Київ – Упродовж останніх 10 років в Україні нічого суттєво не змінилося, стверджує «Дзеркало тижня». Влада так само лякає й купує. Опозиція закликає українців піднятися над собою і вийти на вулицю. Щоправда, Леонідові Кучмі було складніше. Крім підозр у вбивстві Гонгадзе, він ще й не мав свого базового регіону, як у Януковича, котрий проголосує за нього, незважаючи на закриті школи й лікарні, розвалені шахти, погані дороги, загиджені річки, отруєне повітря. До того ж, у Кучми були внутрішні обмежувачі, яких у Януковича, судячи з усього, немає, наголошує видання. Нинішній гарант вступає в сутичку за збереження влади у принципово іншій ситуації. Скажімо, через референдум Віктор Янукович може провести будь-яке нововведення, що спростить йому життя і ускладнить життя його супротивникам. Президентські вибори в один тур, мажоритарну парламентську кампанію, двопалатний парламент, ліквідацію депутатської недоторканності, зменшення чисельності Верховної Ради, істотне посилення своїх повноважень. Янукович врахував помилку Кучми. Той блискуче розіграв «референдумну карту» 13 років тому, але не зміг подолати опір парламенту. Відтепер для утвердження результатів не потрібна згода депутатського корпусу. Адекватною відповіддю на свавілля могла б стати вулиця. Але здатність опозиції організувати справді всеукраїнський масовий протест, не імітацію, поки що під сумнівом, зазначає автор статті.
Лідерам опозиції час зрозуміти, що віртуальні й парламентські методи політичної боротьби не дадуть їм шансів перемогти режим Януковича, переконує «Український тиждень». За потреби Партія регіонів може найняти більшу кількість мітингувальників на вулицях, а також забезпечити потрібну телевізійну картинку і присутність своєї версії подій в інформаційному просторі. В парламенті зібрати ситуативну більшість, залучивши на свій бік комуністів чи позафракційних, владі також значно легше. Нарешті, Банкова має цілковитий контроль над держінститутами, від яких залежить «правовий» розвиток держави. За таких умов в опозиції залишаються два можливі шляхи діяльності, переконує тижневик, – або перетворитися на весільних генералів без армії, покликаних ілюструвати «багатобарвність політичного спектру демократичної України» у Верховній Раді для Заходу, або нарешті розпочати формування реальних армій: розгортати мережу місцевих організацій і нарощувати партійний актив, що перебуватиме в повсякденному тісному контакті із суспільством. Стаття називається – «Генерали без армії. Опозиції час працювати з масами».
Сьогодні в Україні бізнесмени і навіть олігархи змушені вирішувати, якому з двох провідних бізнес-конгломератів вони поступляться своїми активами. Нині, як стверджує тижневик «Коментарі», впливові групи збираються навколо найзаможнішого українця Ріната Ахметова і в середовищі президентського оточення. Втім, як зауважує видання, цей невеликий, але все ж вибір є не у всіх. Адже, скажімо, Ріната Ахметова цікавлять не всі компанії. Більше з проблемами заможних українців видання знайомить у статті «Черга до Ахметова» та «У кого просять захисту олігархи».
Як вкрасти мільйон і кому в Україні жити добре? Відповідь, як пише тижневик «Кореспондент», проста – тому, хто має доступ до державних фінансів і може, нічого не віддаючи, направити їх у власну кишеню, оминаючи контрольні органи. Дорога, прокладена без асфальту, пенсії, виплачені померлим, сади, посаджені без дерев, ремонт нового котла, віртуальне вбивство щурів. «Кореспондент» пропонує енциклопедію крадіжок бюджетних коштів.
Лідерам опозиції час зрозуміти, що віртуальні й парламентські методи політичної боротьби не дадуть їм шансів перемогти режим Януковича, переконує «Український тиждень». За потреби Партія регіонів може найняти більшу кількість мітингувальників на вулицях, а також забезпечити потрібну телевізійну картинку і присутність своєї версії подій в інформаційному просторі. В парламенті зібрати ситуативну більшість, залучивши на свій бік комуністів чи позафракційних, владі також значно легше. Нарешті, Банкова має цілковитий контроль над держінститутами, від яких залежить «правовий» розвиток держави. За таких умов в опозиції залишаються два можливі шляхи діяльності, переконує тижневик, – або перетворитися на весільних генералів без армії, покликаних ілюструвати «багатобарвність політичного спектру демократичної України» у Верховній Раді для Заходу, або нарешті розпочати формування реальних армій: розгортати мережу місцевих організацій і нарощувати партійний актив, що перебуватиме в повсякденному тісному контакті із суспільством. Стаття називається – «Генерали без армії. Опозиції час працювати з масами».
Сьогодні в Україні бізнесмени і навіть олігархи змушені вирішувати, якому з двох провідних бізнес-конгломератів вони поступляться своїми активами. Нині, як стверджує тижневик «Коментарі», впливові групи збираються навколо найзаможнішого українця Ріната Ахметова і в середовищі президентського оточення. Втім, як зауважує видання, цей невеликий, але все ж вибір є не у всіх. Адже, скажімо, Ріната Ахметова цікавлять не всі компанії. Більше з проблемами заможних українців видання знайомить у статті «Черга до Ахметова» та «У кого просять захисту олігархи».
Як вкрасти мільйон і кому в Україні жити добре? Відповідь, як пише тижневик «Кореспондент», проста – тому, хто має доступ до державних фінансів і може, нічого не віддаючи, направити їх у власну кишеню, оминаючи контрольні органи. Дорога, прокладена без асфальту, пенсії, виплачені померлим, сади, посаджені без дерев, ремонт нового котла, віртуальне вбивство щурів. «Кореспондент» пропонує енциклопедію крадіжок бюджетних коштів.
