Доступність посилання

02 грудня 2016, Київ 21:59

(Рубрика «Точка зору»)

Самоорганізація українського суспільства – це не тільки можливість припинення тотального розграбування України «донецькими», але і шанс змінити саму систему реалізації влади, яка перейшла у спадок українцям від комуністичних радянських часів.

Адже після ймовірної заборони режимом «януковичів» мітингів, зборів і мирних зібрань, зоною вільною від тиску «донецької» влади може залишитися лише світова павутина. Але чи здатна громадська активність українців перейти з інтернету в реальне життя?

В Україні форма громадянської активності і непокори диктаторському режиму «януковичів» за допомогою інтернету, зокрема, блогосфери та соціальних мереж, поступово знаходить свої контури і характерні риси.

В інтернеті є ті, хто формують громадську думку, хто критикує дії влади, хто пропонує свої рішення болючих політичних і соціальних проблем. Інтернет в Україні стає якісним інструментом суспільства, який доносить до влади вимоги, очікування і проблеми українських громадян.

Також інтернет стає незамінним джерелом інформації про те, що думають громадяни. Українці не мовчать, і режим змушений тим чи іншим чином реагувати на це «немовчання».

Якщо судити за змістом блогів і соціальних мереж, доступних для українців, то зараз все більше переважають матеріали, які слугують політичному і соціальному пробудженню українського суспільства і сприяють формуванню критичної громадської думки, щодо дій неукраїнської влади в Україні.

Ґрунтуючись на цьому, можна зробити припущення, що в Україні нарешті почалося становлення громадянського суспільства (хоча поки що в інтернеті), ініціативи якого повинні вийти з режиму онлайн в офлайн.

В Україні визріває протестний інтернет-рух

Власне, протидія узурпації «донецькими» влади в Україні цілком може розпочатися з інтернету і перерости у масовий протестний рух української «Солідарності». У цьому сенсі інтернет цілком здатен послужити якісним інструментом для вирішення нагальних проблем українського суспільства.

Активність у соціальних мережах може стати хорошим доповненням до активності поза інтернет-мережею. Активізм базується на таких речах, як мотивація і відданість справі. Особливість активності українців у соціальних мережах в тому, що обговорення важливих тем поки що не переростає в активні дії. Однак, нині явно на часі те, що політичні дискусії повинні визріти до наступного рівня – рівня дій.

Наразі дискусії в інтернеті стають все більш актуальними. Досить пробігтися поглядом по форумах найбільш популярних українських політичних видань, щоб переконатися, режим настільки боїться правдивого критичного слова, що підрядив для контрпропаганди проплачених «форумістів», кожний з яких закріплений за якимось із конкретних сайтів чи групою інтернет-видань.

А оскільки коментарі читачів чітко відображають позицію українського суспільства, то «форумісти», котрі працюють на «януковичів», своїми постами намагаються викривити та спотворити громадську думку, роблячи вигляд, що частина українського суспільства беззастережно підтримує режим «донецьких».

У тоталітарних державах інформацію і на телебаченні намагаються дозувати, препарувати й подавати у тому прилизаному вигляді, який подобається владі. Щось подібне ми бачимо сьогодні і в Україні, де практика замовчування, спотворення, фільтрування інформації за критеріями політичної «доцільності» стала загальноприйнятою. У цьому Україна останнім часом уподібнилася до решти недемократичних країн світу.

Однак керівництву недемократичних країн у своєму прагненні контролювати інформаційний простір доводиться стикатися з стрімким поширенням альтернативної, «небажаної» інформації в інтернеті, особливо на блогах.

Блоги стають різновидом ЗМІ

Доносячи до суспільства інформацію, яку влада воліла б замовчувати, українські блогери створюють можливості для тиску на владу, впливаючи таким чином на політичні події, а також демонструють зріз громадської думки щодо непопулярних рішень. Їх намагаються судити, викликати на співбесіди до правоохоронних органів і спецслужб, але перекрити шлях поширенню оперативної й достовірної інформації все одно не вдається.

Нині блогери в Україні мають унікальну можливість спонукати суспільство до громадського обговорення найактуальніших проблем і викликів, надати йому імпульс для розширення прав і можливостей, доносити до нього нові ідеї, факти й коментарі.

За багатьма головними параметрами блоги стають повноцінним різновидом ЗМІ. Часто вони перевершують традиційні медіа в оперативності й повноті подання інформації, а отже мають більше шансів бути почутими.

Можна сказати, що своєю масовою присутністю на інформаційному полі українські блогери змінюють не лише його структуру, але й саму журналістику, змушуючи медійників працювати оперативніше. Адже дедалі частіше інформація про важливу подію з’являється в блогах за лічені хвилини, тимчасом як традиційним медіа потрібно значно більше часу.

У часи донецької окупації в Україні традиційні засоби масової інформації не можуть вважатись адекватним дзеркалом подій у державі. Контрольовані олігархами провладні ЗМІ грішать повною відсутністю чуття міри. Створюючи «світлий образ» Януковича та його команди, вони, неспроможні обмежити свій підлабузницький порив, і часто змальовують їх у гротескному аж до смішного вигляді, що може хіба що зашкодити владі.

Тим часом блогосфера малює значно правдивішу картину того шляху, яким веде українців Партія регіонів. Вона спонукає українців різного віку, соціального стану та професії до діалогу, групового осмислення подій та мозкового штурму, поширення інформації за межами віртуального простору. Саме незалежні блоги перешкоджають соціуму підсісти на голку дезінформації й напівправди, що свідомо запускається владою, і перешкоджають провладним ЗМІ домінувати в інформаційному просторі.

Українські блогери демонструють нову якість незаангажованої, відповідальної громадянської журналістики, яка здатна не лише спровокувати дискусію в суспільстві, але й постачати його фактами й думками, яких воно не може отримати з інших джерел. Цілісність, об’єктивність і достовірність оприлюдненої інформації є їхньою великою перевагою. Водночас блоги відкривають для своїх читачів нові контакти, професійні можливості, джерела інформації, себто соціалізують їх.

Свобода слова та вільне поширення інформації – наріжний камінь вільного суспільства, а насильницьке згортання свободи слова – прямий шлях до олігархічної диктатури. Бо табу, накладене на правду, порушує конституційні права українців.

Загроза для тоталітаризму по-донецьки

Очевидно, що за умов стрімкого згортання залишків демократії в Україні, блогери стають дедалі більшою загрозою для тоталітаризму по-донецьки. Адже для більшості українців свобода слова є важливою цінністю, й усвідомлюючи, що влада намагається присвоїти собі право препарувати, дозувати й приховувати від громадськості достовірну інформацію, вони шукатимуть способів обійти ці перепони на шляху до правди.

Сьогоднішнє українське політичне життя виглядає карикатурою на демократію, тому, відкрито оприлюднюючи інформацію про реальну ситуацію в Україні, блогери становлять небезпеку для антидемократичного керівництва країни.

Якщо контрольовані режимом «януковичів» ЗМІ замовчують інформацію про політичну кланово-олігархічну корупцію, намагаючись приховати від суспільства те, що насправді коїться в державі, то громадяни-репортери здатні пробити кругову оборону влади. І розвиваючи блогосферу в Україні, громадськість прискорює реальний перехід Української держави до громадянського суспільства.

Можна сказати, що технології ХХІ століття дають українцям шанс захистити свою свободу та права. Захищаючи права інших, громадянин захищає й свої. Бо за часів інформаційного суспільства клавіатура комп’ютера стає сильнішою за крицю меча. І сьогодні інтернет і блогери – це природні вороги диктаторів, тиранів і деспотів.

Адже у той час, коли підпорядковані режиму «януковичів» засоби масової інформації намагаються посіяти в Україні відверту дезінформацію, соціальні медіа служать каталізатором революційної активності мас. Формуючи при цьому суспільну думку, допомагаючи мобілізувати інтернет-громаду на протидію маніпуляціям з інформацією і на боротьбу з політичною, економічною і соціальною дискримінацією українців.

І якщо в 60-80-і роки ХХ століття каталізатором інакомислення стали західні радіостанції, котрі проривали блокаду дезінформації і відвертої брехні в тоталітарному СРСР, то в нинішній Україні подібну функцію цілком успішно виконує інтернет.

Адже інакомислячих сьогодні в Україні набагато більше, ніж прихильників диктатури «донецьких», а негнучке маніпулювання державних ЗМІ громадською думкою призводить лише до протилежних результатів.

Саме в сучасному репресивному середовищі починає визрівати загальнонаціональна українська інформаційна платформа, яка формує інформаційне самовираження. І якщо «януковичам» вдалося «придушити» частину незалежних ЗМІ, перешкоджаючи політичним опонентам поширювати свої ідеї, погляди і бачення поточної ситуації в Україні, то соціальні медіа фактично зводять усі ці надзусилля нанівець. Оскільки в інтернет-просторі викорінити плюралізм думок і ідей неможливо.

На нинішньому етапі історичного розвитку Української держави в українців є великі шанси самоорганізуватися завдяки інтернету. Адже світова інформаційна павутина роз’їдає стан страху, котрий насаджується в Україні «донецькими».

Таким чином можна зробити висновок: самоорганізація українців завдяки інтернету виглядає цілком можливою. Оскільки блоги і соціальні мережі не лише пробивають інформаційну «залізну завісу», а й ефективно зламують штучні соціально-політичні бар’єри, які блокували можливість різним соціальним прошаркам українського суспільства знайти порозуміння між собою.

Віктор Каспрук – незалежний політолог

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
  • 16x9 Image

    Віктор Каспрук

    Віктор Каспрук – політолог, журналіст-міжнародник, публіцист. Закінчив Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського. Працював завідувачем відділу політики в газеті В’ячеслава Чорновола «Час-Time». Автор понад 2300 статей. Спеціалізується на висвітленні проблем України, Росії, Білорусі, Близького Сходу, арабського світу, Латинської Америки та Південно-Східної Азії.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG