Доступність посилання

logo-print
08 грудня 2016, Київ 04:49
Лондон – Якщо хтось із українців вважає, що Тарас Шевченко має незрівнянне значення для національної тотожності та культури, то помиляється. Це ні в якому разі не применшує ролі Шевченка, але варто зауважити, що практично кожен народ має свого майстра слова, який його символізує.

Більше того, деякі народи вважають, що мають не одного національного барда, а двох як, наприклад, Сервантес і Лорка для іспанців, або трьох у Швеції і, навіть, чотирьох у Шотландії.

Англійці найчастіше називають своїм бардом Вільяма Шекспіра. На відміну від Шевченка, у нього не було потреби звертатися до тем національного чи культурного поневолення, бо Англія в шекспірівські часи (16-17 століття) сама починала шлях завойовництва і розбудови імперії.

Проте роль Шекспіра важлива в розвитку англійської мови й культури та наближенні її до народу. Театри були достатньо демократичними закладами і п’єсами могли насолоджуватися навіть представники неписьменного простолюду, якщо мали гроші на виставу, звичайно ж.

Той факт, що Вільям Шекспір сам народився у сім’ї неписьменного майстра-рукавичника, а потім виявляв у своїх творах глибокі знання міфології, історії та географії, спричинилися до появи багатьох припущень, що, можливо, п’єси Шекспіра писав хтось інший.
Лондонський театр The Shakespeare's Globe

Лондонський театр The Shakespeare's Globe


Художній директор лондонського театру Shakespeare's Globe Домінік Дромґул – один з тих, хто відкидає сумніви щодо авторства шекспірівських творів. Він також на особистому прикладі пояснював значення Шекспіра, як національного символу.

«Шекспір справляв на мене величезний формуючий вплив упродовж цілого життя. Якщо ви, як я, виростали у порівняно освіченій сім’ї, де однозначно не було релігії і було мало політики, потрібно було мати щось засадниче, щоб на цьому тлі пізнавати самого себе. То Шекспір виконував саме таку роль. Шекспір був величезною частиною життя моїх дідів і прадідів, моїх батьків. Повне зібрання творів Шекспіра завжди було десь у кутку кімнати, ніби випромінюючи мудрість, знання і прозорливість. З цим було чудово виростати і пізнавати себе через читання тих творів», – розповідав Домінік Дроґул у дні святкування 450-ї річниці від дня народження англійського майстра слова минулого року.

П’єси Шекспіра – про вічні питання кожної людини і людства загалом. Знавці наголошують, що для славетного драматурга самі тексти надто великого значення не мали.

Він писав їх швидко і якомога більше, щоб показувати на сцені й заробляти гроші. Жодна з п’єс Шекспіра за його життя друком не виходила.

Можна припустити, що сонети він писав більше для задоволення.
Сонет 123 у перекладі Дмитра Павличка

Ні, часе, не хвалися, змін нема;
Нові ти зводиш піраміди й вежі,
Щоб здивувати нас, але дарма –
То все старе, лише в новій одежі.

Ми любим, щоб усе було старим,
Бо наші дні короткі; ти, одначе,
На нас пускаєш новизну, як дим,
Щоб затуманилося око зряче.

Реєстрами своїми нас не муч,
Все в них брехня – минувшина й сучасне;
Все робиш поспіхом, нашвидкуруч,
Одне засвічуєш – та інше гасне.

Твоєї не лякаюся коси,
Я правдолюб, а ти брехун єси!

У такому вигляді Шекспір може лунати дуже співзвучно і з поезією Тараса Шевченка.

Кобзар англійською

Одна з найавторитетніших в Англії перекладачок Кобзаря англійською – покійна тепер Віра Річ – в одному з останніх інтерв’ю закликала не таврувати Шевченка званнями «пророк» чи «національний скарб», а дивитися на нього, як на живу людину.

Вона зокрема закликала українців не примушувати своїх маленьких дітей заучувати й декламувати Шевченкові вірші на зразок «Заповіту», стверджуючи, що подібну поезію можуть розуміти лише дорослі люди з життєвим досвідом.

А про свій досвід перекладу українського поета англійською мовою Віра Річ в інтерв’ю «Бі-Бі-Сі» 2007 року зазначила: «Шевченко видається простим, але це все дуже оманливе. Він використовує певні вирази, які повторюються і в межах одного вірша – і в багатьох віршах… це і є ота координація якогось повторюваного рядочка, вислову через цілу його творчість. Звісно, це своєрідний фольклорний прийом – навіть не фольклорний: це використовував ще Гомер. Його творчість – непроста, в цьому проблема: люди вважають, що він простий, але насправді вони не усвідомлюють його складності. Ранні дослідники Шевченка занесли його до категорії «селянського поета» – і не дивляться на всю повноту, всю його глибину. Таке саме сталося з Робертом Бернсом. За окресленням «поет села і фольклору» не бачать головного».

Роберт Бернс про «славу і волю»

Тут якраз нагода згадати про Роберта Бернса – шотландського барда, який писав свої вірші мовою, близькою до народного шотландського діалекту.

Він використовував фольклор так інтенсивно, що деякі його вірші, які він сам називав піснями, дехто вважає сумішшю народної творчості та його поетичної обробки.

Головною рисою шотландського барда був його радикалізм у поглядах і палке висвітлення соціальних проблем, а також, як стверджують теперішні шотландські самостійники, вболівання за державність Шотландії.

У його вірші SUCH A PARCEL O' ROGUES IN A NATION українці можуть почути знайомі гасла, закиди й докори співвітчизникам.

Роберт Бернс прощається зі славою і волею Шотландії та веде мову про шотландських зрадників.

Ці та інші вірші Роберта Бернса шотландські самостійники зараз використовують в агітації, готуючись до референдуму про незалежність 2014 року.

Але незалежно від результатів референдуму в Шотландії Роберт Бернс, як і Тарас Шевченко в Україні, залишили такий внесок в національну культуру, що стали частиною національної тотожності незалежно від тимчасових політичних реалій.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG