Доступність посилання

11 грудня 2016, Київ 10:41
Склад повітря, який людина видихає, унікальний, з’ясували вчені зі Швейцарії. Вони заявляють, що за цим потоком повітря незабаром можна буде діагностувати стан здоров’я тієї чи іншої людини – на кшталт як це роблять нині на основі аналізу крові чи сечі. Наука цього тижня обговорює також чергові космічні наміри Китаю, а також запах дощу.

Вчені з Вищої технічної школи Швейцарії спільно з представниками Цюрихського університетського шпиталю дослідили хімічний склад повітря, що видихають, в 11 осіб. Зразки збирали у різний час доби протягом 11 днів. Учасники експерименту дули у трубку спеціального пристрою – мас-спектометра – і той розкладав видих на хімічні компоненти.

Проаналізувавши зібрані «відбитки видиху», науковці зафіксували деякі складові, які роблять видих кожної людини унікальним. Попри значну кількість спільного, у складі виокремили унікальне ядро видиху, яке і відрізняє одну людину від іншої, – на кшталт відбитків пальців.

Поки що вчені не можуть до кінця пояснити, що конкретно впливає на формування унікального «відбитку видиху», однак вони висловлюють припущення, що, аналізуючи його, можна дізнатися про стан організму. Науковці пишуть, що видих містить метаболіти, які є продуктом обміну речовин, тож якщо виробити належний алгоритм для нового аналізу, то за хімічним складом повітря, що видихається, можна буде робити висновки про стан здоров’я пацієнта.

Наприклад, як прогнозують учені, такий вид аналізу допоможе діагностувати легеневі захворювання. Автори дослідження кажуть, що цей спосіб буде справжнім проривом, адже діагностування видиху через мас-спектометр буде значно оперативнішим, аніж будь-який інший аналіз: науковці кажуть, що за якісно розробленого алгоритму результат можна буде отримати за кілька секунд. Окрім того, до плюсів аналізу «відбитку видиху» можна зарахувати також те, що він є неінвазивним, тобто пацієнт не відчуває такого дискомфорту, як, наприклад, коли у нього беруть аналіз крові.

Донині, як пояснює один із авторів дослідження Пабло Мартінез-Лозано Сінуез, аналіз повітря, яке людина видихає, проводився: у медицині, каже він, такий підхід не новий. Однак він був не надто результативний, оскільки методологія, якою раніше послуговувалися науковці, не давала можливості отримати швидкий результат – процес затягувався, та й конкретних висновків фактично жодного разу зроблено не було.

Ще одну китайську жінку відрядять у космос

Китай готується відрядити у космос другу жінку-астронавта. Вона полетить у складі екіпажу «Шеньчжоу-10», місія якого планується на літо цього року.

Хоч державні ЗМІ Китаю поки не називають ім’я учасниці польоту, низка китайських видань пише, що нею, вірогідно, стане пілот китайських ВПС, 35-річна Ван Япін. Вона була однією з претенденток на участь у попередній місії, коли у космос літав «Шеньчжоу-9», однак тоді вибір зупинився на майорові ВПС Лю Ян, яка і стала першою китайською жінкою-астронавтом.

Лейтенант ВПС Ван Япін народилася у провінції Шаньдун, що на сході Китаю. Вона у шлюбі, має дитину. Ван Япін закінчила училище ВПС у Чаньчуні, що на північному сході країни. Кар’єру пілота розпочала у 2001 році, нині вона вміє кермувати чотирма різними видами повітряних суден, пише інтернет-портал China.org.cn. У 2008 році Ван Япін брала участь у пошуково-рятувальних роботах після землетрусу у провінції Сичуань.

Коментуючи можливе призначення, Пан Жихао з Китайської академії космічних технологій каже, що жінки у космосі «є більш чутливими і мають кращі, ніж у чоловіків, комунікативні навички».

«Шеньчжоу-10» під час своєї місії має зістикуватися з китайським космічним модулем «Тяньґун-1». Такий чином Китай готується до зведення у космосі власної космічної станції. Місія десятого «Шеньчжоу» триватиме 15 днів, 12 із яких астронавти займатимуться дослідженнями на модулі.

Запах дощу – предмет наукових суперечок

«Що робить запах дощу таким приємним?» – запитують цього тижня автори блогу наукового видання Smithsonian (видавець – Смітсонівський інститут). Вони розповідають, що вчені вже колись пробували розібратися у цьому явищі. У 1964 році австралійські науковці Ізабель Джой та ЕрДжі Томас у статті, опублікованій у журналі Nature намагалися пояснити природу феномена, який вони назвали «петрихор» (від сполучення грецьких слів ‘petra’ (‘камінь’) та ‘ichor’ (‘іхор’ або ‘кров богів’)).

Австралійські вчені тоді написали, що причиною запаху може бути комбінація ароматів різних олій, які деякі рослини виділяють у посушливий період. Коли після засухи йде дощ, суміш олій (які накопичуються у землі та сухому камінні) випаровується. Автори дослідження також вказали, що олії, які деякі рослини виділяють у посушливий сезон, мають своє призначення: вони притуплюють процеси росту рослини та достигання насіння і, таким чином, рятують від загибелі у спеку себе і своє потомство.

Суміш олій, що складає основу запаху дощу, також може комбінуватися з іншими речовинами, продукуючи різні варіації аромату. Наприклад, із геосміном – органічною речовиною, яка визначає запах землі. Така комбінація найбільш притаманна для лісистої місцевості.

На запах дощу також впливає озон, що є хімічною модифікацією кисню. Особливо його вплив відчутний під час гроз. Спалах блискавки розділяє в атмосфері молекули кисню та азоту, які часто рекомбінуються в монооксид азоту, який після взаємодії в атмосфері з іншими речовинами виділяє озон.

Тема запаху дощу, пишуть у Smithsonian, – зовсім не примітивна, як може здатися на перший погляд. Дослідження цього феномену цікавить не лише людей, які мають справу із хімією. Наприклад, антрополог Діана Янґ із австралійського Університету Квінсленда, яка вивчала культуру народу піджанджаджара (аборигенів із центральноавстралійського регіону), в одному зі своїх досліджень вказала на те що, представники цього етносу асоціюють запах дощу з зеленим кольором.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG