Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 14:40
Київ – Після майже восьми років перебування за ґратами за чуже вбивство хмельничанин Іван Нечипорук вийшов на свободу. Його вдалося звільнитися завдяки перегляду справи за рішенням Європейського суду з прав людини. Цей суд визнав, що докази проти Нечипорука під час слідства були отримані незаконно – завдяки тортурам. А інший засуджений у цій справі, щодо якого Європейський суд з прав людини також визнав застосування тортур, і досі залишається ув’язненим. Адже стосовно нього Верховний суд України наразі не побачив підстав для звільнення.

Задля отримання зізнань у вбивстві Івана Нечипорука у райвідділку міліції понад місяць били та катували електрострумом, а його вагітній дружині погрожували.

«Я почав кричати, що підпишу все, що завгодно, аби дружину залишили в спокої. Навіть сказав, що я вбив Гонгадзе і Лістьєва. На що один із слідчих відповів: «Щодо Лістьєва важко повірити. Ти був ще маленький. А от щодо Гонгадзе треба подумати». Після цього я зрозумів, що говорити з ними немає про що», – згадує Іван.


Чоловік наголошує, що таким чином допитували й іншого підозрюваного у цій справі – Олександра Моцного. А згодом ці ж правоохоронці били їх і безпосередньо перед судовим засіданням.

При цьому Нечипорук зауважує, що доказів проти них у слідчих не було, а відтак справу від самого початку фабрикували.

«Один експерт-балістик на суді розповідав, як діставав кулю ввечері, а інший казав, що досліджував цю кулю у той же день, але в обід. Так само нам і підлили кров. Із місця злочину по справі проходили 5 тампонів із кров’ю, а вже коли ми з Моцним з’явилися, з’явився шостий. Ми всюди просили провести експертизу ДНК, натомість слідство категорично стверджувало, що кров вони «використали», що кров у них «зникла», що крові їм «не вистачає» для проведення експертизи ДНК», – наголошує Нечипорук.

Спочатку виправдали, потім засудили

Під час першого судового розгляду підозрюваних виправдали. Утім, Тернопільський апеляційний суд скасував це рішення і направив справу на новий розгляд. При цьому не було вказано жодної помилки суду першої інстанції. Врешті Нечипорука і Моцного засудили до 15 років за звинуваченнями у вбивстві та незаконному зберіганні зброї. Однак за зверненням рідних Івана Нечипорука справу почали розглядати у Європейському суді з прав людини. Завдяки його рішенню справа була переглянута, а чоловіка вдалося звільнити.

Що ж до Олександра, то він і надалі продовжує сидіти за гратами через те, що «не звертався до Європейського суду з прав людини», на чому наголошують у Верховному суді.

Правозахисник Тетяна Яблонська, яка брала участь у справі, зауважує, що для звільнення Моцного є всі підстави, адже Європейський суд із прав людини, розглядаючи звернення Нечипорука, давав оцінку і правопорушенням щодо Моцного, називаючи його «паном М.».

«Я вже не кажу про КПК, де чітко сказано: «Якщо обсяг скарги чи подання дає підстави для прийняття рішень на користь інших засуджених, від яких не надійшли скарги або щодо яких не внесено подання, касаційний суд зобов’язаний прийняти таке рішення». Хто дав право Верховному суду це порушувати?» – говорить правозахисник.

Охоронців, які катували підозрюваних, підвищили?

Тим часом член парламентського комітету з питань верховенства права і правосуддя, регіонал Вадим Колесніченко сумнівається, що Європейський суд з прав людини буде якимось чином незадоволений тим, що Моцний лишається за ґратами.

«Дуже сумніваюся, що рішенням суду можна вказувати на незаконне засудження чи тортури щодо двох осіб, коли друга особа не зверталася. Розглядалася справа щодо конкретної особи. Уявіть собі, що ви у своїй скарзі ще на когось посилаєтесь. Питання ж цієї людини не розглядалося, докази цієї людини не розглядалися», – пояснює Колесніченко.

Тепер правозахисники планують оскаржити в Європейському суді з прав людини вирок Олександрові Моцному. Тим часом Іван Нечипорук зауважує, що правоохоронці, які їх катували, наразі не лише не покарані, але й навіть отримали підвищення по службі.
  • 16x9 Image

    Софія Середа

    На Радіо Свобода – з липня 2011 року. Народилася, виросла і здобула початкову освіту у місті Гадяч на Полтавщині. Із 2008-го – студентка Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка, який у 2012-му закінчила з відзнакою (спеціалізація «Радіожурналістика»). Здобуваю кваліфікацію магістра. Цікавлюся політикою, психологією, літературою. Вивчаю іспанську та італійську мови.
    Sophia Sereda | Crea il tuo badge

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG