Доступність посилання

logo-print
08 грудня 2016, Київ 02:54
Рим – На теренах старої Європи найкорумпованішими демократіями вважаються Греція й Італія. Не дивно, що саме ці країни особливо драматично переживають наслідки економічної кризи 2008 року. Італійську реальність пригнічує ще й феномен мафії. За останні роки вона посилила вплив на економіку країни і є однією з причин неспроможності її економічного розвитку. Попри помітні успіхи у боротьбі з організованою злочинністю, про викорінення мафії годі говорити. Основна перешкода, на думку дослідників феномену, полягає в культурному аспекті та особливості менталітету самих італійців.

На тлі економічної стагнації, найгіршої в Італії з часів Другої світової війни, злочинні угруповання посилюють свої позиції. Мафія вважається найприбутковішим підприємством і найбільшим банкіром країни. За підрахунками фахівців групи SOS Impresa, котра захищає інтереси малих підприємців, лише у сфері дрібного бізнесу мафія отримує прибутки на суму 100 мільярдів євро. Це становить 7 відсотків від італійського ВВП.

За рік обіг фінансів кримінальних угруповань сягає 140 мільярдів євро. А готівкових грошей у мафії налічується 65 мільярдів євро, що нині не до кишені будь-якому банкові. Цей брудний капітал генерує тіньовий ринок країни.

На півдні Італії, що вважається колискою мафіозної діяльності, з-поміж чотирьох великих угруповань – «коза ностра» на Сицилії, «каморра» в регіоні Кампанія, «сакра корона уніта» в області Апулія – найпотужнішою стала «ндранґета» в регіоні Калабрія.

На конференції, присвяченій питанням організованої злочинності, суддя обласного суду Калабрії Мікеле Престіпіно повідомив: «У районі міста Реджо-ді-Калабрія, яке вважається мозковим центром «ндранґети», діють приблизно 140 мафіозних груп, з якими співпрацюють тисячі й тисячі суб’єктів, котрі вважаються членами того чи іншого клану».

«Якщо взяти до уваги густоту криміналу в цій зоні, тобто співвідношення між числом населення і кількістю мафіозі, то вона утричі більша, ніж на Сицилії, ніж в Кампанії, і в тринадцять разів вища, ніж в області Апулія. «Ндранґета» – одна з небагатьох кримінальних організацій світового масштабу, котра володіє грошовою готівкою настільки, що може утримувати будь-яку державу», – розповів він.

Колонізація півночі

За останнє десятиліття мафії півдня, як кажуть експерти, колонізували і столицю, і північ країни. Тільки там це називається «мафія білих комірців». Нечисті на руку ділки з вищою освітою добре знають закони, а ще краще знають, як їх обійти. Іхній провідний бізнес – відмивання брудних грошей через банки, що сконцентровані у промислово розвинених областях півночі Італії. Мафіозі також часто кредитують дрібних підприємців під великі відсотки, адже в час кризи кредиту від банку не допросишся.

Шантаж і рекет з боку мафіозі поставили на коліна добру частину малого й середнього бізнесу. А саме завдяки сімейному підприємництву у післявоєнні десятиліття народився відомий у світі бренд Made in Italy. За даними групи SOS Impresa, жертвами втручання мафії у бізнес є понад мільйон активних підприємців, тобто п’ята частина від їхньої загальної кількості.

«За нашими спостереженнями, відбулася певна еволюція ланки мафія-підприємство-ринки. Раніше підприємства були більше пасивними суб’єктами діяльності мафії: хочеш вести бізнес – плати 200 євро на тиждень. Згодом мафія прочала вкладати інвестиції у підприємницьку діяльність. Нині маємо інший етап, коли кримінальні структури контролюють уже ринки», – зауважує президент групи SOS Impresa Ліно Буза.

Згідно зі звітом асоціації підприємців Confesercenti, мережа злочинних угруповань повністю контролює ринок азартних ігор, сферу утилізації відходів, особливо токсичних, будівельний сектор та ринок сільгосп- і морепродуктів. Останнім часом мафія міцно пустила мацаки і в сферу охорони здоров’я (адміністрування приватних клінік, діагностичних центрів і будинків притулку для літніх людей), у спорт, особливо футбол, та в автотранспорт і логістику.

Мафіозі – політичні посередники

Оскільки мафія – не лише економічний, а й політико-культурний феномен в Італії, то очевидно, що кримінальні суб’єкти проникають і до керівних органів влади на місцях. У верхах вони не просто розпоряджаються державними фінансами, а й присвоюють їх собі. Мафіозі дають чиновникам хабарі, щоб отримати доступ до управління, скажімо, громадським транспортом міста.

«Мафіозі традиційно виконують роль політичного посередництва та регулювання. А це, у свою чергу, відображається на адмініструванні певної території і можливості вибирати політичних акторів», – зауважує Рокко Шарроне, професор-соціолог Туринського університету.

Минулого року італійський уряд змушений був розпустити обласну раду міста Реджо-ді-Калабрія через зв’язки посадовців з мафією. Люди сумнівної репутації проникають і до парламенту країни. Колишній сенатор Марчелло Дель’Утрі, соратник Сільвіо Берлусконі, був засуджений до 7 років позбавлення волі через контакти із сицилійською мафією. Однак він і досі на волі, бо користується депутатською недоторканністю.

Боротися з мафією складно

За останні роки італійські правоохоронці досягли значних успіхів у боротьбі з мафіозними організаціями. Арештовують тисячі злочинців, знищують матеріальну базу кланів та підривають зв’язки між ними. Однак більшість знавців феномену визнає, що боротися з мафією в Італії надзвичайно складно.

Автор кількох книжок про мафію, викладач Нью-Йоркського університету Марк Ґалеотті вважає, що боротьба з організованою злочинністю приносить результати, коли діють відповідні закони, коли в цьому серйозно зацікавлена політична еліта, і найголовніше, коли народ вимагає від політиків зайнятися приборканням злочинності.

«В Італії дуже довго люди не звертали на це уваги. Лише після того, як загинули два дуже відомі і популярні слідчі, Фальконе та Борселіно у 1992 році, люди обурилися і змусили своїх політиків діяти проти власних корумпованих інтересів. Лише тоді почалася серйозна боротьба зі злочинністю. Це був тільки початок, процес є дуже довгий, Італія ще далека від його закінчення», – зауважив в інтерв’ю Радіо Свобода Марк Ґалеотті.

По суті, справа не стільки в тому, що бракує відповідних законів, що італійське правосуддя дуже повільне й малоефективне. Найголовніша перешкода, вважають експерти, – це спосіб мислення і ставлення громадян до мафії та нелегальної діяльності взагалі.

Питання моралі

В італійському суспільстві превалює радше мораль особистого успіху, аніж колективного добробуту. Якщо хтось, скажімо, заборгував державі гарненьку суму податків і йому зійшло це з рук, то годі сподіватися на осуд громадськості. Такого хитруна будуть виправдовувати, бо податки в країні дійсно високі, і добре тому, кому вдається уникати такої сплати.

А хто ж наважується заявляти про злочини, то на таких вже дивляться скоса. Показовий приклад: підприємець, котрий заявив у поліцію про втручання мафіозних кланів у проект спорудження автостради Салерно-Реджо-Калабрія і завдяки його заяві арештували 60 осіб, вже не зможе працювати у цій області. Щоб продовжувати роботу, він має переїхати в інший регіон. А що думають про нього колеги? Кажуть, що він невдаха, не треба було заявляти в поліцію, бо тепер не може працювати.

«Колективна думка – це є проблемою. Чому б не почати думати, щоб бізнесменам, які заявляють про злочини, пропонувати спрощені шляхи, відкритіше поле для діяльності», – пропонує Ліно Буза, президент асоціації SOS Impresa.

Майже щомісяця у великих містах, навіть містечках Італії відбуваються антимафіозні заходи з метою не лише згадати жертв рекету і поборів, а й збудити громадську думку активніше протистояти організованій злочинності. У південних областях жвавішає рух підприємців, які відмовляються платити мафіозі данину. Навіть у школах проводять так звані уроки законності. Юному поколінню італійців розповідають про шкоду, якої завдає мафія, і намагаються виховувати почуття відповідальності перед законом.

Просвітницька антимафіозна кампанія поширена переважно на півдні Італії, де історично мафія була сурогатним замінником держави. Сила мафії полягала не в залякуванні людей, а навпаки, в народному схваленні й консенсусі з боку населення. Адже мафіозі сприяли людям у працевлаштуванні, захищали жителів від дрібних крадіїв, словом, допомагали там, де держава була відсутня. Деякі сицилійці й донині переконані, що державні органи влади діють недостатньо ефективно, тому й згадують із ностальгією часи, коли «коза ностра» була міцнішою. Мовляв, порядку було більше.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG