Доступність посилання

07 грудня 2016, Київ 22:39

Чи потрібно оголошувати новий тендер на добудову Хмельницької АЕС?


Гість «Вашої Свободи»: голова Державної інспекції ядерного регулювання України Олена Миколайчук.

Тетяна Ярмощук: Пані Миколайчук, будівництво заводу з виробництва ядерного палива називають одним із методів диверсифікації постачальників ядерного палива. На якій стадії зараз будівництво цього заводу?
Етап будівництва заводу з виробництва ядерного палива почався
– Ми минулого тижня отримали перші три частини попереднього звіту з аналізу безпеки. Це документ, який розглядає всі аспекти безпеки енергоблоку, які ми маємо розглянути, і за його результатами, результатами розгляду, видати ліцензію на будівництво. Тобто, для нас етап будівництва (заводу з виробництва ядерного палива – ред.) почався.

– Перша черга має бути здана у 2014 році?Чи я помиляюся?

– Здається, у 2015 році.

– Багато фахівців говорять про те, що цей завод вироблятиме ядерне паливо за технологією «ТВЕЛ». Отже, це не є як такою диверсифікацією. Чи погоджуєтеся Ви з цим?
Олена Миколайчук

Олена Миколайчук


– Я думаю, що питання не в технологічній диверсифікації. Якщо говорити про технологічну диверсифікацію, то треба будувати енергоблоки різних проектів. Це буде технологічна. Будь-який завод буде виробляти паливо, яке можна використовувати на наших енергоблоках. Чи це «ТВЕЛ», чи це Westinghouse – інше питання трошечки.

– А чи за потреби може бути цей завод перекваліфікований на інші технології, якщо, наприклад, буде інший постачальник?

– Гіпотетично все можливо.

– Тобто він може бути збудований, потім угода чи з Кореєю, чи з Westinghouse, і завод може бути перепрофільований, випускати паливо за іншими технологіями?

– Я думаю, що це непросто. Гіпотетично можливо все. Але навіщо отак складно все придумувати зараз?

– Щодо співпраці Westinghouse. Наскільки я знаю, підтвердіть або спростуйте, що процес його кваліфікації вже завершився.

– Процес кваліфікації палива не завершився. Те паливо, яке ми почали кваліфікувати, виявилися певні проблеми. Тому було зупинене його використання. Ну, зменшене використання, тобто зупинено процес кваліфікації. Зараз розроблені певні зміни в конструкції. Ми матеріали з цього приводу отримали буквально на минулому тижні. Зараз ми експертно їх розглянемо, і цей процес продовжиться.

Процес завершиться, якщо буде показано, що це паливо не має ніяких проблем, може використовуватися. І оскільки проект називається «диверсифікація», то ідея яка була з диверсифікацією? Що у будь-який момент можна змінити постачальника, і це не вплине на безпеку використання цього палива. Тобто, одночасно можна використовувати і паливо виробника «ТВЕЛ», і паливо виробника Westinghouse. У такому режимі кваліфікація проводилася. Вона не добігла кінця.

– Це в одному реакторі були різні збірки. Правильно ж?

– Так. Зараз будуть не доопрацьовані практично збірки. Ми розглянули спочатку проектно-письмові матеріали, а потім, очевидно, відновиться процес кваліфікації, і він подовжиться у тому ж третьому енергоблоці Південноукраїнської АЕС. Якщо не буде інших намірів, звичайно, у НАЕК «Енергоатом».

– Це, наскільки я розумію, йдеться про те, що на початку минулого року на другому і третьому енергоблоках Південноукраїнської АЕС виявили деформацію трьох тепловиділяючих збірок компанії Westinghouse.

І, до речі, минулого року Ваш заступник, пан Гашев навіть поставив під сумнів, чи варто продовжувати співпрацювати з компанією Westinghouse. І для розслідування причин інциденту було створено експертну комісію. Чи є вже висновки цієї комісії?

– Висновки комісії були ще минулого року. Відповідно до висновків комісії, якраз і доопрацьовано паливо.

Щодо того, що поставив під сумнів, то я думаю, що Ви дуже радикально протрактували його висновки.

– Яка перспектива співпраці з цією компанією, яку називають американською, але насправді це компанія лише з американським капіталом? Як ви плануєте? Розвивати? Збільшувати?

– Я думаю, що це питання абсолютно не за адресою. Ми – орган, який здійснює державне регулювання. Ми нічого не плануємо. Тобто НАЕК «Енергоатом» – вони планують, вони розвивають співпрацю з різними виробниками. А ми просто обмежуємо цю співпрацю таким чином, щоб вона проходила безпечно для народу України. Не більше того.

Тобто про плани я Вам відповісти не можу. Я думаю, що Ви маєте запитати НАЕК «Енергоатом».

– Держатомрегулювання ухвалив рішення імплементувати новації, розроблені асоціацією західних регуляторів. Йшлося, зокрема, про нову редакцію закону «Загальні вимоги АЕС-2013».

Наскільки я пам’ятаю, минулий був ухвалений у 2008 році. І цей, вже новий, документ планувалося розробити до кінця року. На якій зараз стадії розробка? Які новації мають бути туди внесені?

– Це не закон. Це загальні положення безпеки АЕС. І цей документ, нова редакція, вже розроблена. Але це не кінець шляхуВ першу чергу якісь ключові питання, ключові висновки аварії на АЕС «Фукусіма» ми туди імплементували.

Зараз паралельно ми є учасниками досить великої роботи, яка проводиться Західноєвропейською асоціацією ядерних регуляторів. І ми є частиною цієї асоціації. Поки що у статусі спостерігача. Але дуже активного спостерігача. І асоціація планує запропонувати глобально нові референтні рівні безпеки (це така система вимог, яка існує усталена) у наступному році так, щоб вона була схвалена на весняному, у березні, засіданні асоціації. Я думаю, що після цього ми в тій же самій швидкості разом з нашими західноєвропейськими колегами почнемо імплементацію вже повномасштабну всіх цих змін і вимог.

А зараз такі першочергові вимоги, які ми анонсували минулого року, по яких провели обговорення з професійною спільнотою, з громадськістю. Я думаю, що буквально найближчими днями цей проект документа з’явиться на нашому сайті.

Це не завершення шляху, це просто перший крок. Чому ми робимо зараз цей перший крок? Для того, щоб не тримати промисловий проект. Зараз той же Хмельницький третій і четвертий блок – розглядаються питання добудови, щоб мали орієнтиром нові нормативи.

– Добудови чи будівництво?

– Добудови Хмельницької АЕС, будівництво нових блоків. Технічно поняття «добудова» і «будівництво» – будівництво, безумовно.

– Наскільки я знаю, росіяни прислали концептуальне рішення проекту третього і четвертого реакторів Хмельницької АЕС з урахуванням ризиків «Фукусіми». І там ідеться про зовсім іншу установку, ніж та, на яку робилося технічно-економічне обґрунтування.

І от зараз я пропонувала б послухати думку експерта з енергетичних питань Центру імені Разумкова Ольги Кошарної, яка сказала, що це вердикт старому проекту.

Ольга Кошарна: Результати того конкурсу потрібно визнати недійсними. Якщо цей проект не можна реалізувати на будівельних конструкціях, потрібно оголошувати новий повноцінний тендер, потрібно запрошувати всі компанії, які займаються будівництвом реакторів. Це і Westinghouse, і Південна Корея. Робити новий конкурс і нове будівництво фактично з нуля.

– Пані Миколайчук, чи погоджуєтеся Ви з цією думкою?

– Я думаю, що такий підхід дуже радикальний.

Минулого разу, якщо пам’ятаєте, у конкурсі брали участь і Westinghouse, і корейці. І питання використання будівельних конструкцій – це була опція, але не обов’язкова. Тому що, зрозуміло, той проект, з якими корейці йшли буквально до самого кінця, Westinghouse раніше вийшов з тендеру, не передбачав використання старих конструкцій. Це не є таке радикальне питання.

Ми повинні розуміти, що всі ці процеси тендеру відбувалися до «Фукусіми». Закрити зараз очі і сказати,що «Фукусіми» не відбулося і ми не хочемо ніяких уроків враховувати, нічого бачити, то це було б недостойно країни, розташованої в центрі Європи просто, і це було б недостойно і тих компаній, які пропонують ці проекти.

Безумовно, те, що росіяни запропонували концептуальний проект, то ми його розглянули експертно. Висновок експертний затвердили недавно на нашому засіданні колегії. Він враховує уроки «Фукусіми». І, безумовно, ці нові системи безпеки, які сьогодні пропонуються імплементувати, то вони геометрично навіть не влазять у старі конструкції. Від значної частини старих конструкцій доведеться відмовитися.

Це був прогнозований висновок. Тому що таким шляхом свого часу пішли болгари. І коли вони розглядали будівництво енергоблоків за проектом, який відповідає сучасним європейським умовам, їм також стало зрозуміло, що треба відмовлятися від старих конструкцій.

– Тобто, що це означає? Що потрібно розробляти нове ТЕО?

– Я не знаю. Я не фахівець з цього питання.

Я хочу зауважити одну річ. Ще коли затверджувалося ТЕО «ТВЕЛ», у нас була ціла низка зауважень стосовно використання старих конструкцій. І коли розроблявся проект закону, який прийнятий Верховною Радою, так само. Формально наші зауваження урядом були враховані. І на сьогодні є закон, який говорить про будівництво енергоблоків на Хмельницькій АЕС, в якому ні слова не сказано ні про старий проект, ні про старі конструкції.

Я думаю, що так, певні зміни до ТЕО треба внести, тому що будуть інші фінансові параметри, інші часові параметри. Я не думаю, що це потребує нового тендеру. Але знову ж таки це буде не наше рішення, не наше питання.

– Там зміни серйозні у цій новій концепції рішення?

– Я не можу сказати, що зміни серйозні. Тому що на етапі ТЕО концептуально проект не був пропрацьований. І це були ті наші зауваження, що були. Тому що там було більш лозунгово, а сьогодні ми бачимо концептуальний проект, пропрацьований, який можна було проаналізувати і зробити певні висновки.

– Пані Миколайчук, багато реакторів потребували оновлення. І навіть йшлося про те, що певні реактори можуть бути виведені. Яка їх кількість? Чи вирішується якось ця проблема?

– Оновлення – це Ви маєте на увазі продовження експлуатації поза проектним терміном?

– Так, продовження експлуатації.

Переоцінка безпеки кожного блоку робиться кожних 10 років
По жодному блоку немає вердикту, що зробити його, відповідно сучасним умовам, неможливо
Блоки в Україні, якщо не говорити про чорнобильський, просунуті проекти
– Проектний термін – це така досить умовна річ насправді. Чому? Тому що в ядерній енергетиці це практика, яка записана і в наших нормах і правилах, і в усьому світі.

Переоцінка безпеки кожного блоку робиться кожних 10 років. Не більше, ніж 10 років між наступною переоцінкою попередньою. І під час цієї переоцінки кожен раз, скільки років не було б енергоблоку, розглядається питання: чи можна і як можна його далі експлуатувати?

Сьогодні у нас так виходить, що ми розглянули переоцінку першого і другого рівненського, розглядаємо зараз південноукраїнського, а на порядку денному стоять не тільки другий південноукраїнський і перший та другий запорізькі, а й наймолодші блоки – другий хмельницький і четвертий рівненський. Якраз 10 років минає від початку їх експлуатації. І по кожному з них буде розглядатися.

І в принципі питання продовження терміну експлуатації, коли чергова переоцінка підходить, уже видно і стан конструкцій, і стан обладнання, і відповідність рівні безпеки, і все це, і вирішуються питання подальші.

У нас була абсолютно для всіх блоків певна позачергова обмежена, але переоцінка. Це були стрес-тести, у яких ми брали участь. За результатами стрес-тестів, по жодному блоку немає такого вердикту, що зробити його, відповідно сучасним умовам, неможливо. Так, кожен з блоків потребує певних заходів. І це буде робитися. І це робиться як частина цього процесу.

Стосовно певних заходів ми зробили висновок по тій переоцінці, що це має бути зроблено до винесення вердикту про подальшу долю. От якраз зараз цим займаються і на першому блоці Південноукраїнської АЕС і на запорізькій. Власне, на всіх блоках займаються.

Але переоцінка – це в принципі абсолютно нормальна річ. І навіть якщо ми ухвалили рішення по рівненському першому і другому блоці про продовження термінів і внесли термін 20 років в ліцензію, тому що, згідно законодавства, термін, що вноситься в ліцензію, відповідає прогнозованій тривалості експлуатації, то там так само внесена тема переоцінки і певні терміни, коли вона буде зроблена. І знову ж таки через вже менше ніж 10 років буде розглядатися можливість подальшої експлуатації і на яких умовах. Це нормальний процес.

Блоки, які ми маємо в Україні, якщо не говорити про чорнобильський, то це більш-менш просунуті проекти. Хоча і радянські проекти, на яких робиться досить великий обсяг заходів з підвищення безпеки. І якщо є такий консенсус, очевидно, що це проекти 1970 років, нові блоки за такими проектами вже ніде не будуються, то стосовно продовження експлуатації на якихось 10-20 років, то так само – ми ж не одні у світі. Є наші сусіди з такими ж блоками і того ж віку. І ми бачимо, що ці процеси проводяться і у них.

– Пані Миколайчук, якщо говорити про те, що на другому і третьому блоках Південноукраїнської АЕС були відбраковані певні збірки компанії Westinghouse, а як часто бувають відбраковки збірок інших виробників? Очевидно, інший виробник – це «ТВЕЛ».

Як заявляла виконавчий директор з ядерної та радіаційної безпеки «Енергоатому» Наталія Шумкова, що впродовж 2011 року була відбракована 21 збірка компанії «ТВЕЛ».

А чи є якісь дані по 2012 році? Як часто таке трапляється?

– Давайте ми не будемо змішувати різні речі. Є промислова експлуатація палива. Тобто паливо, яке вже відліцензоване, і воно нормально експлуатується кругом. Є дослідно-промислова. Це нові модифікації палива. З новими модифікаціями палива бувають абсолютно різні картини для різних виробників.

Для чого розробляється нова модифікація? Щоб зробити більш новим, більш безпечним. Для цього вносяться якісь новації. І буває так, що новація, яка внесена, щось покращує, а щось погіршує. І ситуації тут дуже нерівні. Є великі відмови палива і доопрацювання у різних виробників абсолютно, коли вони мають справу з новими модифікаціями.

Якщо ж говорити про ті модифікації палива, які вже є у промисловій експлуатації, то я, готуючись до цієї нашої зустрічі, спеціально подивилася інформацію, статистику світову. На сьогодні абсолютно всі виробники мають приблизно одну і ту ж саму статистику. Паливо, яке у промисловій експлуатації – 0,8 касет на рік на один енергоблок відмов. Це така статистика. І по всіх центрах, які дають цю інформацію, по всіх виробниках: і по «ТВЕЛу», і по Westinghouse, і по інших виробниках. Ми не можемо сказати, що хтось кращий, хтось гірший, когось з цього приводу критикувати. Вони всі приблизно на одному рівні.

А з новими модифікаціями, то всі стикаються з якимись проблемами. Буває так, що відразу у яблучко – класно! А буває так, що проблеми виявляються не на третьому році, як ми тут виявили, а ще на першому році, ще на другому році виявляються проблеми. Це нормально.У такому разі процес зупиняється, паливо відвантажується.

Ну, без помилок немає прогресу. Все паливо, нові модифікації робляться для того, щоб усе було краще, але не завжди все буває просто.

– На коли можна очікувати завершення кваліфікації палива «Westinghouse» на Південноукраїнській АЕС?

– Як я вже казала, цей процес не прогнозований. Якщо все (з паливом компанії Westinghouse – ред.) буде нормально вже з доопрацьованою модифікацією, питання кількох років.

– Кількох років – це два, три, п’ять?

– Два, три, чотири.

– До чотирьох?

– Так, до чотирьох.

– Зараз, буквально за останні роки, кількість електроенергії, яка припадає на ядерну енергетику, дещо скоротилася. Не набагато, але на кілька відсотків. Раніше, якщо я не помиляюся, це була половина, а зараз – 45%. У чому проблема?

– Це абсолютно не до мене питання.Це питання до енергоринку. Як вони функціонують, яка потреба є.

– А які проблеми зараз?

Ядерні енергоблоки можуть видавати більше електроенергії, ніж це потребується
– Насьогодні ядерні енергоблоки можуть видавати більше електроенергії, ніж це потребується. Тому що є частина блоків, які є на так званих диспетчерських обмеженнях або просто зупинені на певний час. Це не питання того, що рівень безпеки вимагає зупинки цих блоків. Ні. Це не наше питання. Це питання енергоринку.

– Через те, що енергоринок не потребує цієї енергії?

– Мені важко сказати. Це не моя компетенція. Немає у мене вільного часу, щоб цікавитися питаннями, що не стосуються моєї компетенції.

– А які зараз проблеми все-таки є в українській ядерній енергетиці і в експлуатації тих блоків, які зараз експлуатуються в Україні?

– Проблемні питання, які складно вирішити, то це те, що ми бачимо сьогодні, то досить великий обсяг треба зробити модифікації, модернізації.

Що потребує? З одного боку, великих капітальних вкладень. З іншого боку, проблема, з якою зіштовхнулися не тільки ми. От сьогодні після стрес-тестів, які провели…

– Там, до речі, Україна гарні відгуки отримала за результатами цих стрес-тестів. Так?

Зі здивуванням наші європейські партнери побачили, у нас непогані енергоблоки, абсолютно нормальний регулюючий орган
– Зі здивуванням наші європейські партнери побачили, що у нас, по-перше, непогані енергоблоки, по-друге, абсолютно нормальний регулюючий орган.Ми були повноцінним учасником цього процесу. Так само, як і Швейцарія, ми приєдналися до країн ЄС.

Але практично всі країни, всі енергоблоки отримали певний обсяг того, що треба зробити. І для багатьох блоків це одні і ті ж самі речі. Для того, щоб зробити одні і ті ж самі речі, треба, якщо по-простому говорити, замовити обладнання в одних і тих самих виробників. От сьогодні виробники обладнання не встигають забезпечити цим обладнанням усі енергоблоки. І це також вплине питання, яке, можливо, змусить нас усіх, і європейців, трохи переглянути графіки впровадження всіх цих модифікацій. Ну і, крім того, це великий обсяг роботи для всіх абсолютно.

– Це українські виробники чи…?

– І українські, і європейські. Навіть не тільки якісь такі глобальні речі нові, а от просто кабельна продукція. Сьогодні заводи, що виробляють кабельну продукцію, повністю завантажені для того, щоб забезпечити заміну певного обладнання.

– До речі, щодо перспективи будівництва сховища для відпрацьованого ядерного палива, бо це вже стало трошечки якоюсь страшилкою, яку політики дуже часто використовують перед виборами, там «могильником» його називають і тому подібне, а тим часом Україна втрачає великі кошти, вивозячи це відпрацьоване паливо до Росії.

На якій це стадії? Навіть це не на стадії. А яка тут перспектива?

На якій стадії будівництво сховища для відпрацьованого ядерного палива – самій цікаво. На жаль, ми поки що документів не отримали
– На якій стадії (будівництво сховища для відпрацьованого ядерного палива – ред.), то це мені самій це цікаво. Тому що на відміну від заводу з виробництва ядерного палива, наприклад, на відміну від хмельницьких третього і четвертого блоків, де ми отримуємо якісь документи, ми їх розглядаємо, ми бачимо перспективу, ми бачимо старі, ми робимо якісь висновки, процес іде, то тут, на жаль, ми поки що документів не отримали. Хоча рішення парламенту вже ухвалене. Всі процеси пройдені. Чекаємо.

– А у чому проблема?

– Мені важко сказати.

– Наскільки Україні все-таки необхідне це сховище?

– Це питання вибору стратегії майбутньої. Багато країн пішли цим шляхом. Наші партнери, європейські країни, в яких так само реактори радянського проекту, більшість із них насьогодні будують у себе такі сховища і паливо зберігають у себе. Зокрема тому, що всі сьогодні очікують, ведуться досить серйозні програми, розробки для того, щоб були новітні методи переробки відпрацьованого ядерного палива, які мінімізували б радіоактивні відходи в результаті і максимізували б користь.

– Пані Миколайчук, скажіть, будь ласка, чи є це сховище безпечним, чи все-таки ті люди, які говорять, що це дуже шкідливо, мають рацію?

Ліцензія на небезпечне видана не буде
– Такі є сховища у більшості європейських країн. Це сучасні сховища. І не тільки в європейських країнах. Небезпечного ми не допустимо. Ліцензія на небезпечне видана не буде. ​ ​
  • 16x9 Image

    Тетяна Ярмощук

    Працюю на Радіо Свобода з 2005 року. Укладач та ведуча Ранкової Свободи, пишу на енергетичну та економічну тематику. 2006 року закінчила Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. А у 2009-му – Інститут політичних наук. 

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG