Доступність посилання

03 грудня 2016, Київ 18:02
Львів – Вивчення власного родоводу – нині популярна річ в Україні. В окремих обласних архівах навіть відкрили курси, на яких історики та архівісти навчають людей створювати своє генеалогічне дерево. Такі заняття мають і школярі в багатьох школах Львівщини. Чому люди шукають власне коріння? Чи змінює це їхнє уявлення про історію? З чого розпочати дослідження власного родоводу аж до сьомого коліна?

Хтось малює генеалогічне дерево, а хтось відтворює своє походження у вигляді якихось геометричних форм. На Гуцульщині та Волині зауважила у багатьох сільських хатах великі рами і під склом десятки фотографій від старих чорно-білих вже збляклих від часу і до кольорових. Маленьких діток беруть на руки і показують фотографії, розповідаючи про прадідусів, бабусь і прапрародичів.

Родовід Чорновусів

Ще у дитинстві архітектору і археологу Володимирові Чорновусу стало дуже цікаво, ким були його родичі, звідки походить його прізвище, непритаманне галичанам. І саме від діда дізнався багато, що і залишилось у пам’яті.

Треба знати, щоб синові розповісти, а він своїм дітям
«Це була дитяча цікавість спершу. Дідо розповів, що ми були всі, як тоді казали, «інджинірами», займались млинарством. А йому його дід сказав, що вони прийшли з-над Дунаю. Це те, що запам’ятав і вже з віком збирав інформацію. Я натрапив на карту 1829 року міста Яблунева, де були позначені єдині кам’яні споруди, млин і будинок Миколая Чорновуса. Розмовляв з істориками і цікавився Наддунайською січчю, але архівів практично немає. Це дійсно козацьке прізвище, походить з Черкащини і в’яжеться з тим, що частина козаків в Україну і частина пішла в Галичину. Чи в мене змінилось ставлення до історії? Просто треба знати, щоб синові розповісти, а він своїм дітям», – зауважив Володимир Чорновус, галичанин козацького роду.

Найпростіше шукати шляхетське коріння

Хтось копирсаючись у власному роді може розчаруватись і виявити, що насправді селянського походження, а хтось несподівано відкриє для себе шляхетське коріння. Історія української шляхти сягає Київської Русі. Найпростіше шукати свій родовід тим, хто аристократичного походження, бо є чимало добре збережених матеріалів в архівах. Сотні генеалогічних таблиць, переважно шляхетних родин, зберігається у Львівському історичному архіві, Тарнавських, Дідушицьких, Третерів, Яблуновських. Багато документів є і в історичному архіві у Києві.

Історія 20 українських родів, серед них Воробкевичів, Бандери, Курбаса, Тарнавських, Крушельницьких, описана у чотиритомному виданні «Просвіти».

У львівських архівах, якщо родичі мали шляхетське коріння, можна дослідити свій рід навіть до ХV століття, розповідає представник Українського геральдичного товариства Іван Сварник, який досліджував родоводи.

Зберігаються так звані гродські і земські книги, судові
«У центральному історичному архіві зберігаються так звані гродські і земські книги, судові, це шляхетські суди, які були започатковані у 1420–1430 роках і вся шляхта зверталась до судів у різних справах, складала заповіти отримували королівські привілеї. Вся ця документація є», – каже Сварник.

Сталін вбивав за генеалогію

Назагал у минулі століття генеалогічні дослідження не були популярні в Україні, наголошує дослідник, бо своїм походженням цікавились переважно інтелектуали, еліта, аристократія, ті, хто пишався своїми давніми предками, які були заслуженими людьми. Власне коріння досліджували українські культурні діячі і священики, тобто освічене населення.

Радянська влада робила все, щоб люди забули свій рід, зневажали минуле і своїх предків, щоб слідували, як у тій пісні «мій адрес не дім і не вулиця, мій адрес – Радянський Союз». Чимало українців боялись визнавати своє походження, радше воліли забути минуле, часто змінювали прізвища, щоб залишитись живими чи зробити кар’єру. Донині десь на підсвідомому рівні в українців залишився той страх.

«Генеалогічне дослідження стало модним у роки розпаду Радянського Союзу, коли відновився інтерес до власної історії, до історії своєї країни», – зауважує Іван Сварник.

Генеалогія вимагає знань

Дослідженням генеалогії в Україні займаються архіви, приватні центри та інститути. Це справа прибуткова і щоби створити генеалогічне дерево – це може коштувати від 300 і більше доларів. Інколи, щоби дослідити історію одного роду, потрібно працювати у багатьох архівах і навіть в інших країнах. Однак самому працювати в читальних залах архівів можна безкоштовно.

Збільшилась кількість дослідників власного роду або ж люди працюють за довіреністю
«Збільшилась кількість дослідників власного роду або ж люди працюють за довіреністю. Якщо замовляєте довідку з генеалогічного дослідження в архіві, то ця послуга платна. Якщо ж хочете вивчати самостійно свій рід, то це безкоштовно, потрібно прийти в архів і працювати у читальному залі. Але користувачі, які працюють над генеалогією, повинні мати елементарні знання з генеалогії, знати, що дає документ, а ще бажане елементарне знання мов, латини, німецької, польської», – наголошує науковець Центрального державного історичного архіву України у Львові Ігор Смольський.

Дослідження генеалогії допомагає людини краще зрозуміти історію через призму життя її предків, вчить пошануванню старших людей. А той, хто знає своє коріння і розуміє минуле, сам змінюється.
  • 16x9 Image

    Галина Терещук

    В ефірі Радіо Свобода з 2000 року. Закінчила факультет журналістики Львівського національного університету імені Франка. Має досвід роботи на телебаченні і в газеті.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG