Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 00:13

У Сербії відзначають десяті роковини вбивства прем’єра Джинджича


Белград – Замах на Зорана Джинджича, першого посткомуністичного голову уряду Сербії, який 12 березня 2003 року скоїли біля будинку Кабміну, шокував навіть тих, кому не подобалася його політика. Джинджич був енергійним прагматиком. Він був організатором кількатижневих масових протестів, які восени 2000 року призвели до повалення авторитарного режиму Слободана Милошевича. Упродовж двох років, а саме стільки він перебував на чолі уряду, Джинджич відкривав двері до Європи й долав численні перешкоди, спричинені міжнародними санкціями та десятилітньою самоізоляцією країни.

Вбили його працівники підрозділу спецполіції, успадкованого від попереднього режиму. Вбивцю та кількох причетних до замаху засудили на 40 років ув’язнення. В Сербії та за кордоном чимало говорили про те, що вбивство замовили політичні опоненти Зорана Джинджича. Ніхто офіційно не назвав їхніх імен.

Через півроку після смерті Джинджича владу очолив Воїслав Коштуниця, якого багато хто вважав найбільшим супротивником покійного прем’єра. Нині ж при владі ті сили, проти котрих Джинджич завзято боровся упродовж 10 років. Іронія долі, мабуть, в тому, що ті сили, соціалісти та прогресисти, нині виступають за євроінтеграцію Сербії. Іронія і в тому, що Джинджича стали більше поважати лише після смерті.

Про Джинджича й сьогодні можна почути суперечливі думки. Шовіністи досі називають його зрадником народу, агентом та слугою Америки та Європи. Демократична партія, котру він очолював, втратила колишню позитивну енергію й спроможність гуртувати реформаторів, зокрема інтелігенцію й молодь.

Видатний історик Латинка Перович вважає, що Джинджич постійно на кілька кроків випереджав сучасників. Вона пояснює: «Ми, сучасники Зорана Джинджича – це ті люди, які вивчають його складну постать. Адже він був філософом, політичним мислителем і людиною політичної практики в надзвичайно важкі й складні часи».

На вбитого прем’єра нині посилаються навіть його опоненти

Близьким співробітником прем’єра був Чедомир Йованович. Він очолює Ліберально-демократичну партію, яка на виборах минулого року здобула лише 7 відсотків голосів. Йованович каже, що не треба ідеалізувати вбитого прем’єра. «Нам потрібна прив’язаність та відданість політичним ідеям Зорана Джинджича», – зазначає він.

А громадяни про колишнього прем’єра кажуть: «Нездійснена мрія… Уособлення свободи й демократії… Я скромно думаю, що Зоран Джинджич був великою надією й носієм прогресу Сербії».

Десяту річницю окремо відзначатиме правляча коаліція, окремо опозиційна Демократична партія, окремо позапартійні громадяни. Це свідчить не лише про глибокий поділ сербського суспільства, а й про те, що ідеї Джинджича актуальні й сьогодні. Настільки актуальні, що на них посилаються навіть ті, кого він позбавив влади за допомогою так званого «демократичного перевороту».
  • 16x9 Image

    Михайло Рамач

    За освітою історик. Журналіст, поет, перекладач та сценарист. Автор шести поетичних книжок, трьох книг, політичних есе, про колишню Югославію й нинішню Сербію. Був головним редактором трьох сербських щоденних газет. Співробітник Радіо Свобода з 1998 року. В сербських ЗМІ надрукував чимало матеріалів про Україну.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG