Київ – Смерть у київському СІЗО хлопця, що лікувався від наркозалежності, належно не розслідується, переконана його мати Міла Демко. За її словами, синові не надавали замінної терапії, що могло послужити причиною загибелі. У пенітенціарній службі стверджують, що діяли за лікарським приписом. За фактом смерті затриманого порушили кримінальну справу. Однак, як зауважують правозахисники, випадків відмови допомогти таким пацієнтам значно більше.
26-річний Сергій Демко помер у слідчому ізоляторі в Києві наприкінці березня цього року, за офіційною версією – від серцевої недостатності. Однак його мати вважає, що смерть могла стати наслідком ненадання хлопцю замінної терапії: Сергій лікувався від наркозалежності.
«Ми поговорили зі слідчим, що він – на терапії, але той ніяк не відреагував. І 12 березня викликали машину і відвезли його в СІЗО, а 26-го він помер. Поки мій син перебував у СІЗО, його тільки один раз відвезли на цю терапію», – розповідає жінка.
Людина, що проходить замінну терапію, застосовує наркотичний засіб у такій дозі, щоб це не впливало на свідомість хворого, але знімало больовий синдром. Такий хворий повинен вживати препарат щодня, інакше він зазнає фізичних страждань. Для можливості надання допомоги таким людям ухвалили міжвідомчий наказ про порядок взаємодії установ охорони здоров’я, органів внутрішніх справ та пенітенціарної служби. Вплив цього документа не поширюється на виправні колонії, однак у СІЗО повинні були діяти відповідно до нього.
Персонал СІЗО діяв за приписом нарколога – Печенога
Наразі за фактом смерті Сергія Демка у слідчому ізоляторі відкрито кримінальне провадження. У пенітенціарній службі, однак, зауважують, що виконували припис нарколога.
«Листи були написані стосовно замінної підтримувальної терапії, на консультацію його вивозили, нарколог його проконсультував і дав рекомендації. Персонал виконав свої обов’язки. А те, що не було відпрацьовано механізм, то це недоліки цього наказу», – зазначає заступник начальника департаменту охорони здоров’я та медико-санітарного забезпечення Державної пенітенціарної служби України Ігор Печенога.
На його думку, найголовнішим і найскладнішим моментом на сьогодні є порядок передачі затриманого до лікарні, де він може отримати допомогу, і повернення до слідчих ізоляторів.
Від абстинентного синдрому зазвичай не помирають, випадок Сергія Демка швидше говорить про те, що йому взагалі ніяк не допомагали, зауважив у коментарі Радіо Свобода директор Інституту досліджень політики суспільного здоров’я Сергій Дворяк. Хоча, за його словами, наказ дійсно не виконують: він говорить навіть про тиск на затриманих, аби ті відмовлялись від лікування самі.
На думку експерта, замість зобов’язувати міліцію доставляти хворого до нарколога краще було б продумати механізм, щоб до місць несвободи потрапляли лікарі і доставлялись ліки.
«Простіше привезти таблетку людині, а не людину до таблетки. Таблетку хоча б не потрібно охороняти», – вважає Дворяк.
За інформацією Харківської правозахисної групи, станом на цей рік в Україні замінну терапію отримує понад 7 з половиною тисяч пацієнтів, кожен п’ятий з них мав досвід затримання правоохоронцями. Випадки смерті таких затриманих раніше не фіксувалися. За останні п’ять місяців правозахисники отримали 167 звернень представників вразливих груп, яким було відмовлено у доступі до медичної допомоги.
26-річний Сергій Демко помер у слідчому ізоляторі в Києві наприкінці березня цього року, за офіційною версією – від серцевої недостатності. Однак його мати вважає, що смерть могла стати наслідком ненадання хлопцю замінної терапії: Сергій лікувався від наркозалежності.
«Ми поговорили зі слідчим, що він – на терапії, але той ніяк не відреагував. І 12 березня викликали машину і відвезли його в СІЗО, а 26-го він помер. Поки мій син перебував у СІЗО, його тільки один раз відвезли на цю терапію», – розповідає жінка.
Людина, що проходить замінну терапію, застосовує наркотичний засіб у такій дозі, щоб це не впливало на свідомість хворого, але знімало больовий синдром. Такий хворий повинен вживати препарат щодня, інакше він зазнає фізичних страждань. Для можливості надання допомоги таким людям ухвалили міжвідомчий наказ про порядок взаємодії установ охорони здоров’я, органів внутрішніх справ та пенітенціарної служби. Вплив цього документа не поширюється на виправні колонії, однак у СІЗО повинні були діяти відповідно до нього.
Персонал СІЗО діяв за приписом нарколога – Печенога
Наразі за фактом смерті Сергія Демка у слідчому ізоляторі відкрито кримінальне провадження. У пенітенціарній службі, однак, зауважують, що виконували припис нарколога.
«Листи були написані стосовно замінної підтримувальної терапії, на консультацію його вивозили, нарколог його проконсультував і дав рекомендації. Персонал виконав свої обов’язки. А те, що не було відпрацьовано механізм, то це недоліки цього наказу», – зазначає заступник начальника департаменту охорони здоров’я та медико-санітарного забезпечення Державної пенітенціарної служби України Ігор Печенога.
На його думку, найголовнішим і найскладнішим моментом на сьогодні є порядок передачі затриманого до лікарні, де він може отримати допомогу, і повернення до слідчих ізоляторів.
Від абстинентного синдрому зазвичай не помирають, випадок Сергія Демка швидше говорить про те, що йому взагалі ніяк не допомагали, зауважив у коментарі Радіо Свобода директор Інституту досліджень політики суспільного здоров’я Сергій Дворяк. Хоча, за його словами, наказ дійсно не виконують: він говорить навіть про тиск на затриманих, аби ті відмовлялись від лікування самі.
На думку експерта, замість зобов’язувати міліцію доставляти хворого до нарколога краще було б продумати механізм, щоб до місць несвободи потрапляли лікарі і доставлялись ліки.
Простіше привезти таблетку людині, а не людину до таблеткиСергій Дворяк
За інформацією Харківської правозахисної групи, станом на цей рік в Україні замінну терапію отримує понад 7 з половиною тисяч пацієнтів, кожен п’ятий з них мав досвід затримання правоохоронцями. Випадки смерті таких затриманих раніше не фіксувалися. За останні п’ять місяців правозахисники отримали 167 звернень представників вразливих груп, яким було відмовлено у доступі до медичної допомоги.
