Львів – Більшість овочів, фруктів і риби, які споживають українці, є імпортованими. Водночас фермерські та індивідуальні господарства занепадають, зокрема на Львівщині, де на ринку помітне засилля польської та італійської продукції.
Робимо закупи на одному з львівських базарів із львів’янкою Марічкою Оліярник, мамою двох дошкільнят.
«М’ясо купую лише телятину, кролика, домашню курку мені дає свекруха. Вважається, що телятина місцева, а свинину привозять. Твердий сир лише польський або білоруський, бо він смачніший. З фруктів цілий рік їмо лише наші яблука, а овочі мені дає свекруха з села. Бакалію купую польську. Томатну пасту – польську або італійську, вона пахне помідорами. Макарони, каші теж купую польські, бо смачніші. Рибу морожену нашу», – розповіла львів’янка.
Чи рибу жінка купує з місцевих водойм – сумнівно. На Львівщині є дві з половиною тисячі ставків, де виловлюють на рік 1200 тонн риби при потребі споживання 27 тисяч тонн. Фермерські рибні господарства занепадають, наголошує експерт з аграрних питань Іван Стефанишин.
Він розповів, що цього року на гуртовому ринку продуктів від сільгоспвиробника «Шувар» яблука продають українські – з Чернівецької та Закарпатської областей. Але цим і обмежується асортимент українських фруктів. Найбільша проблема в Україні з овочами, фруктами і рибою, які завозять переважно з-за кордону, і таким чином українці фінансують робочі місця в Європі, зокрема у Польщі, зауважує експерт. З ранніх овочів лише помідори, огірки і зелень – з місцевих теплиць, а ось ранню картоплю везтимуть з Єгипту, що відіб’ється на високій ціні.
«Не кажучи вже про різні сорти капусти, це є біда нашого ринку, асортимент дуже бідний, фермерські господарства важко розвиваються, їхня кількість зменшується. Потрібно по-іншому проводити аграрну політику. Люди не мають належної освіти, їх потрібно навчити, підтримати, а не все на людей звалювати, бо матимемо таку ситуацію, як сьогодні», – каже Іван Стефанишин. – У нас у тепличних господарствах картоплю ніхто не вирощує. Ми повинні мати якісну продукцію і не дуже дорогу. Проблема є у високозатратних культурах. Овочі у Львівській області найдорожчі за собівартістю в Україні. Нині важливі собівартість і якість. Хто швидше впишеться у рамки цих вимог ринку – той зробить бізнес».
Влада не підтримує фермерські господарства
Іноземні інвестори не поспішають вкладати гроші в розвиток сільського господарства в Україні. Хоча родина Віллемів – українка Марія і бельгієць Бернар – переконана, що майбутнє за невеликими господарствами на кшталт їхнього. Третій рік поспіль подружжя у селі Дмитровичі Мостиського району утримує фермерське господарство «Шеврет», де виробляє козині сири за французькою технологією і лише з молока від кіз власного стада, говорить Марія Хом’як-Віллем.
«Наразі вкладаємо гроші у фермерське господарство, плануємо розпочати аграрний туризм, але сподіваємось, що матимемо і прибуток. Ринок збуту у нас є, є потреба у нашій продукції. Найбільша проблема щодо ведення фермерського господарства – брак кваліфікованих людей, але їх можна навчити, а найбільший клопіт – взяти вільну землю в оренду, треба чекати місяцями, поки зробиш проект, платиш за це, хоча законодавством передбачено оплату. Люди не насмілюються займатись фермерством. Бо це великі інвестиції, влада фермерство не підтримує, не створює умови, немає і бажання у людей працювати. Але це нонсенс везти овочі чи інші продукти з Польщі», – зауважила власниця фермерського господарства.
Не лише овочі, але й м’ясо, сири, бакалію везуть мешканці області з Польщі. Те, що на ринку з’явилось чимало польської продукції, експерти пояснюють збільшенням дозволеної суми до 200 євро для ввезення товарів через кордон без мита. Для багатьох мешканців малої прикордонної зони це нагода заробити на перепродажу польської продукції, яка дешевша і вважається якіснішою, з огляду на європейські стандарти. Така ситуація буде до тих пір, наголошують експерти, допоки в Україні не зміниться аграрна політика.
Робимо закупи на одному з львівських базарів із львів’янкою Марічкою Оліярник, мамою двох дошкільнят.
«М’ясо купую лише телятину, кролика, домашню курку мені дає свекруха. Вважається, що телятина місцева, а свинину привозять. Твердий сир лише польський або білоруський, бо він смачніший. З фруктів цілий рік їмо лише наші яблука, а овочі мені дає свекруха з села. Бакалію купую польську. Томатну пасту – польську або італійську, вона пахне помідорами. Макарони, каші теж купую польські, бо смачніші. Рибу морожену нашу», – розповіла львів’янка.
Чи рибу жінка купує з місцевих водойм – сумнівно. На Львівщині є дві з половиною тисячі ставків, де виловлюють на рік 1200 тонн риби при потребі споживання 27 тисяч тонн. Фермерські рибні господарства занепадають, наголошує експерт з аграрних питань Іван Стефанишин.
Він розповів, що цього року на гуртовому ринку продуктів від сільгоспвиробника «Шувар» яблука продають українські – з Чернівецької та Закарпатської областей. Але цим і обмежується асортимент українських фруктів. Найбільша проблема в Україні з овочами, фруктами і рибою, які завозять переважно з-за кордону, і таким чином українці фінансують робочі місця в Європі, зокрема у Польщі, зауважує експерт. З ранніх овочів лише помідори, огірки і зелень – з місцевих теплиць, а ось ранню картоплю везтимуть з Єгипту, що відіб’ється на високій ціні.
«Не кажучи вже про різні сорти капусти, це є біда нашого ринку, асортимент дуже бідний, фермерські господарства важко розвиваються, їхня кількість зменшується. Потрібно по-іншому проводити аграрну політику. Люди не мають належної освіти, їх потрібно навчити, підтримати, а не все на людей звалювати, бо матимемо таку ситуацію, як сьогодні», – каже Іван Стефанишин. – У нас у тепличних господарствах картоплю ніхто не вирощує. Ми повинні мати якісну продукцію і не дуже дорогу. Проблема є у високозатратних культурах. Овочі у Львівській області найдорожчі за собівартістю в Україні. Нині важливі собівартість і якість. Хто швидше впишеться у рамки цих вимог ринку – той зробить бізнес».
Влада не підтримує фермерські господарства
Іноземні інвестори не поспішають вкладати гроші в розвиток сільського господарства в Україні. Хоча родина Віллемів – українка Марія і бельгієць Бернар – переконана, що майбутнє за невеликими господарствами на кшталт їхнього. Третій рік поспіль подружжя у селі Дмитровичі Мостиського району утримує фермерське господарство «Шеврет», де виробляє козині сири за французькою технологією і лише з молока від кіз власного стада, говорить Марія Хом’як-Віллем.
«Наразі вкладаємо гроші у фермерське господарство, плануємо розпочати аграрний туризм, але сподіваємось, що матимемо і прибуток. Ринок збуту у нас є, є потреба у нашій продукції. Найбільша проблема щодо ведення фермерського господарства – брак кваліфікованих людей, але їх можна навчити, а найбільший клопіт – взяти вільну землю в оренду, треба чекати місяцями, поки зробиш проект, платиш за це, хоча законодавством передбачено оплату. Люди не насмілюються займатись фермерством. Бо це великі інвестиції, влада фермерство не підтримує, не створює умови, немає і бажання у людей працювати. Але це нонсенс везти овочі чи інші продукти з Польщі», – зауважила власниця фермерського господарства.
Не лише овочі, але й м’ясо, сири, бакалію везуть мешканці області з Польщі. Те, що на ринку з’явилось чимало польської продукції, експерти пояснюють збільшенням дозволеної суми до 200 євро для ввезення товарів через кордон без мита. Для багатьох мешканців малої прикордонної зони це нагода заробити на перепродажу польської продукції, яка дешевша і вважається якіснішою, з огляду на європейські стандарти. Така ситуація буде до тих пір, наголошують експерти, допоки в Україні не зміниться аграрна політика.
