«Україна має вибір. Польща свій вибір зробила» – Кшиштоф Становський

Дмитро Воюта

Свій вибір щодо європейської перспективи Україна має робити самостійно, ніхто з партнерів із ЄС не може чинити на неї в цьому питанні тиск. Про це в інтерв’ю Радіо Свобода заявив колишній польський урядовець, відомий освітній та громадський діяч Кшиштоф Становський. Водночас він наводить приклад рідної Польщі, у якій, як він каже, немає людей, які шкодують про приєднання до євроспільноти. На конференції Інституту лідерства та управління Українського католицького університету Кшиштоф Становський доповідав про виклики у політичному лідерстві. Особливу увагу політик приділив питанням освіти та громадської активності суспільства.

– У своєму виступі Ви сказали, що польська освіта нині – на дуже високому рівні. За останні кілька років збільшилася і кількість українських студентів, які їдуть у Польщу на навчання. Водночас, на Вашу думку, що потрібно зробити з українською освітою, щоб наші кваліфіковані кадри все ж таки втримати тут?

– Що є важливим у Польщі: одна з перших реформ, яку зробила Польща у 90-му році, – це була реформа місцевого самоврядування. Школи віддали місцевій владі. Важливо, що це було поступово, але люди на місцях зрозуміли, що питання школи – це не теоретичне питання міністра освіти. Це питання, яке стосується мого сина, моєї доньки. Було розуміння, що ми повинні зробити так, щоби змінити якість роботи школи. І це вдалось. Можливо, це було найважливішим фактором політичної зміни у Польщі. Якість освіти навіть у селах змінилась.

З одного боку, це дуже добре, що студенти з України приїжджають до Польщі. Ми завжди готові до таких візитів. З другого, це показує особливості ринку освіти.

Що для наших дітей означає Європейський союз? Це означає, що вони не мають кордону до Португалії, наприклад. Вони можуть вступити у будь-який університет там на таких самих умовах, як і в себе вдома.

Це означає нормальну конкуренцію. Нормальний вільний ринок. І це так у кожного має бути.

– Однак щодо впливу громадськості – в Україні громадські організації дуже часто дрібні, локальні, і не мають особливої підтримки громадськості, аналогічна ситуація з фінансуванням. Як же їм впливати на політику?

– Дуже цікавий приклад є у польських пожежних волонтерів. Багато років у Польщі на місцях діють локальні організації волонтерів, які готові допомагати сусідам під час пожеж, повеней. Вони є і були (під німцями, під Радянським Союзом, під комуністичною владою) завжди місцеві.

Дуже важливо, щоб громадські організації мали реальний контакт із реальними людьми. Тоді вплив можливий.

– В Україні є дуже велика проблема з довірою громадян до Верховної Ради, до президента, до судів, до прокуратури. Все, що робиться – усе критикується. Жодна дія не має ані підтримки, ані довіри, Ви самі відзначили це у своєму виступі. Як це можна змінити?

– Треба почати з того, щоб кожен знайшов собі одну людину, якій може довіряти. Я знаю, що в Україні є люди, яким можна довіряти. Може, їх не 3 мільйони, але вони є.

І про це треба говорити – так само, як ми говоримо про тих і те, чому або кому не довіряємо (ми таке ж робимо у Польщі, але це не допомагає тим, хто хоче бути чесним, хоче реально працювати).

Це ж не означає, що в Україні немає жодного чесного судді? Є. То чому ми про них не говоримо? Це ж можливо! Немає такої цензури, щоб це було неможливо.

– В Україні багато очікують від осіннього саміту «Східного партнерства». Як Ви оцінюєте виконання Києвом до саміту у Вільнюсі тих зобов’язань, які він на себе взяв перед ЄС?

– Україна має вибір. Польща, наприклад, свій вибір зробила. Чесно кажучи, осіб, які хотіли б змінити цей вибір, повернутися у комунізм, у Польщі немає. Таких, які хотіли б повернутися у централізовану економіку, реально немає.

Україна зараз у тій ситуації, коли може обирати. Ми можемо лише – і Польща це робить – пропонувати. Однак вибір за вами. Так має бути.