Доступність посилання

logo-print
09 грудня 2016, Київ 06:24
Прага – Світові центри опитування громадської думки зауважують, що у середньому до 15 відсотків населення 12 колишніх радянських республік, окрім трьох країн Балтії, мають чіткі наміри емігрувати в пошуках кращого життя і заради кращого майбутнього своїх дітей. Українці тут перевищують середній рівень і є серед лідерів у країнах СНД у бажанні емігрувати. Тим часом західні дипломати вважають, що відмова суду в Києві задовольнити апеляцію одного з лідерів української опозиції, Юрія Луценка, про звільнення його з ув’язнення, достроково свідчить лише про одне – українська влада не виконує попередніх умов ЄС щодо запланованого підписання восени угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі.

Відомий американський неурядовий інститут опитування громадської думки – Фонд Ґеллапа – провів чергове опитування на теренах 12 колишніх радянських республік, окрім трьох країн Балтії, стосовно еміграційних настроїв громадян. Виявляється, що в середньому до 15 відсотків дорослого населення тут мають чітке бажання емігрувати у пошуках кращого життя та кращого майбутнього для своїх дітей. В Україні, згідно з даними Фонду Ґеллапа, готові емігрувати у пошуках кращого життя понад 20 відсотків громадян, 13 відсотків українців готові змінити країну проживання заради кращого майбутнього свої дітей.

Лондонська Financial Times публікує реакції західних дипломатів у Києві на відмову Вищого спеціалізованого суду в Києві в апеляції захисту українського опозиціонера в ув’язненні Юрія Луценка про дострокове звільнення його з тюрми. Формально термін ув’язнення колишнього міністра уряду Юлії Тимошенко закінчується у кінці 2014 року. Коментуючи рішення цього суду, один із західних дипломатів у Києві сказав лондонському виданню: «Це те, що, на жаль, і очікувалося від влади та цієї системи правосуддя в Україні. Це підтверджує те, що від самого початку проти лідерів української опозиції використовувалася система вибіркового правосуддя». «І це, у свою чергу, підтверджує, що українська влада не виконує попередніх умов, висунутих ЄС, як передумов підписання цієї осені угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі», – додав цей не названий лондонською газетою дипломат.

Президент Росії Володимир Путін, як інформує польська Gazeta Wyborcza, закликає Варшаву до побудови нового газогону через Польщу. Про це, як зауважує газета, Путін сказав у середу, коли повідомив, що російський «Газпром» мусить розпочинати будувати другу нитку газогону Ямал – Європа якраз через Польщу. Перед цим глава «Газпрому» Олексій Міллер повідомив, що другу нитку газогону з Ямалу до Європи розпочнуть будувати з 2018–19 років, коли завершать чотири лінії газогонів «Північний потік» та «Південний потік». Міллер також сказав, що розглядається варіант будівництва другої нитки газогону Ямал – Європа через Білорусь, як найкоротший та економніший варіант. Тоді як міністр фінансів Польщі Миколай Будзановський сказав, що у Польщі ставляться до цієї пропозиції Росії «дуже обережно», бо для згоди на таке будівництво потрібно виконати низку умов, починаючи від ціни імпортованого з Росії газу для європейських споживачів, згоди низки країн ЄС, де із застереженням ставляться до монопольного постачання газу з одного джерела. Також Будзановський сказав, що «проект будівництва нового газогону може бути реалізований лише через інвестора, який є у власності Польщі, коли саме ця держава і виступає транзитером». Газета також зауважила, що Олексій Міллер висловив занепокоєння «дивним транспортуванням газу» з Європи до України через Угорщину, Польщу та Словаччину, що не подобається російському «Газпромові».
  • 16x9 Image

    Василь Зілгалов

    Із Радіо Свобода співпрацюю з 1989 року. Переїхав з Мюнхена до Праги у березні 1995 року. Народився в сталінській Україні. Троє з родини загинули від голоду у 1932-33 роках. Мати ледве уціліла в 1933-му. Батько пройшов Колиму але система все ж знищила його. Окрім батька, тоталітаризм згубив чотирьох моїх дядьків. Закінчив історичний факультет. Викладав методологію історії. Підготував дві дисертації. Чимало написав. Журналістом став з 1969 року, після вторгнення радянських військ до Праги. Опублікував роботи з історії політичної публіцистики, книги з історії українських міст, дослідження про Василя Пачовського, з історії української еміграції.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG