Доступність посилання

logo-print
08 грудня 2016, Київ 06:47

Волинь – Любліну: «Просимо вибачення… чекаємо вибачень»


Луцьк – Волинь готується вшанувати пам’ять жертв Волинської трагедії. Обласна рада шукає кошти, щоб провести все на належному рівні. Українці хочуть показати приклад, як вшановувати загиблих і примиряти сучасників.

В останні три роки заходи увічнення пам’яті жертв Волинської трагедії – як на регіональному, так і на міждержавному рівні – відбуваються частіше. Поштовхом до інтенсивних кроків у цьому напрямку стала пересувна виставка «Волинська різанина…», котра помандрувала Україною в 2010 році за сприяння народного депутата Колесніченка. Волиняни виставку до себе не пустили, натомість посилили збір інформації і видавництво книг на тему українсько-польського конфлікту.

Волинський історик Олег Савчук зауважує, що дослідники мають керуватися не політичними, а загальнолюдськими принципами. Адже вбивства дітей, жінок, навіть під час війни – це злочин. «Хто б його не здійснив, українська сторона чи польська, злочинців потрібно називати злочинцями», – каже Олег Савчук.

Його колега – рівнянин Володимир Борщевич – вважає, що вибачення на державному рівні звучатимуть переконливіше, якщо в обох державах не допускатимуть пересмикування історичних фактів, якими досі не гребують крайні праві політики.

Ми повинні подивитися на цю трагедію як на трагедію двох народів. Ми зобов’язані прийти до такого порозуміння
«Без сумніву, для українців і для поляків – це біль на рівні вже підсвідомості, образа за родичів і земляків, які загинули. Але з позицій примирення ми повинні все ж таки подивитися на цю трагедію як на трагедію двох народів. Повинні знайти в собі сили вибачити один одному – для того, щоб мати спільне майбутнє. Ми просто зобов’язані прийти до такого порозуміння», – розмірковує дослідник.

«Памятати, але не гострити ножі»

У мене загинули батько і брат, який, до речі, нині канонізований
Такої ж думки й голова Всеукраїнського конгресу українців Холмщини Олександр Боровик, який малою дитиною став свідком розправ із українцями на своїй батьківщині, в Грубешівському повіті Холмщини. «Били, різали, вішали, мордували, – пригадує воєнне жахіття холмщак. – У мене загинули батько і брат, який, до речі, нині канонізований. Пам’ятати про це треба, але не гострити ножі».

Доктор філософії Петро Кралюк бачить одним зі шляхів остаточного примирення і взаємопрощення поглиблення досліджень про факти співпраці українців і поляків під час Другої світової війни.

Чому ми, наприклад, не говоримо про те, що були випадки співпраці Армії Крайової й УПА?
«Чому ми, наприклад, не говоримо про те, що були випадки співпраці Армії Крайової й УПА? Про те, що і з польського, і з українського боку були спроби порозумітися в цих непростих обставинах? Інша справа – чому це не сталося. І якщо ми хочемо, щоб український і польський народи жили в мирі і дружбі, мені здається, треба звертати увагу саме на ті моменти, які нас зближують», – вважає науковець.

Нині волиняни вирішили показати приклад польським сусідам, як потрібно вшановувати невинно полеглих, розповідає заступник голови Волинської облдержадміністрації Олександр Курилюк.

Волинські кроки назустріч розумінню

«Ми зробили крок назустріч полякам, коли в 2011 році з нашою допомогою було облаштоване польське кладовище в Острівках Любомльського району. За дорученням президента, з державного бюджету, через Міністерство регіонального розвитку, були виділені кошти – ми облаштували й дорогу, і саме кладовище. Таких же кроків ми чекаємо і з боку наших польських друзів. Сьогодні йдеться про облаштування місць поховання українців – за Бугом, на території Польщі», – зазначає Олексанждр Курилюк.

Після відкриття в 2003 році меморіалу загиблим полякам у волинській Павлівці в Україні майже не йшлося про те, що не лише на Холмщині, а й на Волині існують місця масових поховань українців – жертв цього ж міжнаціонального конфлікту. Упродовж 20 років поляки послідовно впорядковували місця поховань своїх співвітчизників і в Україні, і в Польщі, у той час як могили українців заростали бур’яном. Привернути увагу до них – обов’язок волинян, каже посадовець.

«Ми продовжуємо роботу з облаштування місць поховань українців тут, на Волині, які загинули в ті роки – це Красний Сад Горохівського району, буде встановлений пам’ятник у селі Охнівка Володимир-Волинського району, Запілля Любомльського району, де було 120 жертв. Крім того, на прохання громадської організації холмщаків у нас буде встановлено стели з переліком знищених у 42–45 роках українських сіл у Польщі. Пам’ятник на Меморіалі слави буде доповнений цими стелами», – розповідає він.

У нинішньому році волиняни сподіваються зайнятися облаштуванням поховань українців у Бересті, Вишневі, Ласкові, Модрині на території Польщі, і з цього приводу сподіваються на підтримку місцевої влади у Польщі. Досі у Люблінському воєводстві, де зосереджені дідівські могили українців, такої підтримки не було.

Донині офіційно не відкритий і пам’ятник в селі Сагринь, де загинули близько 700 жителів, в основному українців. Цей пам’ятник встановлений з ініціативи і за кошти української сторони. Чотири роки тому його запланованому відкриттю з участю президентів двох країн завадили крайні праві польські політики.

Олександр Курилюк сподівається, що волиняни своїм прикладом спонукають поляків толерантніше вирішувати проблему вшанування загиблих.

Позиція офіційної влади така: треба вшанувати пам’ять як поляків, так і українців
«Ми нашим польським друзям говоримо про те, що є різні настрої і в нас – радикальні і толерантні, – зауважує він. – Але позиція офіційної влади така: треба вшанувати пам’ять як поляків, так і українців. Ми свою позицію сформували більш принципово, з огляду на заходи, які плануються нині в Польщі. Ми розуміємо, що ця принциповість має бути, в тому числі в оцінках».

Волиняни започаткували телевізійний інформаційний проект «Через порозуміння – до майбутнього», де будуть зібрані коментарі усіх науковців, котрі досліджували цю складну тему – зокрема, професорів Володимира Сергійчука, Юрія Макара, Леоніда Зашкільняка тощо, а також спогади волинян і холмщаків. Волиняни чекають у гості польських науковців та урядовців і сподіваються, що згенерований екс-президентом Польщі Александром Квасневським принцип «Пробачаємо і просимо вибачення» матиме реальне втілення.
  • 16x9 Image

    Валентина Одарченко

    На Радіо Свобода з 2000 року, власний кореспондент у Рівненській і Волинській області. Народилася 1965 року в місті Дубно. Закінчила факультет журналістики Київського державного університету ім.Т.Г.Шевченка, юридичний факультет Національного університету «Острозька академія». З 1995 по 1999 рік очолювала першу на Рівненщині ФМ-радіостанцію «Нова хвиля».  Ведуча соціального телепроекту «Перехрестя правди» Рівненської держтелерадіокомпанії.  
    Facebook: https://www.facebook.com/valentina.romanuk1

XS
SM
MD
LG