формувати пейзаж 2013-го.
Ще не до кінця сформований середній клас Росії активно бажає політичних змін, розкол поколінь відбувається в правлячій еліті, та й сварлива російська опозиція намагається повернути собі гучний голос.
Міжнародний редактор лондонського «Економіста» Едвард Лукас зауважує: «Ми перебуваємо тепер якщо не перед кінцем ери Путіна, то перед початком такого кінця».
«Є широке соціальне незадоволення. Я б не називав це таким уже відкритим невдоволенням, але є ознаки, що ваги захиталися між застоєм і стабільністю. Упродовж перших 10 років влади Путіна люди більше хвилювалися через нестабільність… Тепер ваги нахиляються в інший бік. Люди ситі по горло. Вони вже хочуть завтра жити ліпше, ніж учора», – вважає Лукас.
«Нафтове прокляття» знову нависає над Кремлем
Російська економіка вже більше півстоліття (ще з часів СРСР) базує своє життя на двох опорах – нафта і газ. Обидві «палички-виручалочки» перебувають під усе більшою напругою, і перспективи 2013-го для них нічого доброго не віщують. Світові ціни на нафту коливаються нині в межах 90-100 доларів за барель, для бюджету Росії було б оптимально, щоб вони коливалися в межах 100-110 доларів. Панування Москви на світовому газовому ринку також слабне через революцію зі сланцевим газом.
Ніколас Ґвоздєв, професор з енергетичних питань із Військово-морського коледжу США, каже, що зміни у світовій енергетиці можуть мати далекосяжні наслідки для Росії. «Росіяни знову постають перед неминучим фактом того, як це зробила Саудівська Аравія у 80-і, можливістю зниження цін на енергоносії», – зазначає Ґвоздєв.
У Москві влада все це нібито розуміє, але реальних запобіжних кроків із реформуванням економіки там не роблять. Стара енергетична еліта чинить різкий спротив, бо боїться, що з реформами в економіці прийде децентралізація влади.
Батьки і діти: визрівають обриси конфлікту поколінь у Кремлі
Путін прийшов до влади у 2000-му, йому було трохи більше ніж 40 років, і він уже мав неабиякий шпигунський досвід. Путін був енергійним, молодим у порівнянні зі старіючим і хворобливим Борисом Єльциним. Але минуло вже понад 10 років, Путіну вже 60, а до 2018 і 2024-го, куди заглядають у Кремлі, більшій частині його команди буде вже за 70. Той же Ніколас Ґвоздєв каже, що не дивлячись на те, що Путін розуміє наростання конфлікту поколінь у Кремлі, все ж це породжує наростання напруження. Це було видно вже довкола президента Дмитра Медведєва.
Частина молодшої владної еліти в Москві орієнтується на невдоволення в опозиції. Це видно зі співпраці блогера Олексія Навального і колишнього міністра фінансів Олексія Кудріна, з перетворення «радянської активістки» Ксенії Собчак на опозиціонера. Технократи в Росії бояться повторення 1991 року. Підприємці, Олександр Винокуров (власник телеканалу «Дождь») та олігарх-мільярдер Михайло Прохоров, все більше схильні вкладати свої кошти у політичний плюралізм.
Експерти очікують також змін і в строкатій опозиції Росії. Вони кажуть, що у 2013 році опозиція стане більш зрілою, хоча це буде досить болючим процесом.
Матеріал підготували Василь Зілгалов і Brian Whitmore
