У Росії, країнах Європи та Близького Сходу соціальні мережі вже давно стали засобом поширення ідей і переконань. Соціальним мережам завдячують своїй популярності і нові політичні діячі.
За своїм власним визнанням, Беппе Грільйо намагається не виглядати, як політик. У минулому - він актор комедійного жанру. Однак його політична партія «П’ятизірковий рух» набрала на парламентських виборах в Італії у лютому чверть голосів виборців, випередивши усіх своїх суперників. З такими словами він звернувся до електорату напередодні голосування:
«Ми увійшли в наступну фазу. Я не знаю, куди нас це заведе. Це все неймовірно. Навіть я змінився, ми всі змінились. Ми тепер не просто рух, а ціла громада».
Аналітики називають його політичну силу громадою, побудовану у кіберпросторі. Грільйо проігнорував традиційні медіа платформи, такі я телебачення та друковані видання, зосередившись натомість на соціальність мережах – Фейсбуці та Твіттері, де на сьогодні має вже понад мільйон послідовників.
Ґрегем Майкл – професор науки про соціальні мережі Вестмінстерського університету у Лондоні:
«Соціальні мережі почали грати ключову роль у великій політиці за останні кілька років, наприклад під час виборів в Італії, Ірані у 2009 році, під час руху «Захопи Вол-Стріт» чи подій «Арабської весни». І тут ми бачимо не рух проти політики, як такої, а того, як саме політичні події висвітлюються».
Майкл каже, успіх на виборах Беппе Грільйо є найбільш яскравим прикладом того, наскільки велику роль відіграють соцмережі у сучасній політиці:
«Люди використовують соцмережі, щоб висловити свої думки, які ніколи не потраплять на шпальти чи у телеефір. Вони діляться своїми поглядами та знаходять співрозмовників, а відтак будують свої власні мережі».
Мет Фреклетон - засновник веб-сайту Яттербокс, який відслідковує активність кожного британського політика у соцмережах, у тому числі під час останніх дебатів у парламенті відносно питання гомосексуальних шлюбів:
«Ми побачили, що багато політиків у кабінетах чи за їх межами під час дебатів переписуються у Твіттері. Ми помітили, що законодавці, лобісти, пересічні громадяни, таким чином, приєднувались до дебатів намагаючись вплинути на політиків проголосувати певним чином, що є прямим впливом на законотворчий процес у країні».
Даґлас Карсвелл активно користується соцмережами. Він автор книги «Кінець політики та початок ай-демократії». Він каже, що Інтернет міняє політичний процес:
«Він докорінно змінює, як функціонує демократія. Він дозволяє нам краще висловлювати наші думки, виносити наші ідеї на загальне обговорення. Інтернет дозволяє робити те, що раніше було прерогативою політичних партій. І на мою думку, це велике випробування і для тих, хто сидить у цьому будинку за моєю спиною, і для громадян цієї країни».
Чи на вулицях арабських країн, чи в коридорах західних парламентів, соціальні мережі, погоджуються експерти, докорінно змінюють політичний ландшафт світу.
(Передрук з «Голосу Америки»)
За своїм власним визнанням, Беппе Грільйо намагається не виглядати, як політик. У минулому - він актор комедійного жанру. Однак його політична партія «П’ятизірковий рух» набрала на парламентських виборах в Італії у лютому чверть голосів виборців, випередивши усіх своїх суперників. З такими словами він звернувся до електорату напередодні голосування:
«Ми увійшли в наступну фазу. Я не знаю, куди нас це заведе. Це все неймовірно. Навіть я змінився, ми всі змінились. Ми тепер не просто рух, а ціла громада».
Аналітики називають його політичну силу громадою, побудовану у кіберпросторі. Грільйо проігнорував традиційні медіа платформи, такі я телебачення та друковані видання, зосередившись натомість на соціальність мережах – Фейсбуці та Твіттері, де на сьогодні має вже понад мільйон послідовників.
Ґрегем Майкл – професор науки про соціальні мережі Вестмінстерського університету у Лондоні:
«Соціальні мережі почали грати ключову роль у великій політиці за останні кілька років, наприклад під час виборів в Італії, Ірані у 2009 році, під час руху «Захопи Вол-Стріт» чи подій «Арабської весни». І тут ми бачимо не рух проти політики, як такої, а того, як саме політичні події висвітлюються».
Майкл каже, успіх на виборах Беппе Грільйо є найбільш яскравим прикладом того, наскільки велику роль відіграють соцмережі у сучасній політиці:
«Люди використовують соцмережі, щоб висловити свої думки, які ніколи не потраплять на шпальти чи у телеефір. Вони діляться своїми поглядами та знаходять співрозмовників, а відтак будують свої власні мережі».
Мет Фреклетон - засновник веб-сайту Яттербокс, який відслідковує активність кожного британського політика у соцмережах, у тому числі під час останніх дебатів у парламенті відносно питання гомосексуальних шлюбів:
«Ми побачили, що багато політиків у кабінетах чи за їх межами під час дебатів переписуються у Твіттері. Ми помітили, що законодавці, лобісти, пересічні громадяни, таким чином, приєднувались до дебатів намагаючись вплинути на політиків проголосувати певним чином, що є прямим впливом на законотворчий процес у країні».
Даґлас Карсвелл активно користується соцмережами. Він автор книги «Кінець політики та початок ай-демократії». Він каже, що Інтернет міняє політичний процес:
«Він докорінно змінює, як функціонує демократія. Він дозволяє нам краще висловлювати наші думки, виносити наші ідеї на загальне обговорення. Інтернет дозволяє робити те, що раніше було прерогативою політичних партій. І на мою думку, це велике випробування і для тих, хто сидить у цьому будинку за моєю спиною, і для громадян цієї країни».
Чи на вулицях арабських країн, чи в коридорах західних парламентів, соціальні мережі, погоджуються експерти, докорінно змінюють політичний ландшафт світу.
(Передрук з «Голосу Америки»)
