Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 13:14

(Рубрика «Точка зору»)

Минає 5 років, як Україна стала членом Світової організації торгівлі (СОТ). 10 квітня 2008 року Верховна Рада України ратифікувала Протокол про приєднання України до Марракеської угоди про створення Світової організації торгівлі (підписано в Женеві 5 лютого 2008 року). Протокол про вступ України до СОТ набув чинності 16 травня 2008 року. Тобто 16 травня 2008 року Україна стала членом Світової організації торгівлі. Сам процес приєднання України до системи ГАТТ/СОТ почався 30.11.1993, коли до Секретаріату ГАТТ було направлено офіційну заяву уряду про намір країни приєднатися до ГАТТ.

СОТ сьогодні − це 157 країн світу, понад 97% обсягу світової торгівлі, понад 90% світового ВВП і понад 85% населення світу. 27 держав мають у СОТ статус спостерігача і знаходяться на різних етапах процесу вступу. Із країн СНД до СОТ увійшли Вірменія, Грузія, Киргизстан, Молдова, Росія і Україна.

Економічна доцільність чи політична вигода?

Сьогодні, через п’ять років після вступу, звучать багато скептичних оцінок щодо правильності вибраного шляху і поспішності рішень. Для тих, хто до цього часу сумнівається в доцільності вступу України до СОТ, нагадаю: Світова організація торгівлі – це, в першу чергу, правова та інституціональна основа міжнародних багатосторонніх торговельних відносин, основними функціями якої є нагляд за виконанням домовленостей, що є невід’ємною частиною Угоди про створення СОТ; забезпечення швидкого та ефективного вирішення торговельних суперечок між країнами-членами; оцінка їхнього торговельного потенціалу; співробітництво з іншими міжнародними організаціями та надання технічної допомоги державам, що розвиваються, найменш розвиненим та країнам із перехідною економікою.

І саме СОТ є організацією, яка формує правила торговельно-економічної, інвестиційної, податкової, митної гри на глобальному рівні і суттєво впливає на умови економічного співробітництва в рамках регіональних угруповань.

Без членства в СОТ Україна не змогла б розпочати переговори щодо зони вільної торгівлі (ЗВТ) із Європейським союзом та іншими міжнародними організаціями. Членство в СОТ, як передумова інтеграції до ЄС, виходить з того, що сьогодні левова частка співробітництва між країнами відбувається на торговельно-економічному рівні. Крім того, для європейської сторони статус України як члена СОТ є базовим критерієм відповідності її економіки міжнародним стандартам бізнесу, торгівлі та інвестицій, що є, так би мовити, фільтром, через який необхідно пройти, щоб довести свою готовність підтримувати ділові відносини з європейськими партнерами за зрозумілими їм правилами.

За експертними оцінками, кумулятивний вплив для галузей національної економіки від вступу України до СОТ повинен мати позитивний характер. У частині законодавчого забезпечення процесу вступу України до СОТ Верховною Радою України протягом 2005–2008 років ухвалено близько 60 законів (22 – 2006 року та 11 – 2007-го). Ухвалені закони врегульовують такі сфери, як інтелектуальна власність, мито на сільськогосподарську продукцію, страхова та банківська діяльність, імпорт автомобілів, оподаткування сільськогосподарських підприємств, а також різноманітні митні питання тощо. Повний перелік зобов’язань України міститься у звіті Робочої групи з розгляду заявки України про вступ до СОТ та підписаних двосторонніх протоколах.

Разом з тим вступ до СОТ – це не одномоментне свято. СОТ – це форум для постійних переговорів. Це клопітка робота експертів, торговельно-економічних комісій та аналітичних центрів. Це свого роду торговельна дипломатія, яка на жаль, в Україні відсутня.

Однак, якщо говорити відверто, переговорний процес щодо вступу йшов 15 років. При всіх урядах і останніх трьох президентах. Голосували за ратифікацію Протоколу про вступ також більше ніж 400 депутатів.

Разом з тим треба визнати, що Україною не були в повній мірі вжиті заходи для того, щоб уникнути можливих негативних наслідків приєднання до СОТ. Всього не можна було передбачити відразу. Але СОТ має відповідні механізми для виправлення ситуації, що, на погляд країни-члена СОТ, загрожує її національним та торговельно-економічним інтересам. Крім того, Україна не скористалась в повній мірі, уже як член СОТ, правом участі в переговорному процесі щодо вступу Росії до СОТ. Від цих переговорів можна також було мати відповідні вигоди.

Вступ до СОТ є вкрай суттєвим фактором формування привабливого іміджу України на міжнародній арені, що насамперед впливає на становлення ділового середовища як для національних, так й іноземних компаній, а також на її економічний розвиток. Недискримінація, передбачуваність, прозорість процедур та рівноправна торгівля – основні вимоги і в той самий час переваги СОТ, які ведуть до підвищення якості управління як приватними, так і державними підприємствами, а також значно зменшують можливості для корупційних дій на всіх рівнях.

Переваги і преференції

Із моменту вступу України до СОТ вона отримала переваги щодо одержання режиму найбільшого сприяння в торговельному просторі всіх країн-членів СОТ, тобто одночасне покращення умов торгівлі із більш ніж 150 країнами; зменшення тарифних і нетарифних обмежень доступу українських товарів на товарні ринки країн-членів СОТ; отримання можливості захисту інтересів українських виробників, згідно з процедурою розгляду торговельних спорів Світової організації торгівлі; набуття офіційного статусу переговорного процесу зі створення зони вільної торгівлі з ЄС; скасування квот на експорт української продукції металургії до ЄС; доступ до дешевших комплектувальних, устаткування і сировини; забезпечення недискримінаційного транзиту товарів та послуг.

Наслідки вступу України до СОТ мають специфічну форму для окремих секторів, що визначається структурою виробництва в них, а також вихідним рівнем його захищеності. Тому різні варіанти економічної політики мають більший або менший вплив на різні сектори. Наприклад, зменшення тарифів буде вигідним для секторів, які були відносно незахищеними або мали велику частку проміжного попиту (а тому виграють від зниження цін на фактори виробництва). Покращення доступу до ринків є сприятливим для експортно орієнтованих секторів, що стикаються зі значними торговельними обмеженнями на зовнішніх ринках.

Звичайно, криза вносить свої корективи в економічні розклади. Разом з тим, серед усіх галузей промисловості членство України в СОТ є найбільш корисним для металургійної та хімічної промисловостей. Для цих галузей найбільше значення матимуть покращення доступу до ринку, а також реформа тарифів і, відповідно, краща доступність обладнання та матеріалів.

Іншими галузями промисловості, в яких збільшиться випуск продукції, є виробництво коксу та видобування неенергетичних матеріалів. Зростання випуску в кожному з цих секторів може перевищити 10%. За винятком готельного та ресторанного бізнесу, який, безумовно, виграв від реформи тарифів і, відповідно, здешевлення продукції харчової промисловості, сектор послуг демонструє помірне зростання сукупного випуску. В цьому секторі найбільше зростають обсяги послуг зв’язку, де випуск росте за рахунок зниження бар’єрів для прямих іноземних інвестицій.

Зростання сукупного випуску тісно пов’язане з впливом на зайнятість населення. Підвищення попиту як на кваліфіковану, так і некваліфіковану робочу силу було найбільшим у хімічній промисловості та металургії.

Слід зазначити, що протягом 2005–2008 років Верховною Радою України ухвалено низку законів України, спрямованих на приведення рівня митно-тарифного захисту у відповідність до вимог СОТ. Із ухваленням цих законів рівень лібералізації доступу до ринків України вже сьогодні більше ніж на 90% відповідає рівню зобов’язань, взятих у рамках переговорного процесу щодо вступу України до СОТ. Тобто українська економіка фактично працює за правилами цієї організації.

Вступ до СОТ призвів до суттєвого збільшення частки оподаткованого імпорту в загальному обсязі імпорту (на початку 2005 року питома вага оподаткованого імпорту в його загальному обсязі становила близько 30%). Крім того, слід врахувати, що держава втрачала значні кошти внаслідок штучного заниження митної вартості. Звідси можна стверджувати, що зниження митного тарифу не повинно мати негативних наслідків при відсутності корупції та правильному адмініструванні.

Слід також враховувати і той факт, що в Україні тарифом обкладається лише 31% імпортних товарів, за енергоносії та поставки товарів у рамках угод вільної торгівлі мито не сплачується, тобто вступ до СОТ вплинув тільки на цю частку.

Збільшення сплати мита та надходжень до бюджету відбувається за рахунок легалізації контрабандних імпортних потоків. Таким чином, сьогодні митно-тарифна політика відповідає вимогам членства України в СОТ, при цьому вона є виваженою та направленою як на лібералізацію зовнішньої торгівлі та легалізацію тіньових потоків імпорту, так і на захист національного товаровиробника, а також легалізацію торгівлі та збільшення надходжень до Державного бюджету.

Є над чим працювати

Звичайно, при вступі до СОТ очікувався можливий негативний вплив вступу на вітчизняну економіку. Поряд із низкою переваг існують певні ризики від приєднання України до СОТ, а саме – загострення конкуренції на внутрішньому ринку та необхідність впровадження нових норм безпеки та якості продукції.

Запровадження правил СОТ у сфері стандартизації та сертифікації потребує суттєвих витрат для розроблення та впровадження нових інститутів і механізмів здійснення таких процедур. Значна частина витрат, пов’язаних із переходом до нових стандартів, припадає на вітчизняних виробників.

Слід зазначити, що угоди СОТ не встановлюють вимог щодо якості товарів, які реалізуються на внутрішньому ринку. Це залишається компетенцією урядів. Однак від експортерів країни можуть вимагати підтвердження відповідності характеристик продукції міжнародним стандартам якості та безпеки. Тому необхідність дотримання міжнародних норм у цих сферах існує об’єктивно, незалежно від рішення про вступ до СОТ, оскільки є передумовою підвищення конкурентоспроможності виробників як на внутрішніх, так і на зовнішніх ринках.

Згідно з тарифними зобов’язаннями України, які є невід’ємною частиною Протоколу про вступ України до СОТ, зміна ставок ввізного мита відбулася як на продовольчі, так і на промислові групи товарів.

Попередня діюча середньозважена тарифна ставка по всій номенклатурі становить 7,02% (сільське господарство – 18,19 та промисловість – 6,11%). Після вступу до СОТ, відповідно до зв’язаних рівнів, по всій номенклатурі вона дорівнює 5,09% (сільське господарство – 10,0, промисловість – 4,77%). Середньоарифметична діюча тарифна ставка по всій номенклатурі становить 6,51% (сільське господарство – 13,84, промисловість – 4,40%). Після вступу до СОТ, відповідно до зв’язаних рівнів, по всій номенклатурі ці показники дорівнюватимуть 6,28% (сільське господарство – 11,16, промисловість – 4,85%).

Потрібна дієва політика модернізації економіки

У цілому, за експертними оцінками, вступ України до СОТ повинен був зумовити додаткове підвищення добробуту населення та динаміки зростання ВВП. Але криза 2008–2009 років багато в чому підірвала ці можливості.

Значною мірою економіка України вже в період 2005–2008 років функціонувала в умовах СОТ, оскільки секторальні зобов’язання, взяті в рамках переговорів, в основному відповідали чинному законодавству. Кумулятивний вплив вступу України до СОТ на галузі національної економіки, за експертними оцінками, має позитивний характер.

Поряд із лібералізацію торговельного режиму та відкриття своїх ринків для імпортної продукції угодами СОТ передбачено розгалужений механізм захисту внутрішнього ринку, який ми використовуємо недостатньо. Професійне використання зазначених інструментів захисту гарантовано мало посилити позиції України у міжнародній торгівлі. Але після відставки уряду, в якому я працював, ця робота була фактично припинена.

Для того, щоб говорити про вплив чи шкоду від вступу України до СОТ, треба розуміти і бачити внутрішню структуру економіки України, політичні та бізнесові інтереси правлячих кіл. Багато говорять про реформи і модернізацію, але незацікавленості в них немає. Реформи – це зміна структури економіки, ліквідація сировинної орієнтації експорту, а значить, і надприбутків олігархів. Саме тому слід зазначити, що головні позитивні ефекти слід пов’язувати з дією додаткових стимулів для проведення необхідних внутрішніх реформ.

Впровадження цивілізованих умов конкуренції і прозорого правового поля мало стимулювати загальне прискорення структурних реформ і створити стимули для підвищення конкурентоспроможності, для інновацій. Підвищення прозорості державної політики, усунення значної кількості персональних преференцій сприятиме звільненню торгівлі від адміністративного тиску та водночас усуне потребу надмірного лобіювання корпоративних інтересів у парламенті та уряді. І це є важливою передумовою для ефективнішої боротьби з корупцією.

Водночас практичний досвід багатьох країн світу, які нині є членами СОТ, особливо країн, що розвиваються, вказує на те, що більшість потенційно можливих позитивних наслідків для країни, її виробників не реалізується автоматично, а є результатом розумної політики, яка створює потенціал для використання таких можливостей. Саме тому сьогодні в рамках СОТ одним із найуживаніших термінів став capacity building, тобто створення потенціалу використання можливостей.

Для того, щоб оптимально використати потенційні переваги від членства в СОТ, слід чітко усвідомлювати, які саме існують обмеження у використанні переваг членства в міжнародній торговій системі. Переваги вільного доступу на ринки, які надасть членство в СОТ, більшою мірою стосуються ринків із переважно ціновою конкуренцією, тобто ринків сировинної продукції і стандартизованих масових готових виробів. Вони значно меншою мірою стосуються високотехнологічних виробів, що постачаються переважно в рамках замкнутих систем обороту ТНК та мінімально піддаються впливу лібералізаційних заходів СОТ.

Отже, якщо Україна покладається лише на дію ефектів торговельної лібералізації, то ще тривалий час вона ще буде утримуватися у сфері низькотехнологічного експорту з низькими рівнями прибутків, що стримуватиме темпи внутрішніх реформ. Тобто ми постаємо перед необхідністю використання більш широкого арсеналу заходів економічної політики, які б, зокрема, впливали в напрямі прискорення інновацій у секторах потенційних конкурентних переваг української економіки, створення умов для формування потужних українських ТНК, здатних до конкуренції в глобальному економічному середовищі.

Можливість нарощування обсягів продажу українських товарів і послуг на зарубіжних ринках може стримуватися несумісністю сучасної товарної структури експорту України зі структурою світової торгівлі.

Отже, без структурної адаптації до пріоритетів світової економіки, формування з цією метою адекватної інноваційної та інвестиційної стратегії нам годі й думати про використання переваг міжнародної торгової системи – будь-якої, чи то СОТ, чи то Митного союзу.

Богдан Данилишин – академік НАН України

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG