Доступність посилання

08 грудня 2016, Київ 08:18
Прага – До Праги завітала Оксана Забужко. Цього разу її візит пов’язаний із презентацією «Музею покинутих секретів» – книжки, яка вийшла в перекладі на чеську мову. На зустріч з українською письменницею прийшло особливо багато чехів, які цікавляться не тільки сучасною українською літературою, а передусім українською історією, тим її періодом, який і на чеських землях тривалий час був табу.

– Вітаємо Вас із презентацією «Музею покинутих секретів» чеською мовою, ми раді, що книжка вийшла. У зв’язку з появою цієї книжки в Чехії хотіла б запитати, чому так повільно «розсекречується» українська історія?

– Я думаю, що тут є багато причин, забагато є до «розсекречення», і замало до роблення. Багато є того, що треба розсекретити, і замало роботящих умів і роботящих рук, тому що насправді за всім тим, що у нас нагромадилося непероговореного за 20 століття, я думаю, що кільком поколінням, не покладаючи рук, працювати і працювати.

– Один із «розсекречених» секретів зараз в Україні – це Норильське повстання, його ювілей ми відзначаємо в травні. Що мали ці люди-повстанці таке радикально відмінне, що змогли себе протиставити мільйонам інших ув’язнених в гулагах і стати над ними?

Українці не наважуються першими озвучувати якісь свої внески у світову історію. Але це зробили російські історики ще кілька років тому
– Власне, ці люди і є моїми героями, умовно кажучи, тобто це саме те покоління, яке мене цікавило, покоління Адріана першого в романі, того Адріана, котрий загинув, і ті, котрі не загинули, ті, котрі пішли в ГУЛАГ. Власне, вони і підірвали його зсередини. Норильське повстання було частиною тої самої революції в ГУЛАГу, яка була організована, і відомі дати, починаючи від 1948 року, від першого повстання в Красноярську.

Зрештою, і Солженіцин про це пише, що це починалось з «бандеровских этапов». Є люди, які принесли в організацію ті самі методи боротьби, які вони вживали в підпіллі, вони принесли їх в ГУЛАГ. Вони підірвали ГУЛАГ ізсередини, і те, що вже сьогодні російські історики говорять, що це першими були українці. Українці не наважуються першими озвучувати якісь свої внески у світову історію. Але це зробили російські історики ще кілька років тому.

Я це читала, що по суті те, що Хрущов розв’язав ГУЛАГ в 1956 році, це та знаменита промова на 20-му з’їзді й рішення якось розпустити табори – це аж ніяк не було доброю волею чи простим актом лібералізації, адже з Хрущова не був ніякий ліберал. Він дуже добре розумів, що там відбувається, він розумів, що ГУЛАГ, який клекотів, втримати уже не можна було. Так що УПА зробила свій внесок не тільки в українську історію.

– Говорять, що історію пишуть переможці. Яку історію пише провладна більшість сьогодні в Україні?

Вже 22 роки українська влада не пише ніякої історії
– Ніякої історії сьогодні українська влада не пише, вже 20 років, про що Ви говорите! Провладна більшість чи провладна меншість – вже 22 роки українська влада не пише ніякої історії. Вона паює те, що вона отримала від УРСР і до того, що якась історія лишиться після них і що напишуть про них, вони ще навіть не додумалися. Це є абсолютно за межею, це з різних потоків зовсім, з різного дискурсу, з різних інформаційних космосів.

– Але все ж ці два з половиною роки увійдуть до історії, вони будуть оцінені чи то періодом занепаду чи навпаки – часом підйому. Як би Ви це назвали?

– Як їх назвати? Я б їх ще не формулювала. Ну такої, я б сказала, часом постщербиччини, тільки за тією самою логікою, що історія повторюється двічі: один раз, як трагедія, другий раз як фарс. Оце така фарсова, ніби реваншовано фарсова постщербиччина з поправкою на всі історичні зміни і координати, і так далі, в якомусь такому полегшеному варіанті в порівнянні з тим, чим була реальна щербиччина 70-80-х років. Але моделі ті ж, і я не думаю, що ці люди залишать по собі свою історію.

– А чи може статись таке, що Польща буде межувати вже не з Україною, а з Євразійським союзом?

До кінця нинішнього десятиліття відбудуться дуже великі зміни в нашій частині світу. Варто відстежувати, що відбувається на ринку енергоносіїв, тому що саме це вирішує майбутнє Росії, це вирішує вплив Росії в регіоні і в цілій Європі
– Не схоже на те. Я думаю, що найближчі роки, до кінця нинішнього десятиліття, і про це вже говорю років п’ять, що до кінця нинішнього десятиліття, я думаю, відбудуться дуже великі зміни в нашій частині світу. І пов’язане це буде не в останню чергу із зміною глобальної політики у стосунку до енергоносіїв, із енергетичною революцією. В принципі, що насправді сьогодні цікаво і що справді варто відстежувати – варто відстежувати, що відбувається на ринку енергоносіїв, тому що саме це вирішує майбутнє Росії, це вирішує вплив Росії в регіоні і в цілій Європі.

– А чи саме у зв’язку з цим створюється Євразійський союз?

– Тут багато різного роду сюжетів і далеко не всі ми можемо обговорювати в рамках коротко інтерв’ю і далеко не всі з них взагалі обговорюються публічно, і дуже мало з них обговорюється в Україні. Але який Євразійський союз, про що ви говорите! Це ще питання, чи Україні він загрожує!

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG