Доступність посилання

11 грудня 2016, Київ 02:45
Є такий фільм – «Тупий і ще тупіший». Здається, його назва – про наших політиків.

Колись у газеті «Post-Поступ», яку редагує Юрко Винничук, існувала моя улюблена рубрика «П’єдестал глупоти». У ній редактор обирав п’ятьох українців, які впродовж останнього місяця шокували країну своїми висловами, вчинками чи «мудростями». Переважно, і це зрозуміло, у такий рейтинг потрапляли політики. Зараз «П’єдесталу глупоти» вже нема, і якщо раніше я думав, що це через передбачуваність результатів (щомісяця там виблискували одні й ті ж обличчя – Чечетов, Колесніченко, Герман, Богословська та подібна нечисть), то зараз певен, що рубрику закрили з іншої причини. Бо вона просто переросла свій звичний односторінковий формат – глупоти навколо побільшало, тож у наші дні такий «П’єдестал» слід видавати окремою книжкою. У трьох томах. Щомісяця.

Українська дійсність і українська політика зокрема почали нагадувати біг наввипередки. Хто кого переплюне, хто більше пообіцяє і хто більше зможе збрехати. Верховна Рада як віддзеркалення суспільства стала чимось схожою на Олімпійські ігри з їхнім девізом Citius, Altius, Fortius! («Швидше, вище, сильніше!»). Тільки от змагаються парламентарі не у благородстві чи загартованості, а в банальному неприхованому глупстві.

Виною цьому – радикалізація суспільства, яка завжди оголює найгірше в людях. Перебір відчувається у всьому: від розмірів і розкоші «Межигір’я» – до катастрофічного стану доріг. У всьому ми вийшли за рамки золотої середини, за межі терпимості й здорового глузду. Здавалось би, куріння дуже шкідливе для здоров’я, український народ вимирає і щороку скорочується кількість населення, тож варто розпочати антитютюнову кампанію. Але ні – ми так не вміємо, якщо взялися за щось, то вже по-козацьки, шаблею вгатити, щоб аж голова покотилася. В Австрії чи Польщі ви спокійно знайдете ресторан чи кафе, де вам дозволять курити. Не заважаючи при цьому іншим відвідувачам, звісно. Україна ж гнала і перегнала Європу – дивлячись на нашу заборону куріння якийсь молодий австрієць міг би з жахом сказати: «Ви що, женете?!»

Так само із залізничними квитками, які знову стали у нас іменними. Яка хвора голова придумала таке? Для чого, чи є хоч один аргумент «за» таке чергове «покращення»? Де ще квитки на потяги іменні? Чи в зв’язку з підвищенням цін квиток скоро коштуватиме стільки, що людина проїдеться «хюндаєм» – і квиток у сервант, щоб гості бачили статус і заможність? Хто б не вигадав це ново- старовведення, думаю, що ця людина сидить в одному кабінеті з інтелектуалом, який пропонував збирати 15% податку з обміняної валюти.

Але це ще квіточки. Якби й далі існувала рубрика «П’єдестал глупоти», то заслужену корону отримав би народний депутат Журавський. Так, той самий, який прославився законом про наклеп. І той самий, на якого нечесні журналісти зводили наклеп, буцімто ця «совість нації» має проблеми з алкоголем, має супердорогу квартиру, але якому мораль дозволяє брати й матеріальну допомогу в держави. Отож цей винятково моральний народний депутат, якого бачать переважно на світських тусовках у компанії моделей і переможниць конкурсів краси, подав законопроект про заборону абортів. Припекло, мабуть. Народне горе і від’ємний демографічний приріст, звісно ж.

Якщо вже такі «моральні авторитети», як Журавський, починають розповідати, кому як жити і кому від кого народжувати, то моральність зведено до банального фарсу. Такі ревні православні і високоморальні діячі, якими хочуть здаватися наші політики, сприяють хіба поширенню атеїзму. І діють з висоти своєї талановитості, простими, як двері, методами: заборонити. Все, що можна, заборонити.

Так от, я хоч і не суб’єкт законодавчої ініціативи, таки маю пропозицію: хай хтось введе мораторій на заборони. Простіше кажучи, заборонить заборони. Безкоштовно віддаю цю блискучу заборонну ідею депутату Журавському – вона стане доречним діамантом до його корони.

Андрій Любка – письменник

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
  • 16x9 Image

    Андрій Любка

    Андрій Любка – український поет, прозаїк, есеїст. Автор книжки оповідань та трьох збірок віршів, лауреат літературних премій «Дебют» та «Київські лаври». Твори перекладені на понад десять мов, окремими книжками виходили в Австрії та Польщі. Живе в Києві.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG