Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 16:53

Невідомі факти про Олеся Гончара на виставці у Дніпропетровську


Дніпропетровськ – На Дніпропетровщині відзначають 95-річчя з дня народження письменника-земляка Олеся Гончара. У музеї «Літературне Придніпров’я» відкрили виставку «Життя як джерело», присвячену літераторові. Вона відтворює невідомі й маловідомі сторінки життя і творчості письменника, пов’язані з краєм, розповідає про реальних людей, з яких він «малював» своїх персонажів.

Околиця Дніпропетровська – Ломівка – є центральною географічною точкою у біографії Олеся Гончара, кажуть дослідники. Тут він народився і провів перші роки життя, сюди повернувся, обпалений війною, щоб продовжити навчання в університеті. У будиночку сестри Олександри Сови, у якій знайшов друга й порадника, на вулиці Клубній він написав свої перші новели й оповідання. Також у Ломівці вийшли з-під пера найвідоміші твори – романи «Прапороносці», «Тронка», «Твоя зоря», «Собор», завдяки яким Гончар зажив слави «наймолодшого українського класика»...

Після переїзду до Києва, вже ставши знаним письменником, він щороку навідувався до Ломівки – ховався тут від гамору міста і телефонних дзвінків, відшліфовував твори. Привозив сюди в гості й своїх іменитих друзів. «Уся Клубна наче пахла поезією», – писав Павло Загребельний, побувавши на таких гостинах.

Про все це розповідає експозиція, розгорнута в дніпропетровському літературному музеї, – десятки світлин, рукописів, листів. Старший науковий співробітник музею Світлана Мартинова, яка збирала й упорядковувала матеріали, зазначає: вдалось відшукати унікальні речі – зокрема, світлини, на яких Олесь Гончар представлений разом з односельцями-ломівчанами, прототипами героїв його творів.
Вишита для Гончара сорочка його другом і сестрою Олександрою Совою

Вишита для Гончара сорочка його другом і сестрою Олександрою Совою


«Тут можна побачити нотатки до «Тронки» і роману «Собор», які писались на основі дніпропетровського матеріалу. І що цікаво – маленький папірець, де Олесь Гончар пише: «тло роману – вулиця Клубна». Його земляки, які жили з ним поруч, стають реальними прототипами його творів. На виставці є унікальна фотографія, якої не має жоден із музеїв, – Олесь Гончар із земляками-ломівчанами, прототипами новели «Чари-комиші». Нам буде чим здивувати відвідувачів нашої виставки», – розповіла Радіо Свобода співробітниця музею.

За її словами, більшість матеріалів виставки – із фондів музею, однак до створення експозиції долучилась і дружина Гончара Валентина Гончар, яка надала для експонування деякі рукописи.

«У нас представлений унікальний рукопис незавершеного роману «Великий Луг» про Дмитра Яворницького. Він проілюстрований матеріалами з Нікопольського музею, вони показують оті затоплені дніпровські плавні, про які Олесь Гончар писав, що їх треба зберегти для прийдешніх поколінь. Своїм блискучим талантом і діяльним патріотизмом він сформував ціле покоління дніпропетровських письменників-шістдесятників», – каже Мартинова.

Гончар і Ремарк

На відкриття виставки до Дніпропетровська з’їхались літературознавці, дослідники творчості Гончара з різних регіонів України. Кожен – знайшов в експозиції щось нове й цікаве для себе. А втім, більшість сходились на тому, що творчість письменника досі належно не досліджена.

Науковець з Одеси Микола Гуменний вважає, що антивоєнні романи Гончара належить вивчати в контексті не тільки української, а світової літератури. У своїх дослідженнях фахівець вперше порівнює твори українського літератора з творами світових класиків – Барбюса, Хемінгуея, Ремарка.

Олесеві Гончарові непритаманна західноєвропейська тема «втраченого покоління»
«Останнім часом робиться акцент на його історико-типологічному вивченні: якщо раніше досліджували в межах українського літературного процесу ХХ століття, то зараз дослідники прагнуть досліджувати його твори в контексті західноєвропейського антивоєнного роману. Я досліджую, що є спільного і відмінного. Письменників об’єднує одна тема – антивоєнна, але кожен має свій почерк. Олесеві Гончарові непритаманна західноєвропейська тема «втраченого покоління». Ці люди, які прийшли з війни, у тому числі Олесь Гончар, не були втрачені – вони знайшли себе, так, Олесь Гончар став видатним письменником європейського масштабу», – сказав Радіо Свобода дослідник.

«Треба бути трішки підготовленим»

Виставка, присвячена Олесеві Гончарові, орієнтована на широку аудиторію. Однак перші відвідувачі, фахові літературознавці, зазначають: тут чекають на «трішки підготовленого» читача. Школярам, які за програмою вивчають Гончарові твори в скороченому вигляді, може бути не дуже цікаво, поділилась думками з Радіо Свобода керівник Центру української мови імені Олеся Гончара Національного гірничого університету Ірина Цюп’як.

Ми маємо виховувати не просто людину-робота, яка володіє комп’ютером, а всебічно розвинуту людину, про яку писав Гончар
«У школі твори Гончара вивчають дуже стисло, тільки у старших класах, і це дуже погано, адже ми маємо виховувати не просто людину-робота, яка володіє комп’ютером, а всебічно розвинуту людину, про яку писав Гончар. Ті проблеми, які поставали у 70-80-і роки, постають і зараз – життєвий вибір, сенс життя, екологія… Матеріали, представлені на виставці, дуже цікаві, але треба бути трішки підготовленим, інакше виставка здасться набором якихось даних. Сьогодні ми святкуємо 95-річчя, але Олесь Гончар – молодий, він писав для молоді, любив молодь, у всіх його творах головним персонажем є молода людина. Його твори насичені влучними висловами, афоризмами. Мій улюблений, який мені допомагає у педагогіці, у роботі з молоддю: «Пролийте над дитиною емоційну сльозу»», – зазначила педагог.

На Дніпропетровщині популяризації творчості Олеся Гончара збираються присвятити цілий ювілейний рік: проведуть низку виставок, форумів і навіть вуличні акції.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG