Доступність посилання

07 грудня 2016, Київ 18:23

Павло Шеремет (Рубрика «Точка зору»)

Для людини, яка народилася і виросла в Білорусі, яка сформувалася як журналіст у Білорусі, переїзд в Україну обертається культурним шоком. Неможливо в двох словах пояснити, чим Україна відрізняється від Білорусі і чим схожа. Все-таки це дуже різні держави, дуже по-різному організовані суспільства, дуже різні політичні традиції.

Спільні риси, зрозуміло, є, оскільки всі ми вийшли з радянської імперії. Білоруса в Україні може шокувати те, що держава там дуже слабка, білорус звик до того, що все, або майже все, в його житті залежить від органів місцевої влади, від ЖЕКу, нарешті, від президента – від установки супутникової антени на даху будинку до роботи і навіть особистого життя. Білорус, потрапляючи в Україну, іноді губиться і навіть дратується, коли бачить цю свободу.

Однак ця слабкість держави не означає, що люди в Україні живуть гірше, ніж у Білорусі – навіть навпаки. Для білоруса, який звик пов’язувати своє благополуччя з державою, дивно, що держава в Україні слабкіша, але люди переважно багатші, ніж у Білорусі.

«Свободи в Україні на порядок більше»

Щодо політичної ситуації, то свободи в Україні на порядок більше, ніж у Білорусі. Те ж саме стосується і журналістики – можливостей самореалізації в Україні набагато більше. І це стосується не тільки політичної журналістики, а й тих, хто пише про культуру, про шоу-бізнес. В Україні шоу-бізнес є, в Білорусі – ні. Як і політика.

Тому, якщо раніше можна було зустріти багато білорусів у Москві, то зараз багато білоруських журналістів влаштувалися в Києві – білоруси в теле- і радіоефірі. І в кожному великому телевізійному музичному проекті білоруси якщо не перемагають, то обов’язково входять до трійки фіналістів.

Зрозуміло, Україна – демократична країна, а якщо точніше, українська влада – демократична. Вона більш легітимна, ніж білоруська, бо порушення і фальсифікації під час будь-яких виборів в Україні незрівнянно менші, ніж у Білорусі. У Білорусі виборів просто немає, від президентських до місцевих. В Україні вони збереглися, і перемога Януковича ні в кого не викликає сумнівів. У парламенті в партії влади немає конституційної більшості, там присутні кілька реально опозиційних партій.

Судний день президентських виборів

Хоча ситуація в Україні загострюється, і це пов’язано з перспективою президентських виборів 2015 року. Для Януковича ці вибори дуже важливі, якщо він їх програє, великі шанси на те, що він поміняється місцями з Юлією Тимошенко. Справа тут навіть не в ньому особисто, а в «колективному Януковичі». Поразка нинішнього президента призведе до колосального перерозподілу власності, і тому оточення Януковича буде боротися за його перемогу не на життя, а на смерть.

Політтехнологи тут намагаються розіграти карту партії «Свобода», щоб Янукович міг говорити, що якщо не я, то до влади прийдуть націоналісти і в країні буде громадянська війна. До речі, дуже схоже на Лукашенка, який багато років використовував жупел «Народного фронту».

«Ми, білоруси, в душі теж європейці»

Українське суспільство більше орієнтоване на Європу, ніж білоруське. Для українців майже нема питання вибору між Європою і Росією – вони орієнтовані на Євросоюз, і не тільки культурно, ідеологічно, а й економічно, що не можна сказати про Білорусь. Ми, білоруси, в душі, зрозуміло, теж європейці, але погляди багатьох із нас звернені на Москву в очікуванні постійної економічної допомоги.

Росія тисне на Україну, щоб втягнути її в Митний союз, але тисне не так, як свого часу тиснула на президента Лукашенка. Росія завжди годувала, підкуповувала Лукашенка, використовувала в основному пряник, щоб втягнути Білорусь в орбіту своїх інтересів. Але пам’ятаючи про схему, яка діяла багато років, «нафта в обмін на розмови», пам’ятаючи, що за кожен крок Лукашенка Москва платила надціну, то щодо Києва обрали іншу тактику – тактику батога. Україна в 4 рази більша за Білорусь, і її не заманиш щорічними подарунками в 3–5 мільярдів доларів. До того ж у Москві вважають, що тверда лінія щодо України буде більш ефективною, оскільки країна перебуває у важкому економічному становищі.

Поки українське керівництво не йде на поступки Москві, поки у Януковича, прем’єра Азарова і партії влади в цілому переважає проєвропейська риторика. Але що буде далі, сказати важко, адже Януковичу, щоб перемогти в 2015 році, потрібно багато грошей. Європа йому таких грошей не дасть, там можуть дати інвестиції, розраховані на десятиліття. Однак Януковичу гроші потрібні тут і зараз.

Так що існує ймовірність, що він піде на певні поступки. Проте зробити йому це буде складно, оскільки, повторюся, проєвропейські прагнення українців виражені яскравіше, ніж у білорусів, і кожен крок Януковича в бік Росії буде викликати бурхливу реакцію значної частини українського суспільства.

Сила слабої держави

Україна неоднорідна, на відміну від Білорусі. Білоруська влада – це влада диктатора, влада однієї людини. В Україні це майже неможливо, вона неоднорідна і етнічно, і економічно, в ній завжди будуть сильні різні угруповання. У цьому і сила України, і її слабкість. Ця різноманітність дозволяє різним угрупованням і зовнішнім силам розгойдувати ситуацію, провокувати конфлікти.

У всіх є відчуття, що для України зараз настає момент істини, що держава перебуває на історичному перехресті, перед вибором між європейським і євразійським шляхами.

Але для журналіста працювати в Україні набагато цікавіше, ніж у Білорусі. В Україні бурхливе політичне життя, іноді може і занадто, в Україні багато героїв, багато акторів. І завжди є про що говорити і що обговорювати.

Павло Шеремет – засновник популярного інтернет-ресурсу «Білоруський партизан». Донедавна він був ведучим програми на телеканалі «TВі» в Україні.

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG