Доступність посилання

logo-print
06 грудня 2016, Київ 20:25
Київ – Створити широку мережу перекладачів Східної та Центральної Європи намагаються організатори перекладацького проекту TransStar Europe. Його почали у шести європейських державах. Для перекладачів-початківців з України, Польщі, Німеччини, Чехії, Словенії та Хорватії проведуть майстер-класи, а для широкої публіки – літературні читання. Натхненники проекту переконані, що він важливий із точки зору як культури, так й історії.

Проект TransStar Europe розрахований на два роки. Його ініціатором стала Клаудія Дате, що переклала німецькою твори Сергія Жадана, Тані Малярчук, Софії Андрухович та інших. Вона розповідає, що кілька років тому подібні майстерні для перекладачів проводив Тюбінгенський університет, однак лише в Німеччині. Тепер географію вирішили розширити: перекладачі працюватимуть і урізних містах, і у різних мовних групах.

Справа в тому, каже Клаудія Дате, що такі мови, як українська, в Німеччині вивчити дуже складно – немає носіїв. Тому перекладачами стають люди, що спершу приїздять працювати. Так, наприклад, австрійський славіст Алоїс Вольдан вивчав історію Галичини, а потім захопився українською літературою. Щодо Клаудії Дате, то в Україну вона потрапила як лекторка німецької служби академічного обміну.

Коли я починала перекладати, то відчувала ментальну схожість – Дате

Критики зауважують, що європейські видавництва воліють видавати українські книжки переважно у серіях перекладної літератури з рідкісних мов. Однак Клаудія Дате переконана, що принаймні німецькомовному читачеві буде цікаво ширше познайомитися із українськими авторами. Її переклад «Солодкої Дарусі» Марії Матіос нещодавно презентували на Лейпцизькому книжковому ярмарку. Цей текст важливий з точки зору історії, каже перекладач.

«Коли я тільки починала перекладати – це були вірші Сергія Жадана – я відчувала певну ментальну схожість. Із Матіос, звісно, такого не було, але у неї є багато моментів, про які, мені здається, важливо знати кожному німецькому читачеві – це різні епізоди історії Буковини, наприклад, література Буковини, зрозуміло, презентована в Німеччині не так погано,бо там було багато німецькомовних авторів, й досі є певна ностальгія за тією літературою. Матіос, тим часом, показує зовсім іншу картину», – каже Клаудія Дате.

Перекладачка зауважує, що українська література за кордоном представлена переважно сучасними письменниками, а от перекладів творів українських письменників 20-го століття бракує: твори Хвильового, Зерова, Тютюнника та інших сьогодні в Європі практично ніхто не видає.

Йдеться про бажання ділитися захватом – перекладач

Юрко Прохасько, один із учасників проекту TransStar Europe, перекладає з німецької та польської і переклад вважає різновидом літературної творчості. Із німецькомовними авторами, зокрема австрійськими, його поєднує власна історія: рід Юрка Прохаська походить з Австро-Угорщини. Однак для нього в перекладі найголовніше навіть не це.

«В моєму випадку було б дуже легко сказати, що є простір спільної історії, традицій. Але насправді Роберта Музіля я вперше прочитав російською мовою, коли мені було п'ятнадцять, і це було велике потрясіння. Я зрозумів, що це так, як треба писати взагалі», – розповідає перекладач.

Йозефа Рота – ще одного австрійського класика – Юрко Прохасько почав перекладати, як він сам каже, із почуття кривди і бажання виправити несправедливість.

«Тому що він наш, але його забули і замовчують, і мені хотілося його повернути. Але, коли я почав заглиблюватися у переклад, я зрозумів, що це не головне. Головне те, що він – великий автор світової літератури. Цей приклад засвідчує, що є безліч причин, чому люди починають писати, і так само є безліч причин, чому люди починають перекладати, а також чому вони продовжують це робити. І ці причини зазвичай дуже різняться. Тут йдеться не про спокушання читача, а про бажання ділитися захватом», – каже він.

Юрко Прохасько вважає, що переклад визначає межі порозуміння між різними культурами.

Гра слів і авторське его

У проекті також візьмуть участь Дзвінка Матіяш та Юрій Іздрик, які є водночас перекладачами і письменниками. Дзвінка Матіяш розповідає, що в її випадку пише одна людина, а перекладає – зовсім інша.

«Я роблю це відповідально і дисципліновано. Але, коли я перекладаю поезію, в мене з’являється відчуття, що текстове полотно в одній мові можна подати в один спосіб, а в іншій мові вже зовсім інші рядки будуть помітніші та яскравіші. І тому часом переклад може бути ліпшим. В деяких перекладах моя рідна мова дає можливість щось обіграти краще. Але бувають і невдачі. Коли я хочу зберегти якусь форму, гру слів, нюанси поетики, то мені доводиться чимось поступатися», – розповідає вона.

Що ж до Юрія Іздрика, то йому авторське его перекладати заважає. «І заважає до такої міри, що бажання переписувати і авторизувати буває настільки гострим і сильним, що я думаю: «Навіщо з такими муками переписувати чуже, якщо можна цей час віддати на створення свого?» – каже він.

У рамках проекту TransStar Europe твори Дзвінки Матіяш та Юрія Іздрика також будуть перекладені німецькою.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG