Доступність посилання

ТОП новини

«Влада розглядає вчителів як адміністративний ресурс» – парламентар


Львів – Лише кожен п’ятий українець вважає престижною професію вчителя, згідно з соціологічними опитуваннями. Серед молодих людей ця професія не є популярною через низьку зарплату, неповагу суспільства і влади до вчителя, застарілу матеріально-технічну базу у школах, до того ж працювати з дітьми – нервово виснажливо. Як працюється українському вчителеві? Які вимоги до цієї професії і чи можна сподіватись на освічену націю з нинішнім рівнем учителів?


Десять років тому львівські вчителі піднялись на масові акції протесту і навіть вдалися до тижневого страйку. Вони вимагали належної оплати праці, прирівняти їхню зарплату до середньої у промисловості, доплати на оздоровлення. Тоді комунальні послуги були вищими від учительської зарплати. Освітяни продемонстрували владі, що здатні на радикальні кроки.

Оплата праці українського вчителя сьогодні від 1300 до 4500 гривень. Мінімально заробляють молоді освітяни, а найбільше – зі стажем 25-30 років, а це доплата за вислугу літ, класне керівництво, завідування кабінетом, перевірку зошитів, річна премія за сумлінну працю, допомога на оздоровлення. Ставка – 18 годин уроків на тиждень. Адміністрація школи вирішує, скільки кому годин надати додатково, за які більша й оплата. Відтак вчителі стають заручниками ситуації, тобто залежні від волі дирекції, перебувають під адміністративним тиском. Тому не почуваються незалежними й вільними, а, швидше, є заляканими.

Понад 70% українців, за даними соціологічних опитувань, вважають професію вчителя в Україні непрестижною, бо вона не дає можливості нормального матеріального забезпечення. Лише 12% школярів хотіли б обрати професію вчителя. Молодь, а особливо чоловіків, школа не приваблює. 90% вчительського колективу в Україні становлять жінки. Всі перелічені тенденції у школі тривожні, наголошує експерт з освіти, голова Конфедерації вільних профспілок Львівщини Андрій Соколов.

«Жіноцтво домінує у школі, тому що чоловіки таку роботу не витримають, низька оплата і нервова робота. А відсутність чоловічого ядра перетворило школу у те, чим вона є на сьогодні. Щоб поважати якусь професію, потрібно, щоб самі працівники поважали свою роботу і були солідарні, каже експерт. – У школах панує не почуття вчительської солідарності, а містечковість, дріб’язковість, поділ на прихильників і неприхильників адміністрації. Нині у вчителі йдуть усі, хто може вчитись, у вчительське середовище перенеслись не високодуховні речі, а люди з побуту, дріб’язкові. Вчителем бути почесно чи непочесно, гадаю, що звичайно. Однак це дуже і дуже важлива професія».

Освіченість нації погіршуватиметься

До 1939 року у кожному галицькому селі найшанованішими людьми були вчитель і священик, високоосвічені люди, з інтелігентних родин. Нині через відсутність мотивації талановита молодь не здобуває педагогічну освіту, і цю нішу зайняли люди пересічні. Відтак освіченість нації при посередніх учительських кадрах погіршуватиметься з кожним роком, прогнозують експерти.

Нині спостерігається старіння педагогічних кадрів, а професія вчителя на ринку праці не престижна, наголошує народний депутат від «Фронту змін», освітянин Лілія Гриневич. І вважає, що не можна говорити ні про які реформи в освіті, поки не відновлено нормальний статус вчителя.

«Зараз влада розглядає вчителів як адміністративний ресурс. Деколи надаючи їм різноманітні функції, не притаманні їхній професії. Якщо вчитель буде постійно низькооплачуваний і весь свій вільний час замість того, щоб підвищувати заробіток, шукатиме додатковий заробіток, у селі змушений працювати в полі, садити і продавати городину, то ми не матимемо належної освіти в державі», – зауважує політик.

Держава підштовхує до корупції

Система освіти недофінансовується, держава виділяє кошти лише на зарплату вчителям і комунальні послуги, а на закупівлю методично-технічного обладнання і ремонт приміщення грошей немає. Лише батьки є спільниками освітян, оскільки зацікавлені, щоб діти вчились у належних умовах, говорить Ліля Гриневич. Як правило, батьки ініціюють проведення ремонту у класі чи купівлю парт, техніки, штор. Коли кошти нецільово використовуються і вимагаються в дітей, то це зловживання.

«Проблема полягає у тому, що ці збори коштів і їх видатки непрозорі і вимушені. І це найголовніша проблема, коли з батьків вимагають кошти, а батьки, в силу заробітків, не можуть дати коштів, здійснюється тиск на батьків і дітей, а це
неприпустимо. Хронічне дофінансування освіти приводить до виправдання, що система освіти бере гроші у батьків», – зауважила депутат.

Без офіційних рахунків і реального контролю потрібно заборонити збір коштів, вважає Андрій Соколов.Суми не мають називатись, а батьки повинні виходити зі своїх можливостей і бажання допомогти школі. Бо в іншому випадку це не лише вияви корупції, але й породження суперечностей між дітьми з бідних і заможніших родин.

Для справжнього вчителя важливі знання і розвиток дітей

Для вчителя початкових класів львівської СШ № 28 із 25-літнім стажем Маріанни Кінаш ніякої різниці немає, з якої родини походить дитина, бо кожному школяреві приділяє однаково багато уваги. Тому батьки просяться у її клас. Вчитель дотримується думки, що батьки на батьківських зборах повинні самі вирішувати питання про придбання якихось матеріалів чи предметів, необхідних для навчання їхнім дітям і самі купувати. Працювати у школі дуже відповідально, а водночас і важко, бо постійно відбуваються зміни у навчальній програмі, а ще діти стали складнішими, а тому потребують особливої уваги і підходу.

«Якщо щось стається, то завжди чомусь звинувачується вчитель, а потрібна співпраця між вчителем і батьками, щоб отримати позитивний результат у вихованні дитини. Дитина виховується не лише у школі, вона ж сюди приходить з сім’ї, тому важливе розуміння поміж освітянами і батьками», – каже Маріанна Кінаш.

Наприкінці 80-х професія вчителя в Україні почала втрачати свою престижність. Чимало освітян виїхали на заробітки за кордон, щоб утримувати свої родини. Однак більшість залишились працювати в Україні, бо не уявляли свого життя без школи і дітей.
  • Зображення 16x9

    Галина Терещук

    В ефірі Радіо Свобода – з 2000 року. Закінчила факультет журналістики Львівського національного університету імені Франка. Маю досвід роботи на телебаченні і в газеті.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

ФОТО ТА ВІДЕО

XS
SM
MD
LG