Львів – Чернівецький художник Олег Любківський представив свою виставку у Львові. Майже тридцять років він іронічно творить образ втраченого, за його словами, міста Чернівці. Міста, в якому його мешканці з року в рік спостерігають за тим, як руйнується унікальна архітектура. Схожі проблеми і у Львові, де експонується митець.
Усе починалося з романтичних ландшафтів Чернівців. Художник Олег Любківський бачив європейське багатокультурне місто, що нагадувало йому старовинну гравюру, але коли придивився ближче, то побачив іронічні вкраплення, контрастні речі – зруйновані дахи, стіни, розбиті шибки, понищені металеві решітки, непристойні написи на пам’ятках архітектури.
Понад сто років тому у Чернівцях їздив трамвай, розповідає художник. З нагоди 70-річчя Жовтневої революції викинули рейки і спиляли металеві стовпи, якимсь дивом залишились лише три з них, які й стали образом для картини митця.
«Це прекрасна ілюстрація 105-річного ювілею чернівецького трамваю, якого не існує. Але я навмисно відірвав їх від контексту, щоб ці стовпи були концентрацією уваги, щоб ми не бачили людей, парк, а бачили лише прекрасну графіку початку минулого століття, дизайн – які це пропорції, яка це була естетика», – говорить митець.
Ставлення до культури – віддзеркалення душі суспільства
Майже сорок картин представив Олег Любківський у Львівській галереї мистецтві на виставці «Теза і антитеза: місто, що колись називалося Czernowitz». Дивно, що він вперше експонується у Львові, адже його твори вже бачили у Франції, Швейцарії, Польщі. Відомий мистецтвознавець, нині покійний, Борис Возницький побачив роботи Олега Любківського і відразу ж запросив його у Львів.
Львову особливо близька тематика чернівецького художника, бо і у місті Лева за останні два десятиліття назавжди втрачені сотні пам’яток і архітектурних фрагментів. Ставлення до культури є віддзеркаленням душі суспільства, каже митець. Відтак, виглядає, що з тією душею нині негаразд. Львів і Чернівці – єдине культурне поле, зауважує митець, яке не здатне себе захистити, бо немає людей та інституцій, які могли б це зробити. Дуже тонко і саркастично чернівецький художник підкреслює своєю філігранно виконаною графікою ставлення до спадщини.
Немає у Чернівцях уже старої синагоги і пам’ятника великому німецькому поету Шиллеру. Залишився лише постамент, і то розмальований графіті. До початку 40-х років пам’ятник Шиллеру стояв у Чернівцях, у саду Німецького дому, але у роки Другої Світової війни статуя зникла, а гранітний цоколь руйнується. Власне, ставлення сучасників до поета і відтворив художник. А майже сто років тому все було по-іншому, і міський театр відкрили у Чернівцях у 1905 році, коли вшановували 100 років від дня смерті поета.
«Я ставлю собі за мету не рахувати, скільки чого було втрачено у місті, а ставлю перед фактом, що це залишки тієї культури, яку я пам’ятаю, наскільки це було затишно, культурно, як усе з розумом робилось, від найдрібнішого. А зараз бачимо, що це страхіття, – говорить художник Олег Любківський. – Не стиль формує художника, а художник формує стиль, це рідко трапляється. Я створив сам свій стиль, техніка моя народилась спонтанно, вона максимально реалістична з точки зору передачі фактури предмету і кольору. Я поєдную багато мистецьких факторів, і ця техніка висловлює те, що я хочу сказати, вона мене задовольняє. Це офорт на міді, а потім по першому малюнку від руки малюю аквареллю, повторюючи всі класичні прийоми живопису».
Олега Любківського називають художником душі міста. Він справді закоханий у свої рідні Чернівці – полікультурне місто, овіяне численними міфами, з багатою різностильовою архітектурою і великою культурною спадщиною. Його гравюри примушують сучасників замислитися над варварським ставленням до культури.
В ефірі Радіо Свобода – з 2000 року. Закінчила факультет журналістики Львівського національного університету імені Франка. Маю досвід роботи на телебаченні і в газеті.
