Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 09:13

Хворі в Україні приречені на жебрацтво, муки і смерть?


Через недофінансування медичної галузі цього року кілька тисяч важкохворих українців можуть померти, через відсутність ліків сотні тисяч живуть у муках, зазначає голова Всеукраїнської ради захисту прав та безпеки пацієнтів Віктор Сердюк. Хворі в Україні змушені бути жебраками і сподіватись на допомогу інших небайдужих людей, щоб мати право на життя. Про це також свідчить історія однієї львів’янки, з якою спілкувалося Радіо Свобода.

Взяти у руки склянку чи ложку, зробити кілька кроків – для 35-річної львів’янки Ольги Королевич надзусилля. Почистити помаранчу деформованими пальцями рук вона не може. Із п’ятирічного віку Ольга страждає на невиліковну хворобу – ревматоїдний артрит і поліартрит. У неї або ж болить усе тіло і вона терпить, або ж дуже болить, і тоді вона кричить. Жінка не знає, як живеться на світі без відчуття болю. Вона, по суті, ув’язнена у власному тілі. Хвороба вразила руки і ноги. Пересуватись без ортезів (апаратів на нижні кінцівки) жінка не може, але вони роблять рани на ногах.

Я не знаю, що таке бігти, присісти. Це біль неймовірний.
«По сходах ходити для мене проблема, а ми мешкаємо на четвертому поверсі. Я не знаю, що таке бігти, присісти. Це біль неймовірний. Без гормонів уже не можу просто, вони не допомагають, але підтримують, – говорить Ольга Королевич. – У школу ходила до сьомого класу, потім уже вдома займалась зі вчителями. Бувало, лежиш і не можеш встати, хочеш пити і мусиш просити допомоги. Але знаю, що потрібно зранку встати, доглянути квіти, опікуватись племінницями. Спершу молилась, щоб до першого класу відправити її, а тепер – до випускного… прошу Бога».

Операція полегшить біль

Олине захоплення – вирощування квітів і вишивання, чого навчилась від бабусі. Своїми деформованими пальцями Оля вишиває дуже тонко, акуратно, маленькими хрестиками, кожен з яких дається їй через фізичний біль. Більшість вишивок дарує, але дещо навіть продала. Бо отримує півтори тисячі гривень соціальної допомоги за інвалідністю, тисяча гривень іде на купівлю ліків.

Попри те, що хвороба невиліковна, з нею живуть, а біль у ногах може полегшити лише операція – необхідно замінити колінні суглоби на штучні імпланти. Найдешевші дві операції коштують 120 тисяч гривень. Рідні, друзі, незнайомі люди зібрали для Олі 90 тисяч. Залишилось ще 30 тисяч, щоб подарувати жінці життя без болю.

Думала, ну хто мені дасть, кожен і так ледь виживає. Не сподівалась, що люди відгукнуться.
«Думала, ну хто мені дасть, кожен і так ледь виживає і має для себе. Я не сподівалась, що люди відгукнуться. Важко моїй родині усю суму зібрати, живу з мамою, яка на пенсії, батько помер, коли мені було 12 років, є ще сестра, у неї двоє дітей, яких потрібно ставити на ноги. Йдеш у лікарню – все мусиш мати своє, від горнятка, ліків, шприців, за все треба платити. Зверталась у департамент охорони здоров’я – грошей нема, у відділ соціального захисту, то сказали, що після операції, може, компенсують 400 гривень», – каже жінка.

У департаменті охорони здоров’я Львівської облдержадміністрації повідомили Радіо Свобода, що державної програми для лікування дорослих хворих на артрит немає. Львівська облрада ухвалила програму «Забезпечення дітей-інвалідів області життєво необхідними медпрепаратами та виробами медичного призначення на 2012-2016 роки», а це менше ніж 6 мільйонів гривень.

Держава фінансує медицину наполовину

Водночас в Україні понад 120 тисяч людей хворіють артритом і поліартритом. Дороговартісне лікування повертає людей до життя, зауважує голова Всеукраїнської ради захисту прав та безпеки пацієнтів Віктор Сердюк, але вони живуть і вмирають у страшних муках. Експерт наголошує, що держава не дбає про важкохворих людей, попри те, що Україна підписала документ «Європейська соціальна хартія» і зобов’язана виконувати цю хартію.

«Тому потрібно збільшувати видатки на медицину. А тоді можна вимагати від системи, чи добре вона працює, чи ні. Люди не звертаються у лікарню, бо їх ніхто там не чекає, або ж порожній стіл – і більш нічого немає, лише прилад для вимірювання тиску. При бюджеті 53 мільярди гривень (ця сума включає видатки на Міністерство охорони здоров’я, зарплату медпрацівникам, закупівлю обладнання, ремонт медзакладів – ред.) – це лише половина від потреби. Надано 19% коштів від потреби на галузь медицини», – говорить фахівець.

Відтак українцям нічого не залишається, як допомагати один одному при важкій недузі. Але, каже Віктор Сердюк, самі пацієнти мають вимагати у держави збільшення фінансування на медицину, так як це робить чимало громадських активістів, вимагаючи, для прикладу, відремонтувати дороги чи збудувати притулок для бездомних людей.

**********
Якщо хтось виявить бажання, то може допомогти Ользі Королевич:

Ощадбанк
ТВБВ 10013/0307
МФО – 325796
ЗКПО – 09325703
Р/р – 373949289004
Рахунок – д/з 55856
(для Олі Королевич)

Телефон Олі Королевич: 097-586-92-03
Електронна скринька: korolevuch_mary@mail.ru
  • 16x9 Image

    Галина Терещук

    В ефірі Радіо Свобода з 2000 року. Закінчила факультет журналістики Львівського національного університету імені Франка. Має досвід роботи на телебаченні і в газеті.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG